Міністерство освіти і культури україни київський національний універсітет культури і мистецтв
Факультет кіно і телебачення
Культура Стародавньої Русі
Студента:
групи ТБА-133
Шульги Дениса Михайловіча
Викладач: Салата Г.В.
Київ 2013
ЗМІСТ ВСТУП 1. Усна народна творчість 2. ПИСЕМНІСТЬ І ЛІТЕРАТУРА 3. АРХІТЕКТУРА 4. ЖИВОПИС 5. ХУДОЖНІ РЕМЕСЛА ВИСНОВОК СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Культура Київської Русі - явище унікальне. За словами дослідника, «давньоруське мистецтво - це плід подвигу російського народу, який на краю європейського світу відстоював свою незалежність, свою віру і свої ідеали». Вчені відзначають відкритість і синтетичність (від слова «синтез» - зведення в єдине ціле) давньоруської культури. Взаємодія спадщини східних слов'ян з візантійськими і, отже, античними традиціями створило самобутній духовний світ. Час його формування і першого розквіту - X-перша половина XIII ст. (Домонгольський період). Російський народ вніс цінний внесок у світову культуру, створивши вже сотні років тому немеркнучі у віках твори літератури, живопису і архітектури. Знайомство з культурою Київської Русі і російських князівств епохи феодальної роздробленості переконує нас у хибності існував колись думки про споконвічну відсталості Русі. Російська середньовічна культура Х-XIII ст. заслужила високу оцінку як сучасників, так і нащадків. Східні географи вказували шляху до російських містах, захоплювалися мистецтвом російських зброярів, які готували особливу сталь (Біруні). Західні хроністи називали Київ окрасою Сходу і суперником Константинополя (Адам Бременський). Вчений пресвітер Теофіл з Падерборна у своїй технічної енциклопедії XI ст. захоплювався виробами російських златокузнецов - найтоншими емалями на золоті і черню на сріблі. У списку країн, майстри яких прославили свої землі тим або іншим видом мистецтва, Теофіл поставив Русь на почесному місці - попереду неї тільки Греція. Витончений візантієць Іоанн Тцетцес був настільки зачарований російської різьбленням по кості, що оспівав у віршах надіслану йому піксиди (різьблену коробочку), порівнюючи російського майстра з легендарним Дедалом.
1. Усна народна творчість
Усна народна творчість включає прислів'я та приказки, пісні і сказання, частівки і змови. Складовою частиною мистецтва Русі було музичне, співоче мистецтво. У «Слові о полку Ігоревім» згадується легендарний сказитель-співак Боян, що «напускав» свої пальці на живі струни і вони «самі князям славу рокотали». На фресках Софійського собору ми бачимо зображення музикантів, що грають на дерев'яних духових і струнних інструментах - лютні і гуслях. З літописних повідомлень відомий талановитий співак Митус в Галичі. У деяких церковних творах, спрямованих проти слов'янського поганського мистецтва, згадуються вуличні блазні, співаки, танцюристи; існував і народний ляльковий театр. Відомо, що при дворі князя Володимира під час бенкетів присутніх розважали співаки, розповідачі казок, виконавці на струнних інструментах. Важливим елементом усієї староруської культури був фольклор - пісні, сказання, билини, прислів'я, афоризми. У весільних, застільних, похоронних піснях відбивалися багато рис життя людей того часу. Так, у древніх весільних піснях говорилося і про той час, коли наречених викрадали, «вкрали», у більш пізніх - коли їх викуповували, а в піснях уже християнського часу йшла мова про згоду і нареченої, і батьків на шлюб. Особливе місце в історичній пам'яті народу займали билини - героїчні сказання про захисників рідної землі від ворогів, зафіксовані на папері у XIX ст. Народні билин оспівують подвиги Іллі Муромця, Добрині Микитовича, Олексія Поповича, Вольги, Мікули Селяниновича та інших билинних богатирів (всього в билинах діють понад 50 головних героїв). До них звертають вони свій заклик: «Ви постійте-ТКО за віру, за вітчизну, ви постійте-ТКО за славний стольний Київ-град!» Цікаво, що в билинах мотив захисту вітчизни доповнено мотивом захисту християнської віри. Хрещення Русі було найважливішою подією в історії давньоруської культури.