2.5. Роль епітета у заголовках

Епітет (грец. букв. – прикладене, додане) – художнє означення або обставина способу дії, які образно змальовують особу, предмет, дію чи явище або виражають емоційне ставлення до них. Епітети підкреслюють ознаку (колір, розмір, форму, якість, властивість тощо) описуваного, найхарактернішу щодо певної життєвої ситуації або художньої мети мовця. Граматично епітети виражаються: 1) прикметниками (найчастіше): «І стеляться обрії милі, і вечір в ясній далині, і карії очі, і рученьки білі ночами насняться мені»; 2) прислівниками: «Червоно танув сніг в пожежах барикад» (В. Сосюра); 3) іменниками: «Всіх владарка ніч покорила»; «Була у нього усмішка дитяти»; 4) словосполученнями: «Сторононько рідна, коханий мій краю!».

Епітети формуються переважно або на інтенсивному вираженні даним словом найхарактернішої ознаки предмета, кольору, розміру, форми, якості, властивості та ін. (чорний ворон, широкий край, темная нічка, ясне сонце, гіркий полин), або на семантичному зміщенні в лексичному значенні слова, коли все значення слова або якась сема переноситься через зіставлення-порівняння у сферу номінації ін. предметів. На умовно-образних асоціаціях виникають епітети метафоричні (білий біль, зелений сум, мертва тиша; «Гладжу рукою соболину шерсть ячменів, шовк колосистої хвилі»; метонімічні («Той неситим оком за край світа зазирає»); гіперболічні («Бездонне небо і безмежний світ»). Є постійні епітети (часто стоять при тих самих словах), фольклорні за походженням, відображають культурно-історичні традиції українського народу, зберігають у сучасній мові народнопісенний колорит: чисте поле, синє море, буйний вітер, широкий степ, бистра вода, сира земля, чужа сторона, битий шлях, ясна зоря, зелений гай, крута гора, вороний кінь, круторогі воли, сизий голуб, гірка доля, тиха мова, щире серце, слово, дрібні сльози, темнії брови, карії очі, білеє личко. У сучасній поезії умовно-асоціативного плану поширені синкретичні епітети, що формуються на об'єднанні вражень кількох чуттєвих сфер – зору, слуху, дотику, смаку тощо: «Я синій сніг од хати одкидав і зупинився. Синій оркестровий долинув плач до мене» (П. Тичина).

Зростаючись з метафорами, епітети формують складні художні образи, які характеризують індивідуальну мовну манеру майстра слова: «Посмішки, цвітіння людських облич – червоні троянди пристрасті, білий гнів ломикаменю, колюча шипшина зневаги, сині іриси утоми» (Л. Костенко) [ Укр.. мова: енциклопедія , 175].

О. С. Ахманова звертає увагу на епітет і його класифікаційні ознаки. На її думку, епітет (гр. epitheton – прикладка, прізвисько) належить до загальновідомих словесних художніх засобів. Це художнє, образне означення, що підкреслює характерну рису, визначальну якість явища, предмета, поняття, дії. «Етимологічний словник української мови» подає етимологію слова епітет від гр. виразу «epitheton onoma», що означало «додане ім’я». Воно мало первісне значення epithetos – «доданий; захоплений; запозичений; штучний», пов'язаний з дієсл. кладу, додаю. Ця етимологічна риса є суттєвою для семантики епітета, бо він не тільки означає, а й додає, докладає ознак існуючих, неіснуючих, але бажаних, можливих, уявних тощо. Цим, власне, і зумовлюється його тропеїчна суть. На неї вказують визначення видів епітета в «Словаре лингвистических терминов» О. С. Ахманової як образних значень: епітет прикрашальний, пояснювальний, пейоративний, перенесений (еналага), постійний, тавтологічний.[Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. – М. – 1962. , 527]

На думку Л. І. Мацько [Стилістика , 359], використання кольористичних епітетів в мовленні є традиційною рисою української літературної мови усіх етапів розвитку. Лексеми зі значенням кольору є, як правило, полісемантичними. Вони здатні розвивати переносні значення, в яких виникають образи, і окремі з них закріплювати як символічні. В образній мові, використовуючи функції естетичного впливу, лексеми кольору є емоційно наповненими, зі смисловим і естетичним прирощенням і від того експресивними. Л. І. Мацько виділяє чотири групи лексем кольористичної семантики: 1) слова на позначення ознак «гарячого» спектра; 2) слова, що використовуються на позначення прохолодного спектра; 3) ахроматичні позначення; 4) поетичні словосполучення з семантикою світлопозначень [Мацько , 346].

Користуючись цією класифікацією, до першої групи відносимо: У чому зустрічати Червоного Кабана? (ВП, 28.12.06); БЮТ сподобалась ідея «помаранчевої команди» в парламенті (ВП, 26.01.06); Жовто-синя символіка та траурні стрічки (ВП, 28.11.06); Золота фортуна (ВП, 30.11.06); Тих літ золотих не забути (ВП, 30.11. 06); Жовтоводські гірники – золотий фонд Дніпропетровщини (ВП, 14.02.06); «Зелені» напали на парламент (ВП, 16.02.06); Золота пора року (ВП, 05.09.06); Злата Прага в чорно-білих фото… (ВП, 23.05.06); до другої: Весілля: від «зеленого» до «коронного»… (ВП, 09.11.06); «Порожняк» від коаліції. Кореспондент «УМ» переконався: у синьо-білих наметах на Майдані ніхто не живе (УМ, 10.04.07); Майдан «посинів» (УМ, 10.04.07); Міська рада дала попередню згоду на забудову «зеленої зони» в районі вул. Набережної Перемоги (ВП, 02.11.06); Зелене світло успіхам і досягненням (ВП, 15.02.07); Альтернативний «енерджайзер». «Зелена» енергія – не лише прибуток, а й частина національної безпеки – у США, Бразилії й навіть в ОАЕ (УМ, 10.04.07); «Зелене світло» муніципальній реформі (УК, 12.12.06); Небагато сонця у холодні дні. У музеї «Літературне Придніпров’я» відкрито експозицію «Синій цвєтопад», що представляє живопис Варужана Айрапетяна (ВП, 26.10.06); Що можна побачити в «Чорному квадраті»? (ВП, 11.05.06); Злата Прага в чорно-білих фото… (ВП, 23.05.06); до третьої: Срібна висота Олександра Воробйова (ВП, 14.12.06); Вода жива, мертва, срібна чи золота? (ВП, 22.03.07); Розбій серед білого дня (УМ, 10.04.07); Кольоровий чорно-білий екран (УК, 16.01.07); 2 золоті та 6 срібних медалей – в одні руки (ВП, 26.10.06); Шоу білосніжних котів (ВП, 02.02.06); Майбутнє «Ромашки Білої» - в надійних руках (ВП, 27.06.06); Юлія Тимошенко: «Я – біла ворона на фоні сірого болота» (ВП, 23.03.06); до четвертої: Зоряний час Георгія Вороного (УК, 14.03.07); За чисті і прозорі вибори (ВП, 26.01.06)

Епітети внутрішньопсихотропного сприймання – це епітети, що передають відчування ліричного героя, особисті чи суспільні, пережиті ним, що переплітаються з настроями природи суголосно, або контрастно.

До епітетів, що відображають внутрішні ознаки і властивості предметного світу або такі, що уявно «приписуються» природі, речам, предметам, належать слова: бездушний, безсилий, безславний, безсмертний, безпам’ятний, безцінний, бентежний, бідний, буйний, грішний, величний, веселий, всесильний, вогняний, гарячий, гіркий, глибокий, глухий, гнівний, гордий, дивний, добрий, дорогий, жалібний, живий, злий, кам’яний, крижаний, крилатий, коханий, ласкавий, легкий, любий, мертвий, милий, могутній, незабутній, неземний, нещадний, німий, палкий, пекельний, пишний, побідний, прекрасний, радісний, рідний, світовий, святий, солодкий, співочий, страшний, сумний, теплий, чарівний, чудовий, широкий та багато інших.

Серед внутрішньочуттєвих епітетів окремо виділяють одоративні та емотивні епітети.

1. Одоративні епітети – це ті, що характеризують предмет за запахом, нюхом, смаком, дотиком:

…«Гаряча лінія» Кабінету Міністрів (УК, 11.01.07); Гарячі новини (ВП, 28.04.07); Хрумка насолода гірчить… (ВП, 14.01.06); Ця смачна Масляна (ВП, 15.02.07); Ласий шматок незаконного ПДВ може коштувати 12 років позбавлення волі (ВП, 07.12.06); Небагато сонця у холодні дні (ВП, 26.10.06); Дніпропетровці не знають, як житимуть узимку в холодних квартирах (ВП, 12.09.06); Солодкі подарунки дітям із притулків області (ВП, 17.01.06)

2. Найбільшу групу серед внутрішньочуттєвих епітетів становлять емотивні (почуттєві епітети). Це закономірно, оскільки автор не тільки виражає свої почуття, але й намагається передати їх іншим:

Привітної долі та плідної праці на благо держави (ВП, 02.02.06); Зоряний час Георгія Вороного (УК, 14.03.07); Якісна продукція – дефіцит (УК, 14.03.07); Чи насправді вугільна галузь приречена? (УК. 13.03.07); Сумлінні платники податків (ВП, 15.02.07); Приємна зустріч з Попелюшкою (УК, 02.03.07); Добрий слід на землі (ВП, 15.02.07); Минає напружений і продуктивний рік (ВП, 26.12.06); Марш пам’яті і жалобна молитва (ВП, 28.11.06); Страшна трагедія в історії людства (ВП, 28.11.06); Яка ж чудова українська мова (ВП, 28.11.2006); Цілющі сили сирої їжі (ВП, 20.03.07); Поезії палітра чарівна (ВП, 13.03.07); Влада небайдужа до проблем села (ВП, 27.04.07); Вгамоване «печерне право» (УМ, 10.04.07); Тривожні голоси своїх батьків і нині чує Поліна Мішуренко із Лошкарівки нікопольського району, згадуючи про голодомор 30-х років (ВП, 23.11.06); Доля дітей небайдужа обласній владі (ВП, 21.12.06); «Священна війна» розв’язана (УК, 15.03.07); Курс на прозору інвестиційну політику (УК, 13.01.07); Ситуація в ЖКГ «напружена, але керована» (ВП, 10.10.06); Найгучніше святкування ювілею (ВП, 07.09.06); Злісні неплатники – підприємства теплоенергетики (ВП, 13.05.06); У тісній співдружності (ВП, 19.01.06); До миколаївців зима буде лагіднішою (ВП, 16.02.06);

Епітет виконує, як правило, орнаментальну функцію, проте не зводиться до неї. Він активно сприяє пізнанню світу тим, що розвиває наші знання про предмети, осіб, явища, дії, процеси якимись новими гранями їх ознак, відкриваючи й актуалізуючи нові зв’язки між цими ознаками, заміщаючи постійні ознаки іншими, часом змінними, і дає нам нові знання про світ.

Лікує живе світлоносне слово (УК, 10.02.07); Найчистіший четвер (УМ, 10.04.07); Верхньодніпровські вечори (ВП, 14.09.06); Підготовка філологів-тренерів (ВП, 21.11.06); Міжнародний медіа-форум (ВП, 21.11.06); Як криворізькі бізнес-леді мільйон відмивали (ВП, 07.12.06); «Чим більше років – тим осяйніша краса…» (ВП, 06.07.06) Говерла зустрічала нас сонячною усмішкою (ВП, 16.02.06); Чому Україна втрачає унікальні чорноземи? (ВП, 20.06.06); Новообрана Верховна Рада почала роботу (ВП, 30.05.06); Жива стежина в завтрашнє твоє (ВП, 25.05.06); Командний дух завжди перемагає (ВП, 25.05.06); Щоб звучала музика життя (ВП, 11.05.06).

Розширюючи якимись, часом несподіваними асоціаціями коло семантичних компонентів, епітет розширює валентність лексем і закріплює її на синтагматичній осі, наближаючи до істини об’єктивність наших знань про світ [ Мацько. Стилістика , 359].