42. Держава як регулятор конкурентних відносин. Антимонопольна політика держави

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Повноваження Антимонопольного комітету України.

1. Здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренцій;

2. Контроль за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;

3. Сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4. Методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції.

Монополістом вважається суб’єкт господарювання:

- домінуюче становище якого дає йому можливість самостійно або разом іншими суб’єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару (робіт, послуг);

- частка якого на ринку певного товару перевищує 35%;

До порушників антимонопольного законодавства можуть бути застосовані такі санкції:

- накладання штрафів;

- адміністративна відповідальність громадян-підприємців та посадових осіб;

- вилучення незаконно одержаного прибутку (доходу);

- вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб’єкта господарювання;

- відшкодування збитків;

- спростування неправдивих, неточних або неповних відомостей.

43. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин, його економічні функції.

За визначенням ООН домогосподарство - це особа, або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя, тобто об’єднаних спільним веденням господарства. Поняття “домогосподарство” не слід ототожнювати з поняттям “сім’я”.

Сім’я - сукупність осіб, що живуть разом, та поєднані родинністю і спільним бюджетом. ООН до домогосподарств відносять домашню прислугу та населення, яке перебуває в різних колективах. Термін ”домогосподарство” більш чітко прив’язане до територіальних меж господарських одиниць, включаючи членів домогосподарства, які не є родичами і передбачає існування відносин власності в середині домогосподарства.

Функції домогосподарств (їх роль в економічному розвитку суспільства).

В будь-якій економіці домашні господарства є постачальниками ресурсів. У першу чергу — робочої сили людини, її особистої праці. Кожен господарник, працюючи на підприємстві чи в установі, а також виробляючи власну продукцію та реалізуючи її на ринку, приносить користь державі, забезпечуючи її ресурсом праці.

Згідно із Законом України „Про власність” кожен громадянин України може мати в індивідуальній власності майстерні, малі підприємства у сфері побутового обслуговування, торгівлі, громадського харчування, землю, житлові будинки і господарські будівлі, машини, обладнання, транспортні засоби, сировину, матеріали та ін. Застосовуючи майно, що є в особистому розпорядженні, з метою виробництва товарів, домовласник ставить на службу інтересам суспільства такий важливий економічний ресурс, як капітал.

Крім праці та капіталу домогосподарства можуть постачати і грошові ресурси, які необхідні для організації суспільного виробництва. Вони купують акції великих промислових корпорацій і банків, кладуть гроші на ощадні рахунки, придбавають облігації.