5. Додатковий розділ.

5.1. Вода та їжа як джерела надходження отрут до організму

Життєдіяльність людини тісно пов’язана з водою, що обумовлює високу імовірність потрапляння до внутрішнього середовища організму отрут, що розчинені або завішені у воді, під час пиття, приготування їжі, використання води у санітарно – побутових цілях.

Розрізняють такі джерела забруднення природних вод.

1. Атмосферні води, які містять забруднювачі промислового походження, що вимиваються з повітря.

2. Промислові стічні води з відходами металургійної, хімічної,

лісохімічної, нафтової промисловості.

3. Міські стічні води, що містять побутові стоки, детергенти, інші забруднювачі.

Стічні води при цьому поділяють на три групи:

з переважним забрудненням мінеральними компонентами (металургія, машинобудування, вугле- та рудодобування, виробництво кислот і мінеральних добрив);

з переважним забрудненням органічними домішками (м’ясна, м’ясо-молочна, харчова, мікробіологічна, целюлозо – паперова хімічна промисловість);

забруднені мінеральними та органічними домішками (нафтодобування і нафтопереробка, текстильна, легка, фармацевтична промисловість).

Потужне джерело забруднення води – сільське господарство, в наслідку його діяльності у воду, яку споживають люди, можуть потрапляти значні кількості отрутохімікатів, органічних добрив. Наприклад, у США в питній воді, що споживається людиною, знайдено до 50 пестицидів, а також 5 металів – всі ці домішки спричиняють канцерогенез. Різноманітні забруднювачі надходять з відходів, які тривалий час зберігають на звалищах, у ставках – накопичувачах, поглинаючих свердловинах. Важкі метали – особливо мідь, кадмій, ртуть – виявляють токсичну дію на іхтіофауну вже при вмісті 0,001 мг⁄г. Різке зростання вмісту нітратів також виявляє токсичну дію на організм людей, спричиняє евтрофікацію водойм, це ж явище може спостерігатись при застосуванні великих доз навозу (160 т ⁄ га).

Забруднення питної води можливі також мінералізацією підземних вод із шахтних відвалів, що накопичувались довгий час. Особливо таке явище характерне для дощових періодів, коли солі активно вимиваються.

Опубліковані дані про можливість забруднення води природними отрутами. В складі метаболітів водоростей виявлені речовини із алергенною, мутагенною, канцерогенною, антигормональною, бактерицидною, фунгіцидною, інсектицидною, альгіцидною дією, стимулюють ріст. У цілому отрути водоростей (альготоксини) відіграють важливу роль у формуванні якості води , її біологічної повноцінності для людини. Якщо евтрофікація раніше спостерігалась в морях і океанах, то тепер «червоні припливи» проявляються і в прісноводних водоймищах. Спостерігається тенденція зростання частоти випадків отруєння водою. Токсини водоростей можуть містити сильні отрути, які складають небезпеку для людей і тварин. Найбільш вивчені у цьому аспекті синьо – зелені водорості, але наявні дані про токсичність: Ptychodiscus brevis – бреветоксин та золотисті водорості - примнезин. Серед ціаней найбільше токсична Microcystis aeroginosa ( - 200 мг⁄кг ваги → доза для миші → летальний наслідок за 1 – 4 години).

Щорічно у світі реєструється велика кількість гострих та хронічних отруєнь спричинених надходженням отрут із їжею. Це явище обумовлене значною кількістю чинників: широке використання у промисловості і сільському господарстві високотоксичних речовин, з високою імовірністю потрапляння їх у харчові продукти на всіх стадіях виробництва, складність ідентифікації багатьох отрут, що ускладнює оцінку якості продукції хіміко – аналітичними або іншими методами.

Значною мірою виявляється тенденція вмісту нітратів та пестицидів у їжі людини, так в Україні до 26% продуктів містили нітрати. Після Чорнобилю актуальною є екологічна проблема ізотопів цезію та стронцію в продуктах харчування, не зважаючи на те, що рівень їх вмісту знижується, але у ряді випадків він перевищує перед аварійний стан.

Принципи безпеки харчових добавок і контамінатів (забруднювачів) регламентуються Міжнародною програмою хімічної безпеки (МПХБ + Комітет ВООЗ ⁄ ФАО з харчових добавок). Труднощі визначення ГДК і безпечності пов’язані з тим, що токсичний ефект може виявлятись, як безпосередньо від забруднювача або добавки, так і від продуктів їх метаболізму і в наслідок роботи ферментних систем клітин, діяльності мікрофлори шлунково – кишкового тракту. Моделюють такі процеси на тваринах з наступним переносом санітарно - гігієнічних вимог на людську популяцію, а тут токсичний ефект може змінюватися.

В певних умовах можливі масові отруєння людей їжею, що містить токсиканти, як приклад наводимо такі відомі факти:

1. Японія – 1962 рік → рис + кадмій → отруєння 200 людей;

2. Туреччина – 1951 рік → зерно + гексахлорбензол → отруєння 2000 людей;

3. Японія (Минамата) → риба + ртуть → отруєння 2200 людей;

4. Японія – 1972 рік → олія + поліхлорбіфеніли →декілька тисяч людей;

5. Ірак – 1972 рік →зерно + метилртуть→ госпіталізовано 6500 людей – смертельний кінець: приблизно 500 людей;

6. Іспанія – 1987 рік → технічна ріпакова олія + токсичні барвники → госпіталізовано 25000 людей – смертельний кінець: приблизно 650 людей;

7. значна кількість тяжких отруєнь пов’язана із споживанням алкогольних сурогатів.

Узагальнюючи, можна сказати, що надходження токсичних речовин до організму відбувається через дихальну систему, шлунково – кишковий тракт, шкіру і кожний шлях має свої особливості.

Токсична дія являється наслідком взаємодії організму, шкідливої речовини і довкілля. Вона залежить від кількості речовини, що потрапила у організм, фізичних властивостей речовини, токсичності, шляхів надходження і виведення, механізмів взаємодії. Вона також залежить від віку, статі, індивідуальної чутливості людини, розподілу ксенобіотиків в організмі, метеоумов і навколишнього середовища.

Основна дія під час отруєння організму виявляється у гострій, підгострій та хронічній формах. Гострі отруєння викликаються надходженням великої кількості шкідливої речовини і характеризуються короткотерміновою дією. Підгостра форма розвивається повільніше і набуває більш затяжного перебігу. Хронічні отруєння виникають під час довготермінової дії шкідливих речовин, які надходять до організму у відносно невеликих кількостях.

У сучасних умовах організм людини наражається на спільну (комбіновану) - одночасну або послідовну – дію шкідливих речовин при одному і тому ж шляху їх надходження.

Переважна більшість токсикологів вважає, що довготермінова дія малих кількостей токсичних речовин спричиняє формування токсичного ефекту, що виявляється через неспецифічні ознаки і мабуть пов’язане з напруженням загальних захисних механізмів, які підтримують внутрішній гомеостаз.