II. За внутрішньою сутністю:

2. За логікою розгортання думки та змісту

Методи цієї групи, насамперед, характеризують логіку руху змісту навчального матеріалу – від конкретного до загального, від загального до конкретного, за аналогією. В залежності від того, в якій логіці побудований зміст, виділяють індуктивний, дедуктивний, традуктивний методи навчання.

Індуктивний метод забезпечує перехід від одиничного до загального в пізнавальному процесі. Він використовується в основному на емпіричному рівні пізнання (вивчення одиничних предметів і явищ), тоді, коли матеріал має фактичний характер чи пов’язаний з формуванням понять. Індуктивний метод застосовується під час вивчення технічних механізмів і виконання практичних завдань. Цей метод часто використовують для розв’язання математичних і фізичних задач. “Вузькі” місця методу – великі витрати часу на вивчення нового матеріалу, недостатній розвиток абстрактного мислення (його формування здійснюється на основі вивчення конкретних фактів, дослідних даних), перевантаження учнів фактичним матеріалом.

При використанні індуктивного методу навчання діяльність учителя в умовах пояснювально-ілюстративного навчання здійснюється таким чином: викладає і пояснює факти, наводить конкретні приклади, використовуючи наочність, підводить учнів до узагальнення у вигляді нового поняття, правила чи закону.

Діяльність учителя в умовах проблемного навчання передбачає постановку проблемних завдань, які вимагають самостійних міркувань від окремих положень до загальних висновків.

При використанні індуктивного методу навчання діяльність учнів в умовах пояснювально-ілюстративного навчання здійснюється таким чином: розв’язують задачі, виконують вправи, а потім здійснюють узагальнення, формулюють закони і висновки.

Діяльність учнів в умовах проблемного навчання передбачає сприйняття загальних положень, законів з наступним розв’язуванням прикладів, задач, виконанням вправ.

Дедуктивний метод функціонує в логіці від загального до конкретного. Вчитель спочатку повідомляє загальне положення, формулу, закон, а потім поступово починає вирішувати конкретні завдання. Учні сприймають загальні положення чи закони з наступним засвоєнням їх наслідків.

Дедуктивний метод сприяє більш швидкому проходженню навчального матеріалу, активно розвиває абстрактне мислення. Цей метод корисно використовувати при вивченні теоретичного матеріалу. Проте дедуктивний метод утруднює постановку проблемних завдань, не націлює на розв’язання суперечностей, в деякій ступені схематизує навчальний процес, догматизує знання.

При використанні індуктивного чи дедуктивного методів застосовуються раніше охарактеризовані словесні, наочні і практичні методи, а також репродуктивні чи проблемно-пошукові. При цьому зміст навчального матеріалу розкривається певним логічним шляхом: індуктивно чи дедуктивно. Тому можна говорити про індуктивну чи дедуктивну бесіду, про репродуктивну чи пошукову практичну роботу тощо. Ефективне застосування індукції і дедукції забезпечується їх взаємодією. Тому часто використовують термін індуктивно-дедуктивний (дедуктивно-індуктивний) метод.

Традуктивний метод передбачає рух від окремого до окремого через його порівняння за ознаками подібності (аналогія) чи відмінності. Характеризуючи цей метод з позицій діяльності вчителя й учнів, необхідно зазначити, що аналогія не може самостійно існувати. Тільки в єдності з іншими логічними методами (аналіз, синтез, індукція, дедукція) вона сприяє реалізації завдань навчання.

Дедукція, індукція, традукція невіддільні від аналізу і синтезу, порівняння, узагальнення, конкретизації.

6.

Під цілісною моделлю методів навчання розуміють не просто сукупність механічно поєднуваних відомих класифі­кацій, а таку сукупність, яка об'єднує в єдину цілісну систе­му ряд відомих класифікацій, і в цій цілісності можна встано­вити відношення супідрядності, послідовності й вивідності.

Кожний метод навчання — це поєднання кількох відо­мих в дидактиці способів діяльності вчителя й учнів. Який би метод ми не розглядали з цих позицій, його завжди можна охарактеризувати за джерелом засвоюваної інформації (сло­весним, наочним чи практичним), за рухом думки від незнання до знання (індуктивним, дедуктивним чи традуктивним), за рівнем включення учнів у процес засвоєння знань (пояснювально-ілюстративним, репродуктивним, проблемного викладу, частково-пошуковим чи дослідниць­ким), за функцією (методи засвоєння, формування умінь, систематизації, узагальнення, контролю й оцінювання).

Наочне уявлення побудови елементів моделі методу навчання представлено на рис. 1.

Зовнішня форма

С

Н

П

П-І І

Р Д

ПВ Т

Ч-П

Д

Внутрішня сутність

Внутрішня сутність

(дії вчителя та дії учнів)

Рис. 1. Модель методу навчання.

Отже, при виборі методів навчання необхідно дбати про цілісність способу діяльності вчителя і учнів. Це означає, що вибраний спосіб діяльності повинен характеризуватися трьома вимірами:

- рівень самостійності учнів при засвоєнні знань і вмінь;

- форма прояву діяльності (словесна, наочна, практична чи їх поєднання);

- логіка розгортання змісту і думки учнів.

Такий підхід до вибору методів навчання дасть можливість забезпечити їх багатофункціональність.

7.

Вибір методів займає важливе місце в загальному плануванні навчального процесу і здійснюється у тісному зв’язку з вибором усіх основних елементів навчання: завдань, змісту, форм і засобів.

В дидактичній літературі називають багато причин-факторів, які впливають на вибір методів навчання. Серед них:

· ціль навчання;

· рівень мотивації навчання;

· реалізація принципів і закономірностей навчання;

· зміст, який необхідно реалізувати;

· кількість і складність навчального матеріалу;

· рівень підготовленості учнів;

· вік і працездатність учнів;

· сформованість навчальних навичок;

· час навчання;

· матеріально-технічні та організаційні умови навчання;

· взаємовідносини між учителем й учнями;

· кількість учнів у класі;

· рівень підготовленості вчителя;

· тип і структура заняття;

· специфіка предмету.

При виборі методів навчання необхідно враховувати такі основні умови:

1. Відповідність методів принципам навчання.

2. Відповідність методів цілям і завданням навчання.

3. Відповідність методів змісту даної теми.

4. Відповідність методів умовам і відведеному часу для навчання.

5. Відповідність методів навчальним можливостям учнів: віковим (фізичним, психічним), рівню підготовленості, особливостям класного колективу.

6. Відповідність методів можливостям вчителя (визначається досвідом, рівнем теоретичної і практичної підготовки, особистісними якостями і професійними вміннями).

Процедура вибору методів навчання передбачає певні етапи. Спочатку необхідно вибрати найбільш раціональне поєднання методів навчання за джерелом і логікою засвоєння інформації, рівнем пізнавальної діяльності учнів. Після цього важливо вибрати методи стимулювання, які б забезпечили формування пізнавального інтересу учнів до даної теми. Окрім цього треба врахувати час проведення уроку, визначити етапи, на яких доцільно застосувати методи контролю і самоконтролю.

8.

Ефективність застосування різних методів навчання, активізація пізнавальної діяльності учнів значною мірою залежать від засобів навчання.

До основних засобів навчання належать: наочні посібники, обладнання для лабораторних занять, дидактичні матеріали, навчальна література, технічні засоби навчання інструменти, матеріали для трудового навчання, комп’ютери та ін. Окремі педагоги (М. Сметанський) поділяють всі засоби навчання на такі групи:

1) технічні засоби навчання;

2) натуральні предмети;

3) репродукції;

4) символічні навчальні посібники.

(детально опрацюйте дане питання самостійно)

11