68. Господарський механізм, його сутність, елементи та функції.

Господарський механізм – сукупність форм та методів регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих суб’єктів на основі використання економічних законів, важелів, правових норм та інституційних утворень. Господарський механізм включає такі підсистеми:

• планування;

• стимулювання;

• організації;

• регулювання.

Підсистема планування включає прогнозування, довгострокове, середньострокове, поточне планування, директивне та індикативне планування. Директивне планування полягає у тому, що державні планові органи визначають загальнодержавні потреби, збалансовують їх з наявними ресурсами і за допомогою обов’язкових для виконання завдань забезпечують реалізацію розроблених планів. Індикативне планування – це такий вид планування, коли показники обов’язкові лише для підприємств державного сектору, а для приватних підприємств носять лише рекомендований характер.

Підсистема стимулювання включає економічні важелі і стимули економічної діяльності (податки, кредит, дотації, державний бюджет).

Підсистема організації включає форми організації та управління виробництвом.

Підсистема регулювання передбачає використання різних форм і методів державного регулювання економіки.

Принципи господарського механізму:

• принцип ефективності;

• принцип збалансованості;

• принцип системності;

• принцип соціальної спрямованості.

Функції господарського механізму:

• реалізація відносин пануючого типу власності;

• узгодження економічних інтересів та розв’язання економічних суперечностей.

69. Ринковий і державний механізми регулювання економіки. Господарський механізм в умовах сучасної змішаної економіки.

Ринковий механізм саморегулювання дає можливість:

1. ефективно розподіляти ресурси для виробництва необхідних суспільних товарів;

2. успішно функціонувати за наявності навіть обмеженої інформації.;

3. забезпечувати гнучкість і високий ступінь пристосування до умов, що змінюються;

4. оптимально використовувати результати НТП;

5. вільно вибирати і діяти споживачам і підприємцям;

6. задовольняти різноманітні потреби, підвищувати якість товарів і послуг, швидше досягти ринкової рівноваги;

7. розширювати асортимент продукції, підвищувати її якість, знижувати витрати і тим самим підтримувати конкурентну спроможність продукту.

Проте, разом з тим, цілий ряд питань не може бути вирішений за допомогою ринкового господарського механізму, а тому необхідне державне втручання в економіку. Це пояснюється тим, що

1. ринок не гарантує право на працю і дохід;

2. ринок не створює стимулів для виробництва товарів колективного користування (будівництво і ремонт шляхів, освіта, медицина, фундаментальні наукові дослідження і т. д.);

3. ринок не сприяє вирішенню екологічних проблем і не забезпечує захист навколишнього середовища;

4. ринок сприяє значній соціальній нерівності і не турбується про соціально незахищені верстви населення;

5. ринок не забезпечує стабільний економічний розвиток;

6. ринок не регулює використання ресурсів, що належить усьому суспільству;

7. ринок не вирішує проблеми безробіття та інфляції.