Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
для екзамена заочников пе.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.38 Mб
Скачать

33. Поняття собівартості продукції, її види.

Собівартість – це сукупність витрат, виражена в грошовій формі, яка йде на виробництво і збут продукції.

До собівартості входить такі витрати:

  1. вартість спожитих у процесі виробництва предметів праці (сировина, матеріали);

  2. вартість засобів праці;

  3. оплата праці;

  4. витрати пов’язані з реалізацією продукції.

Види собівартості:

Індивідуальна – характеризує витрати на виробництво і збут продукції в умовах окремого підприємства.

Середньогалузева – показує витрати виготовлення і збут продукції в середньому в галузі.

Кошторисна – визначають за кошторисними нормами споживчих виробничих ресурсів.

Планова – витрати, які господарюючі суб’єкти встановлюють на певний період їхньої діяльності виходячи з конкретних, реальних умов виробництва.

Фактична – показує фактичні витрати.

Важливе значення для розвитку виробництва та зростання добробуту населення має зниження собівартості (як витрат виробництва). Головні напрями такого зниження:

  • комплексна механізація та автоматизація виробничих процесів;

  • поглиблення спеціалізації і кооперації виробництва;

  • удосконалення структури управління та здешевлення утримання управлінського апарату;

  • економічне стимулювання підвищення ефективності функціонування живої праці.

Узагальнююча роль у реалізації всіх цих напрямів, як, до речі, і у підвищенні віддачі кожного ресурсу, належить науково-технічному прогресу. Однак не завжди зниження собівартості є доцільним. Так, зниження собівартості, що призводить до погіршення якості продукції, не може бути економічно виправ­даним.

34. Прибуток як економічна категорія. Види прибутку.

Прибуток, як економічна категорія досліджувався різними школами та вченими. Досліджуючи торгівельний капітал меркантилісти вважали, що прибуток виникає в сфері обігу, а його безпосереднє джерело є зовнішня торгівля. А. Сміт трактував прибуток, як дохід на капітал. Д. Рікардо визначав прибуток, як частину вартості, що залишається після вирахування заробітної плати.

Ж.Б. Сей оглядав прибуток (дохід на капітал) як підприємницький дохід (винагороду за керівництво). Карл Маркс визначав прибуток, як головну мету і мотив діяльності капіталіста, або як результат неоплачуваної праці найманих робітників.

Сучасні західні економісти трактують прибуток як:

- плата за послуги підприємця;

- винагорода за новаторство, управлінський талант підприємця;

- форма доходу підприємця, який здійснив капіталовкладення з метою досягнення комерційного успіху.

Прибуток – це різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації продукції) і сукупними витратами.

Існування двох підходів до визначення витрат зумовлює застосування двох підходів до аналізу прибутку.

Бухгалтерський прибуток – це валовий доход (виручка від реалізації продукції) мінус бухгалтерські (зовнішні витрати).

Економічний прибуток – валовий дохід мінус економічні витрати (зовнішні і внутрішні).

Нормальний прибуток – це мінімальний дохід, який стимулює підприємця продовжувати справу, залишаючись в певній сфері бізнесу.

Засобами виміру прибутку є його маса і норма.

Маса – це абсолютний розмір прибутку в грошовому виразі;

Норма – визначається, як відношення між прибутку до авансованого капіталу (вклад капітал) і помножений на 100%.