МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ХОЛОДУ
Цикало А. Л., Чухрій Ю. П.
Е К О Л О Г І Я Л ЮД И Н И
Навчальний посібник
ОДЕСА - 2009
Цикало А. Л., Чухрій Ю. П. Е к о л о г і я л ю д и н и. Навчальний посібник. Одеса: Одеська державна академія холоду, 2009. - 59 с.
Екологія людини – міждисциплінарний напрямок науки про закономірності взаємодії людей з факторами навколишнього середовища, про розвиток народонаселення, збереження і розвиток здоров’я, вдосконалення фізичних та психічних можливостей людини.
Знання закономірностей предмету екології людини необхідне для довгострокового планування використання природних ресурсів, створення програм перетворення природи, охорони і покращення здоров’я населення.
У навчальному посібнику розкриваються закономірності зв’язків екології, суспільства і людини, проблеми розвитку систем життєзабезпечення, коли визначальним рівнем є популяція, що існує у конкретному регіоні, де відбуваються всі процеси розвитку.
Навчальний посібник призначено для студентів напряму підготовки «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування».
©ОДАХ,2009
ЗМІСТ
1. ВСТУП. ПРЕДМЕТ ЕКОЛОГІЇ ЛЮДИНИ………………….……....4
2. ВЗАЄМОДІЯ СОЦІАЛЬНОГО І БІОЛОГІЧНОГО.
ЗДОРОВ’Я, АДАПТАЦІЯ І ЕКОЛОГІЯ ЛЮДИНИ…………..…….6
2.1. Соціальне і біологічне………………………………………...….…6
2.2. Адаптації як об’єкт системного аналізу………………………….11
2.3. Вітальний цикл……………………………………………………..13
3. АНТРОПОЕКОЛОГІЧНЕ СТОМЛЕННЯ
ТА НАПРУЖЕННЯ…………………………………………...……..16
3.1. Загальні характеристики…………………………………….……16
3.2. Генетичне стомлення та напруження……………………………19
3.3. Соціально-психологічні форми антропоекологічного
стомлення і напруження…………………………………….…….22
3.4. Екологічне напруження і харчування……………………..……..23
3.5. Клімато-географічна форма антропоекологічного
стомлення і напруження………………………………………..…26
3.6. Хімічна і медикаментозна форма напруження
і стомлення………………………………………………….……..28
3.7. Міграційне стомлення і напруження………………………….....31
3.8. Інфекційно-імунологічна форма антропоекологічного
стомлення і напруження………………………………………….33
4. АНТРОПОЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ
СИСТЕМ ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ (СЖЗ)………………………36
4.1. Характеристики СЖЗ………………………………………..……36
4.2. Антропоекологічна екпертиза……………………………………39
4.3. Антропоекологічний моніторинг………………………………...43
5. ДОДАТКОВИЙ РОЗДІЛ……………………………………………45
5.1. Вода та їжа як джерела надходження отрут
до організму………………………………………………………..45
5.2. Стабільність біосфери……………………………………………..48
5.3. Гомеостаз і його порушення………………………………………50
5.3.1.Стабільний стан незбуреної біосфери…………………….……...50
5.3.2.Біосфера в умовах антропогенних збурень………………………52
5.4. Екологія людини. Філософській погляд
на проблеми і цілі…………………………………………….…….53
5.5. Біологічні аспекти екології людини……………………………....55
6. ЛІТЕРАТУРА.………………………………………………….…….58
1. Вступ. Предмет екології людини.
До проблем екології людини відносять такі питання:
збереження і покращення здоров’я людини і людської популяції;
теоретичні та практичні питання розвитку систем життєзабезпечення в умовах глобалізації, перетворення регіонів біосфери та освоювання нових територій.
Визначене коло проблем стосується певної частини процесу перетворення планетарного середовища соціальною діяльністю людини, яку В. І. Вернадський визначав як нову геологічну силу.
Фактично екологія людини вивчає закономірності взаємодії людини з навколишнім середовищем, питання розвитку народонаселення, збереження і покращення здоров’я, удосконалення фізичних та психічних можливостей людини. Об’єктивним змістом цієї науки є вивчення взаємодії суспільства із біосферою, спрямоване на користь людини.
Основу для розвитку теоретичних основ екології людини становлять погляди В. І. Вернадського на ноосферу як царину гармонійної взаємодії в єдиній системі людство – виробництво – природа, яка розвивається на основі нових соціальних законів. В питаннях досліджень ноосфери та ноосферогенезу головним об’єктом є людина і все людство, їх стан, еволюція, екологія.
Головного значення серед глобальних проблем набули якісні та кількісні характеристики народонаселення. Під якістю народонаселення розуміють увесь комплекс медико – генетичних і соціально – психологічних характеристик життя людей, їх здоров’я, рівень розвитку інтелектуального потенціалу і механізми його суспільного відтворення. Необхідно досліджувати життєдіяльність сучасних популяцій людей, антропоекологічне напруження, наукове проектування систем життєзабезпечення, яке передбачає оптимізацію стану здоров’я популяції в умовах науково обгрунтованого управління суспільством.
Під час взаємодії із середовищем існування визначальним рівнем організації являється популяція, яка населяє певний біоценоз, де відбуваються усі процеси розвитку. Популяція людей може бути визначена як біосоціально – організована спільнота, що постійно населяє визначений простір. Таким чином особливого значення в екології людини
набуває взаємодія популяцій із конкретними типами природного середовища (ландшафтних комплексів), явища зростаючої мобільності, процеси міграції, урахування впливів фактору біогеохімічних провінцій і специфічними потоками речовини, які створюються антропогенною діяльністю.
Сутність екології людини становить дослідження процесів прогресуючих антропогенних перетворень природного середовища. Знання таких закономірностей необхідні під час довгострокового соціально – економічного планування, створення державної програми перетворення природи, охорони і покращення стану здоров’я населення. Необхідно зважати на проблеми екологічної еволюції, екологічної взаємодії регіонів Землі, материків, акваторій, географічної оболонки і космічного середовища.
Проблеми охорони природи безпосередньо стосуються і найскладнішого елементу природи – людини як біосоціальної істоти.
Екологія людини – це новий міждисциплінарний напрямок науки, пов’язаний із вивченням процесів взаємодії людини і природи. Межі предмету вивчення ще остаточно не визначені. Екологію людини необхідно розглядати як методологічну основу для об’єднання фахівців різних галузей, які вивчають взаємодію довкілля і людей.
На рівні проблеми у цілому встановлюється зв’язок екології, суспільства і людини, робляться спроби осмислювання проблеми з філософської та етичної точок зору. Одночасно з глобальною екологією розглядаються питання регіональної і прикладної екології, створюються основи еволюційної екології людини. Значну увагу приділяють екологічній кризі, шляхам її подолання, загальним принципам управління навколишнім середовищем.
Класифікація досліджень у екології людини пов’язана з рівнями вивчення проблеми.