Іі. Стилістичні функції тропів у газетному заголовку

2.1. Газетний заголовок, його види і функції

Заголовок – невід’ємна частина газетної публікації. Перше, з чим зустрічається читач газети, – це назви публікацій. Ми продивляємось газетну шпальту, по заголовках орієнтуємось у її змісті. Заголовок є першим сигналом, що спонукає нас прочитати матеріал або відкласти газету в сторону. Випереджаючи текст, заголовок несе певну інформацію про зміст публіцистичного твору. У той же час заголовки газетної шпальти, газетного номеру мають емоційну забарвленість, викликають читацький інтерес, привертають увагу. Дослідження психологів показують, що близько 80 % читачів приділяють увагу тільки заголовкам. [ Стам І.С. Газетный заголовок: соотношение логического и эмоционального в свете социальной психологии ]

У чому особливість заголовка тексту? Це своєрідний елемент твору, що має подвійну природу. З одного боку, – це мовна структура, яка випереджає текст, стоїть «над» ним і перед ним. Тому заголовок сприймається як мовленнєвий елемент, що знаходиться поза текстом і має певну самостійність.

З іншого боку, заголовок – повноправний компонент тексту, до якого входить, і зв’язаний з іншими компонентами цілісного твору. Нарівні з початком, серединою, кінцівкою заголовок складає певний план членування тексту – просторово-функціональний, або архітектоніку тексту. Ця подвійна природа заголовка й визначає багато його особливостей. Заголовок складає єдину систему з текстом: «Заголовок – текст». Важливо розглядати різні аспекти цього співвідношення. Важливість заголовка в плані впливу на читача визначається тим, що він, нарівні з зачином і кінцівкою тексту, посідає стилістично сильну позицію. Саме ці компоненти твору привертають найбільшу увагу; інформація, що міститься в заголовку, зачині, кінцівці, засвоюється в першу чергу. Все це пояснює інтерес до вивчення заголовка в лінгвістичній науці. Зазначимо, в яких напрямках досліджується проблема заголовка.

По-перше, заголовок вивчається в структурному і функціонально-стилістичному плані. Відомі праці з цієї теми Н. П. Харченка [Заглавия, их функции и структура. ], О. В. Джанджакової [О поэтике заглавий ], С. Козлова [К поэтике заглавий в русской лирике первой половины ХІХ в.], І. В. Фоменко [Заглавие литературно-художественного текста как филологическая проблема].

Найбільш детально питання про виразність газетного заголовка як самостійної мовної одиниці розглядається у працях В. Г. Костомарова, В. П. Дроздовського, В. М. Ронгінського, А. А. Сафонова, О. І. Богословської, Н. Р. Махневої \ * Костомаров В.Г. Русский язык на газетной полосе. – М. – 1971; Дроздовский В.П. Лингвостилистические средства активизации читательского внимания (на материале газетно-публицистического стиля) // Русское языкознание. – К. – 1982. – Вып. 4; Ронгинский В.М. Семантическая структура газетных заголовков и проблема их актуализации // Проблема лексической и категориальной семантики. – Симферополь. – 1982. – вып. 2; Сафонов А.А. Стилистика газетных заголовков // Стилистика газетных жанров. – М. – 1981; Богословская О.И., Махнева Н.Р. К вопросу о рекламности газетных заголовков // Проблемы функционирования языка и специфики речевых разновидностей. – Пермь. – 1985. \ Ці автори досить ґрунтовно описали прийоми актуалізації газетного заголовка (підвищення виразності й посилення смислового навантаження), вказали на використання у заголовках лексичних та синтаксичних засобів виразності, виділили експресивні заголовки, створені на основі переносних значень, синонімів, антонімів тощо. В заголовках вони вирізнили прислів’я, приказки, назви відомих пісень, п’єс, елементи розмовної й емоційної лексики.[ Стам І.С. Об использовании пословиц и поговорок в газетных заголовках]

Сприйняття журналістського твору, надру­кованого в пресі, розпочинається, як правило, із заголовка[В. Тарасюк. Види заголовків публікацій…, 121]. Саме від назви матеріалу значною мі­рою залежить, наскільки він зацікавить читача, а отже, стане предметом всезагальної уваги. Динамі­чні зміни в сучасній журналістиці, ущільнення конкурентного середовища між виданнями вимага­ють особливого ставлення до заголовка, який зару­біжні дослідники називають «тріумфальною аркою» до публікації [Гід журн.а. , 65], а вітчизняні науковці – основним заголовком у газеті [Техн.. оформ. газети , 94].

Сьогодні заголовок у газеті виконує кілька важливих функцій. У першу чергу він покликаний звернути увагу на публікацію, передати її голо­вний зміст, «викликати у читача бажання читати далі» [Техніка репортажу , 21]. Крім того, допомагає структурувати матеріали на шпальті, впливає на популярність ви­дання в цілому. Тож не дивно, що вітчизняні дру­ковані ЗМІ приділяють серйозну увагу роботі над заголовками й нерідко «упізнаються» саме завдяки вдало підібраним назвам до матеріалів. У ре­дакціях сучасних газет і журналів є штатні пра­цівники, завдання яких полягає виключно в тому, щоб придумувати назви до майбутніх публіка­цій, удосконалювати традиційні й винаходити нові види заголовків.

Журналістика Заходу використовує перева­жно два види заголовків – інформаційний та мотивуючий [Гід журн. , 66]. Перший із них насамперед по­кликаний дати нову, до цього невідому інформа­цію, у той час як другий – повинен впливати на аудиторію емоційно. Його завдання – заінтригу­вати, здивувати читачів. Такий поділ заголовків для зарубіжної преси не є випадковим. Він випли­ває з чіткого розмежування журналістських мате­ріалів на інформаційні, головна функція котрих – інформувати, повідомляти, висвітлювати події, та коментарі, у яких дається оцінка подіям, вислов­люється ставлення до них, підкріплюється певна позиція [Вуароль . Гід газет., 43].

Поділ на види назв публікацій в українській журналістиці дещо інакший, хоч між ними є і спільне. В. Здоровега [Теорія і методика, 120] виділяє п'ять основних груп за­головків : інформаційні, проблемні, спонукально-наказові, рекламно-інтригуючі, тобто емоційно-інтригуючі, констатуючо-описові заголовки. Це назви матеріалів, у яких міститься повідомлен­ня про окремий факт, якусь подію, новину. Останнім часом такі заголовки під впливом зарубіжних видань розширюються. Вони часто складаються з-понад 2-3 слів, іноді супроводжуються підзаголовками й відповідно заверстуються в кілька рядків. Наприклад: Питання бюджетні, господарчі, соціальні були 5 грудня на порядку денному пленарного засідання 5-ї сесії Дніпропетровської обласної ради (ВП, 07.12.06); Розкішний букет високого мистецтва подарувала Ірина Ксікевич, відкривши в галереї «Барзо» персональну виставку «Мій веселковий світ» (ВП, 27.02.07). Головним чином такі заголовки використовуються в замітках, проте в будь-якому разі ними не слід перенасичувати шпальти газет, аби читачі легко сприймали публікації і візуально полоса не здавалася «важкою».

Коли потрібно порушити якесь злободенне питання, привернути увагу читачів до нього, використовуються проблемні заголовки, вони поширені в матеріалах аналітичних жанрів: оглядах, статтях, кореспонденціях. Такі заголовки можуть прямо повідомляти (натякати), про що йтиметься в публікації (Піратство. Інтелектуальне, або Навіщо платити більше? (ВП, 14 .10.06) або ж навпаки, не розкривають суті написаного (Де ж лицарі? (ВП, 28.10.06). У таких випадках доречним є використання під- і надзаголовків.

Менш поширеними в газетних матеріалах є спонукально-наказові назви, які успішно використовуються в інформаційних та аналітичних жанрах, їх основна функція – не просто привернути увагу до публікації, а спонукати, заохочувати до дії: Сільські діти не винні! У всі часи в нашій країні освітянська галузь (особливо на селі) переживала певні негаразди: чи то недостатній рівень фінансування, чи відсутність… (УМ,17.02.07); Час читати. Українською (ВП, 16.09.06); Витягніть голову з піску! (МОЗ закликає українців іти на огляд до лікаря й не боятися діагнозу «рак») (УМ, 03.04.07)

Особливу групу складають рекламно-інтригуючі, тобто емоційно-інтригуючі заголовки. Для привернення уваги аудиторії основу таких заголовків складають елемен­ти сенсаційного, несподіваного, що викликає додатковий читацький інтерес (Вантажте гривню бочками. Відтепер за межі України можна вивезти вп’ятеро більше національної валюти (УМ, 01.03.07). Часто рекламно-інтригуючі заголовки насичені емоційно забарвленою лексикою (Осінь маразму нашого... (УМ, 02.10.06); Сеанс політичної шизофренії. Керівник МВС нарешті заговорив після 100 днів «словесного посту». Але краще б він мовчав…(УМ, 20.03.07); Оце так ноМЕР! Черновецький вирішив порвати те, чого нема, - стосунки з «Нашою Україною»... (УМ, 01.03.07) Цей вид назв публікацій ефективно вико­ристовуються в матеріалах сатиричного, критичного спрямування, де потрібно висловити своє су­дження, показати ставлення до когось або чогось. Добре ілюструє сказане розширена замітка У снах своїх бачу тебе, гаряча водо! (ВП, 02.09.06). Вміщена під рубрикою «Реальність», вона в іроніч­ному стилі порушує проблеми гарячого водопоста­чання в гуртожитках. Заголовки цієї групи завдяки емоційному піднесенню завжди позитивно сприй­маються читачем.

Нарешті п'яту групу заголовків за їх видами складають констатуючо-описові. Найчастіше це стислі, лаконічні назви, які повідомляють про предмет розмови кількома словами: Призи чекають (ВП, 10.06.06); Дніпропетровщині – 75! (ВП, 27.02.07); Свято тих, хто шанує землю (ВП, 21.11.06); Коротко про головне (ВП, 14.11.06). Тому констатуючо-описові заголовки зустрічаються однаковою мірою як в інформаційних, так і в аналітичних та художньо-публіцистичних жанрах.

На шпальтах видань журналісти успішно поєднують види заголовків західної та вітчизняної преси, активно використовуючи різноманітні спо­соби, прийоми побудови, форми їх подачі. У газетах «Україна молода», «Вісті Придніпров’я» це можуть бути, скажімо, заголовки-висновки ( Достроковим виборам бути! (УМ, 10.04.07), заголовки-звертання (Працюй, заводе! (УК, 18.01.07), заголовки-алогізми, коли назви матеріалів складаються, здавалося б, із нелогічних компонентів ( Росте бензин на городі (УМ, 06.03.07); Із підземелля видніше (УМ, 06.03.07). Часто в заголовках використовуються цитати з тексту. Наприклад: «Лягаючи спати, ми з мамою прощалися...» (ВП, 16.09.06). Особливо такий прийом застосовується в інтерв'ю: Михайло Мельник: «Я – великий песиміст!» (ВП, 16.11.06)

Постійно з'являються в газеті питальні та окличні речення (Київ тарифи зменшив. А що регіони? (ВП, 20.02.07); Чи є вихід із сміттєвої кризи? (ВП, 13.02.07); До нових рубежів якості! (ВП, 31.10.06)). Так само в заголовках журналісти використовують ствердження (А мова – то душа…(ВП, 09.11.06), заперечення ( Жінка за кермом – не «мавпа з гранатою» (УМ, 28.02.07)), гру слів (Гріхи гетьмана Многогрішного (УК, 20.12.06); Похорони охорони (УК, 15.03.07); Сум на Суматрі (УМ, 07.03.07). Добре в палітру назв публікацій вписуються аналогії, афоризми, приказки, порівняння, метафори, протиставлення, двозначні слова тощо. Скажімо, в заголовку Кольоровий чорно-білий екран (УК.16.01.07) використано протиставлення, у найменуванні Тільки б не було війни…(УМ, 10.04.07) – слова з відомої пісні, приказку – у назві Народився у сорочці (ВП, 22.02.07). Привабливими виглядають такі заголовки: І в «тіні» буває спекотно (про боротьбу податківців із тіньовим сектором економіки) (УМ, 21.10.06), Світлофорові — зелене світло! (про випуск вітчизняних світлофорів) (УМ, 28 10.06), Дикі танці розплодилися (про продаж альбому «Дикі танці» Руслани Лижичко 100-тисячним тиражем за 100 днів) (УМ, 03.08.06) і т. д.

Хоч загалом усі види заголовків добре узго­джуються з будь-якою тематикою та жанрами публікацій, однак трапляються випадки, коли використання саме такого типу заголовків підсилить конкретно взятий текст, зробить журналістський виступ більш вдалим, більш ефективним. Газета «Україна молода» має багато прикладів публікацій, коли вдало поєднані особливості жанру й теми з функціями заголовків підсилюють сприйняття вміщеного в газеті тексту. Так, у нарисі про фотографа «Мить, зупинися! Ти – прекрасна» (ВП, 04.11.06) добре поєднуються звертання, асоціація з швидкоплинною фотозйомкою та пафосне емоційно-оціночне судження. У політичному фейлетоні особливо доречним є використання образності, елементів сатири, іронії: Ось, Гаранте, пергамент – розпусти ми парламент, або Як позавчора на Банковій чекали рішення Президента (УМ, 10.04.07); Кому що, а опозиції – вибори (УМ, 10.04.07); Як депутати Ірак виглядали. «Більшовики» заборонили давати гроші на дострокові вибори й працюватимуть далі (УМ, 10.04.07) та ін.

Широкий вибір різних видів заголовків вод­ночас повинен узгоджуватися з основними вимогами до них: відповідати змісту матеріалу, бути зрозумілими, виразними, оригінальними, інформаційно насиченими, по можливості лаконічними і т. п. Порушення цих норм призводить до помилок, які, на жаль, стають типовими й переходять із номера в номер.

Зловживання ж питальними заголовками, що ускладнює сприйняття публікацій, примушує читача самого шукати відповідь на поставлене питання. Це в кінцевому підсумку може залишити публікацію непрочитаною. Інколи на одній шпальті присутні кілька таких назв: Вбивати чи оборонятися?; Пауль Зіберт: герой чи терорист?; ТБ виховує злочин­ців? (УМ, 16.10.06). Зустрічаються в назвах порушення етичних норм ( Виборча «дактилоскопія» (УМ, 11.04.07); Від «сексу, наркотиків і рок-н-ролу» – до «алілуя» (УМ, 10.04.07), недоречним є використання й абревіатури в заголовках (НСПУ – останній колгосп України? (УМ, 17.10.06). Невиправданими з погляду норм (у даному випадку – літературних) є назви з використанням жаргонних слів: Япона-мать, я тебе з’їм! (УМ, 28.02.07), «Пора» «Пору» порола (УМ, 10.04.07).

Типовими помилками є поєднання довгих заголовків і підзаголовків, назв, що не відповідають основному змісту текстів, повтори заголовків. На противагу їм у газеті більш привабливими для молодіжної аудиторії є назви Хлопчик став сиротою при живих батьках (ВП, 26.01.06); Кохання сильніше за СНІД. Закохавшись у ВІЛ-інфікованого Сашка, Інна Бенько з Луцька погодилася вийти за нього заміж і… народила здорову доньку (УМ, 10.04.07); Побилися «металісти» з «канонірами» (про футбольний матч чемпіонату України між командами «Металіст» – «Арсенал») (УМ, 28.10.06); Обрізана географія світу під рубрикою «Шкідливі підручники» (критичний погляд на посібник із географії) (УМ, 02.09.06) тощо. Тут доречно згадати слова дослідниці В. Ученової, яка справедливо свого часу зауважила: «На «редакційній» кухні... не буває другорядних «приправ». Будь-який елемент номера – від жанру до заголовка, від джерела інформації до підпису автора – виконує свою мелодію в оркестрі готового номера. Ні один не має права фальшивити, щоб не порушити цілісного сприйняття багатоскладного результату на­пруженої колективної праці» [Ученова. Беседы о журн. , 197].

Таким чином, можемо констатувати, що в досліджуваному газетному матеріалі широко використовуються різні типи заголовків, при цьому досить успішно поєднується практика застосування назв матеріалів у вітчизняній та зарубіжній пресі. Журналісти вдаються до різних способів творення, форм заголовків, які враховують тематичну й особливо жанрову специфіку публікацій. Водночас наявні помилки свідчать, що до роботи над заголо­вками потрібно підходити завжди відповідально. Це важлива складова загальнотворчого журналістського процесу.

Важливе місце в системі газетної комунікації посідає заголовок, призначення якого – бути скомпресованим репрезентантом змісту опублікованих інформативних та аналітичних матеріалів. Газетний заголовок виконує декілька функцій: 1) комунікативну, оскільки він інформує читача про зміст газетного матеріалу, вказує на значення відображеної у ньому події; 2) номінативно-інформаційну, яка виявляється у тому, що заголовок називає текст, містячи у сконденсованому вигляді інформацію про його зміст; 3) рекламно-експресивну, тому що заголовок у газеті покликаний привернути увагу читача до того чи іншого матеріалу, змусити його ознайомитись із змістом.

Таким чином, газетний заголовок як зовнішній індикатор публіцистичного тексту підпорядкований своєю природою специфічним законам побудови газетного тексту. Це означає, що найбільшу вагу в оформленні заголовка в газеті мають ті мовні засоби, які забезпечують виконання ним рекламно-експресивної функції [Пархонюк Л. Синтаксичні засоби актуалізації у газетних заголовках , 323].

Крім цього, питання про функції газетного заголовка порушується в працях Бахарева, Сафонова, Вомперського і Мужева [ Бахарев Н.Е. Структурно-функциональное развитие заголовков; Сафонов А.А. Стилистика газетных заголовков; Вомперский В.П. К изучению синтаксической структуры газетного заголовка; Мужев В.С. О функциях]. Названі вчені виділяють такі основні функції газетного заголовка: номінативну, інформативну, рекламну, експресивну, графічно-видільну.

Сьогодні актуальним є звернення до функцій газетного заголовка з нових позицій. Е. А. Лазарева в праці «Заголовок у тексті: Навчальний посібник для студентів-журналістів» [ ] розглядає функції, що їх виконує заголовок, у процесі сприйняття тексту і виявляє нові функції. Г. Г. Хазагеров [ ] функції заголовка класифікує з урахуванням подвійної природи цього компонента тексту. З одного боку, виділяє автономні функції (їх заголовок виконує до тексту, як самостійна одиниця): інформативну, виразно-зображальну, яка виявляє авторське ставлення до тексту й тональності тексту.

В інших працях (Бахарев, Фоміних, Вомперський, Попов, Ронзинський) аналізується синтаксична природа заголовка [Бахарев Н.Е. Структурно-функциональное развитие заголовков, Фоминых Б.И.Синтаксическая структура заглавий; Вомперский В.П. К изучению синтаксической структуры газетного заголовка; Попов А.С. Синтаксическая структура современных; Ронгинский В.М. Синтаксические модели заголовков.]. Вчені порушують питання про його синтаксичний статус. Деякі мовознавці ( Вомперський, Ронзинський, Попов) вважають заголовок реченням, інші – особливою структурою. У працях відображено велику різноманітність сучасних газетних заголовків [Вомперский В.П.; Попов А.С.; Ронгинский В.М. Названі твори], серед яких вирізняються заголовки-слова, словосполучення, речення різних типів, частини речень. У газетах представлені різні конструкції, широко вживаються прості (одно- і двоскладні) та складні речення, конструкції з називним теми, діалогічні єдності, за метою висловлювання переважають розповідні неокличні речення.

Крім зазначених проблем, слід вказати, що в теорії заголовка відкритим залишається питання про його зв'язок з текстом. Лише в працях Л. А. Коробової [О семантике газетного заголовка.] та Г. Г. Хазагерова [ ] зазначається, що заголовок може розглядатися сам по собі, до тексту (автосемантично) й на тлі тексту (синсемантично). І. С. Стам [Экспрессивный газетный] вказує на роль заголовка у вираженні оцінного аспекту газетного тексту. А. І. Домашнєв [Домашнєв… Интерпретация худ. текста. ] зазначає, що заголовок передає тему твору, пов'язаний з його ідеєю тощо. В цілому ж проблема взаємодії заголовка з текстом так і не отримала належного висвітлення.

Не розглянуто таке експресивне явище газетного тексту, як наявність стилістичних ефектів при взаємодії заголовка з текстом. Відома тільки одна робота, що стосується поетичного тексту, в якій згадується про стилістичний ефект, – Джанджакової Е.В. «О поэтике заглавий».