Емоційне вигорання, його прояви, способи профілактики та протидії

Симптоми емоційного вигорання.

Виділяють 10 основних ознак емоційного вигорання: • виснаження, втома; • безсоння; • негативні установки; • нехтування виконанням своїх обов'язків; • захоплення прийомом психостимуляторів (тютюн, кава, алкоголь, ліки); • зменшення апетиту або переїдання; • посилення агресивності (дратівливість, гнівливість, напруженості); • посилення пасивності (цинізм, песимізм, відчуття безнадійності, апатія); • почуття провини; • переживання несправедливості.

Розвиток синдрому носить поетапний характер. Спочатку спостерігаються значні енергетичні витрати - наслідок установки на виконання вимог професійної діяльності. Надалі з'являється почуття втоми, яке поступово змінюється розчаруванням, зниженням інтересу до своєї роботи.

Є три основних складових синдрому вигорання:

- емоційна виснаженість,

- Деперсоналізація

- зниження рівня професійної реалізації.

Емоційне виснаження виявляє себе у переживаннях кризового стану, почуттях безпорадності, безнадійності, в особливо важких випадках проявах виникають емоційні зриви. У фізичному відношенні люди відчувають постійно втому, відсутність сил, знижений енергетичний тонус, у них падає працездатність і проявляються різні симптоми фізичних нездужань. Виникає почуття "приглушеності", притупленості емоцій, коли людина починає відчувати себе нездатною емоційно відгукнутись, допомогти іншим.

Деперсоналізація проявляється в деформації стосунків з іншими людьми. У одних випадках це може бути підвищення залежності від інших, в інших - підвищення негативізму, цинічності. Оточуючих сприймають у негативному вигляді, дуже часто людина починає відчувати негатив щодо людей, ставлення до яких раніше було доброзичливим. При прояві деперсоналізації педагог перестає сприймати учнів як особистостей. Він дистанціюється, очікуючи від них найгіршого. Негативні реакції проявляються по-різному: небажання спілкуватися, схильність принижувати, ігнорувати прохання. Подібне ставлення до оточуючих може обернутись і щодо себе самого (людина починає страждати від почуття провини).

Зниження рівня професійної реалізації (або редукція особистих досягнень) - третій компонент «вигоряння». У фахівця виникає відчуття, що він погано працює, мало досяг у професії, виникає почуття некомпетентності. У випадку сильної залежності від роботи це призводить до повного розпачу.

Виділяють три етапи (фази) розвитку синдрому.

Фаза напруги

Нервова напруга, тривога є передвісником, і "пусковим механізмом» у формуванні професійного вигорання. Тривожне напруження включає кілька симптомів.

Симптом "тривоги і депресії" викликає незадоволеності діяльністю, переживання ситуативної або особистісної тривоги, розчарування в собі, в обраній професії, в конкретній посаді або місці роботи.

Симптом "переживання психотравмуючих обставин". Проявляється в оцінці психотравмуючих чинників професійної діяльності як таких, яккі дуже важко подолати або які є непереборними. Як правило, роздратування поступово зростає, накопичується відчай і обурення. Це призводить до розвитку інших явищ "вигорання".

Симптом "незадоволеності собою" проявляється в результаті невдач або нездатності вплинути на психотравмуючі обставини, людина звичайно відчуває невдоволення собою, обраною професією, займаною посадою, конкретними обов'язками.

Симптом "загнанності в клітку" виникає не у всіх випадках, хоча є логічним продовженням розвивається стресу. Коли психотравмуючі обставини дуже тиснуть і усунути їх неможливо, приходить відчуття безвихідності.