66. Державне регулювання зайнятості та його методи.

Сутність економічної діяльності держави в сфері регулювання зайнятості. Молоді притаманна менша психологічна стійкість і водночас більша активність, тому зниження безробітних серед молоді є важливим чинником зниження критичного рівня безробіття. Можливість одержувати достатню за розміром допомогу (по безробіттю або по закінченні терміну— по бідності), сприяє пом'якшенню гостроти проблем безробіття і відповідно підвищенню критичного порогу. Особливо важливу роль відіграє політичний каталізатор, наявність певної політичної сили, яка здатна об'єднати без­робітних і ініціювати їх активні дії. Соціопсихологічні настанови є тим фоном, на якому формується критичний поріг: суспільство, якому притаманні високі орієнтації на чиюсь допомогу (влади, адміністрації підприємства тощо), так званий «патерналізм», низька територіальна, професійна і соціальна мобільність, яке принципово не сприймає відкритого маєтного розшарування, ймовірно, має відносно низький критичний поріг.

Методи державного забезпечення зайнятості бувають:

- Прямі медоди

- Непрямі методи

Прямі методи:

1.Законодавче регулювання умов найму та використання робочої сили

(трудове законодавство).

2.Стимулювання створення нових робочих місць та пропозиції робочої сили.

3.Заходи щодо збереження та підвищення рівня зайнятості на підприемствах.

Непрямі методи:

1.Державна фшансова політика (асигнування та субсидії).

2.Монетарна політика (регулювання грошового обигу).

3.Фіксальна політика (заміна податкових ставок).

4.Виплати різних допомог по безробптю та ін.

Державна політика України зайнятості населення базується на таких принципах:

- забезпечення рівних можливостей усім громадянам, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб;

- сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;

- координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної і соціальної політики на основі державної та регіональних програм зайнятості;

- співробітництва професійних спілок, асоціацій (спілок) підприємців, власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів у взаємодії з органами державного управління в розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення.

Держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні:

- добровільність праці, вибір або зміну професії та виду діяльності;

- захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи;

- безплатне сприяння у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб, всіма доступними засобами, включаючи професійну орієнтацію і перепідготовку;

- компенсацію матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість;

- виплату вихідної допомоги працівникам, які втратили постійну роботу на підприємствах, в установах і організаціях, у випадках і на умовах, передбачених чинним законодавством;

- безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії;

- виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги членам сім'ї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги;

- надання роботи за фахом на період не менше трьох років молодим спеціалістам - випускникам державних навчальних закладів держави, раніше заявлених підприємствами, установами, організаціями.