29. Капітал як економічна категорія. Загальна формула руху капіталу.

Капітал – авансована вартість, що в процесі свого руху приносить більшу вартість, тобто самозростає. Капітал виникає тільки там, де підприємець будучи власником засобів виробництва та грошових ресурсів, здійснює процес виробництва чи торгівлі з метою одержання більшої вартості, що виступає у формі прибутку.

Умови, в яких функціонує категорія капітал:

1. Високо розвинуте товарне виробництво, обіг і ринок.

2. Наявність такої мотивації діяльності підприємця, як особисте збагачення за рахунок одержання прибутку.

3. Зосередження в частини господарюючих суб’єктів значної кількості засобів виробництва і грошових ресурсів.

4. Наявність людей, які позбавлені засобів виробництва і життєвих благ, що змушує їх найматися.

Загальна формула руху капіталу така: Г—Т—Г¢, де Г¢ = = Г + ∆Г, а ∆Г — це приріст грошей над первісною сумою.

Таким чином, первісно авансована вартість Г не тільки зберігається в обігу, але й змінює свою величину, долучає до себе додаткову суму грошової вартості ∆Г, тобто зростає. І саме цей рух перетворює гроші в капітал.

Формула руху капіталу Г—Т—Г¢ є загальною, тому що в усіх галузях розвинутого товарного господарства рух капіталу виступає в цій формі. Крайні буквені члени цієї формули свідчать, що їй властива суперечність. Оскільки Г¢ > Г, то виникає питання, що є джерелом ∆Г, прибутку. Це є однією з ключових проблем даного курсу політичної економії.

Логічно постає запитання, яким є механізм появи цього надлишку (приросту) вартості, отриманого капіталістом після реалізації результатів виробництва, порівняно з тим, що він спочатку авансував на придбання факторів виробництва.

30. Капітал і праця. Наймана праця. Робоча сила як товар.

Капітал підприємця є його приватною власністю, проте власність не поширюється на інший фактор виробництва (працю), яку можна залучити через механізм наймання.

Економічна теорія розглядає дві форми працевлаштування:

• пряму;

• непряму (побічну).

• Пряме працевлаштування – передбачає, що працівник працює на власних засобах виробництва (приватний сектор), або працює на підприємстві, де він володіє часткою майна.

Непряме (побічне) – передбачає те, що працівник працює на державному підприємстві або на приватному підприємстві, але тут він не володіє ніякими засобами виробництва і не має частки у майні.

Властивості товару «робоча сила»:

1. В даному разі це не річ, а здатність людини до праці.

2. Здатність до праці на відміну від звичайних товарів відчужується на певний строк через ринок праці у формі наймання.

3. Корисність робочої сили проявляється в її продуктивній силі, в якості, рівні освіти, культурному розвитку.

4. Вартість товару робоча сила виступає, як вартість життєвих засобів необхідних для відтворення робочої сили індивіда і членів його родини.

31. Заробітна плата як витрати підприємця і дохід працівника. Сутність, форми та види заробітної плати

Заробітна плата – це ціна, що сплачується за використання робочої сили.

Розрізняють такі форми заробітної плати:

1. відрядна;

2. почасова (погодинна, поденна, щотижнева, щомісячна).

Сутність відрядної або поштучної полягає в тому, що за нею заробіток залежить від розмірів виробітку за одиницю часу. Зарплата робітника за цією формою оплати вимірюється кількістю і якістю виробленої продукції. Відрядна заробітна плата використовується для підвищення інтенсивності праці, зменшення контролю над працівниками і посилення конкуренції між ними.

Часова форма оплати праці передбачає, що розмір заробітної плати встановлюється відповідно до кількості відпрацьованого часу. Почасова заробітна плата застосовується на підприємствах, де переважає чітко регламентований режим. Вигода від застосування погодинної заробітної плати для підприємця пов’язана з тим, що вона дозволяє легше підвищувати інтенсивність праці без підвищення заробітної плати.

На основі погодинної і відрядної форм заробітної плати підприємства застосовують різні, часом надто складні, системи оплати праці, які спрямовані на стимулювання зростання кількості та якості вироблюваної продукції, на інтенсифікацію праці. За їх допомогою власники підприємств намагаються заінтересувати найманий персонал у найбільшій віддачі, у найкращому виконанні своїх трудових обов’язків, в ініціативності та винахідливості.

Номінальна заробітна плата – це сума грошей, яку одержує працівник і, яка характеризує рівень заробітної плати незалежно від зміни цін на товари і послуги.

Реальна заробітна плата – кількість товарів і послуг, яку працівник може придбати за номінальну заробітну плату.

Виділяють такі фактори, які визначають рівень заробітної плати:

1. розмір номінальної заробітної плати.

2. рівень цін.

3. розмір сплачуваних податків.

Індекс реальної заробітної плати дорівнює індексу номінальної заробітної плати поділеній на індекс цін на товари і послуги.

Це формула показує, що номінальна заробітна плата може зростати, а реальна заробітна плата знижуватись або залишатись незмінною.

Мінімальна заробітна плата – законодавчо установлений розмір заробітної плати за просту некваліфіковану працю нижче, якого не може проводитись оплата за виконану працівником роботу.

Одна з головних причин нерівності в заробітній платі полягає у величезних відмінностях в якості праці, спричинених вродженими та фізичними здібностями, освітою, підготовкою та досвідом. Люди дуже відрізняються здатністю примножувати доходи підприємства. Важливим фактором є людський капітал, термін, що означає запас корисних і цінних знань, нагромаджених під час навчання, і який відповідно підвищує вартість висококваліфікованої робочої сили. Частину високої заробітної плати працівників вищої кваліфікації (інженерів, юристів, лікарів, економістів, менеджерів) слід розглядати як дохід на інвестиції в людський капітал.