8. При використанні рахунків 8 класу: Дт 811,812,813,814,815,816 Кт 661;

Дт 23 Кт 811,812,813,814,815,816 ;

- без використання рахунків 8 класу: Дт 23 Кт 661.

Заробітна плата робітників, зайнятих обслуговуванням і ремонтом основних засобів, працівників допоміжних виробництв, інженерно-технічних працівників, службовців та інших категорій працівників відноситься в Дт рахунку 91 в кореспонденції з Кт рахунку 66.

Розподіл трудових затрат на відповідні рахунки синтетичного та аналітичного обліку затрат по видах продукції здійснюється в розробній таблиці №1 “Відомість розподілу трудових витрат”.

Дані, цих відомостей, про списання трудових витрат служать підставою для відповідних записів у журнал 5 (розділ III) та журнал 5А (розділ III А та III Б).

в. До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат, зокрема відрахування на соціальне страхування, плата за оренду земельних та майнових паїв, амортизація, витрати від браку, які становлять вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів), та витрати на виправлення браку за вирахуванням: остаточно забракованої продукції за справедливою вартістю; суми, що відшкодовуються працівникам, які допустили брак; суми, що держані від постачальників за неякісні матеріали і комплектуючі вироби.

В складі відрахувань на соціальне страхування обліковуються збори на обов’язкове державне соціальне та пенсійне страхування. Ці збори визначаються за встановленими законодавством нормами до загального розміру витрат на оплату праці. Між окремими об’єктами калькулювання збори розподіляються пропорційно нарахованій основній та додатковій заробітній платі робітників. В бухгалтерському обліку на суму нарахованих зборів роблять записи:

8. при використанні рахунків 8 класу: Дт 821,822.823 Кт 651,652,653,656;

Дт 23 Кт 821,822,823;

- без використання рахунків 8 класу: Дт 23 Кт 651,652,653,656.

Для узагальнення інформації про суми нарахованої амортизації по основних засобах, нематеріальних активах, інших необоротних матеріальних активах складають записи:

8. при використанні рахунків 8 класу: Дт 831,832,833 Кт 131,132,133;

Дт 23 Кт 831,832,833;

- без використання рахунків 8 класу: Дт 23 Кт 131,132,133.

Крім цих записів, для відображення інших операційних витрат використовують рахунок 84 “Інші операційні витрати”, у структурі якого субрахунки не передбачено, за необхідністю підприємство може відкривати їх самостійно.

г.. Під загальновиробничими (ЗВВ) розуміють витрати з організації виробництва й управління роботою цехів й інших підрозділів основного та допоміжного вироб­ництва.

Відповідно до п. 15 ПБО 16 до них належать:

а) витрати на управління виробництвом:

- оплата праці апарату управління цехами, ділян­ками тощо;

- відрахування на соціальні заходи та медичне страхування;

- витрати на оплату службових відряджень персо­налу цехів, ділянок тощо;

б) амортизація основних засобів загально виробничого (цехового, дільничного тощо) призначення;

в) амортизація нематеріальних активів загально-виробничого (цехового, дільничного тощо) призна­чення;

г) витрати на утримання основних засобів й інших необоротних активів загально виробничого призна­чення: експлуатацію; ремонт; страхування; операційну оренду;

д) витрати на вдосконалення технології й ор­ганізації виробництва: оплата праці; відрахування на соціальні заходи відповідних працівників;витрати на поліпшення якості продукції, підви­щення її надійності, довговічності й інших експлуа­таційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, покупних комплектуючих ви­робів і напівфабрикатів;оплата послуг сторонніх організацій тощо;

е) витрати на утримання виробничих приміщень (оплата комунальних послуг): опалення; освітлення; водопостачання; водовідведення; інші витрати;

є) витрати на обслуговування виробничого про­цесу: оплата праці загально виробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи; медичне страхування працівників й апарату уп­равління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг;

ж) витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього природного середовища;

з) інші: витрати на внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цеху та готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі та втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо.

До складу ЗВВ, крім витрат на організацію виробництва й управління цехами, ділянками й іншими підрозділами основного та до­поміжного виробництва, включено також витрати на утримання й експлуатацію машин й устаткування.

Відповідно до Плану рахунків облік загально виробничих витрат і витрат на утримання й експлуа­тацію устаткування здійснюється на одному рахунку 91 "Загально виробничі витрати".

Відповідно до п. 11 ПБО 16 перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюють­ся підприємством. Тому підприємства, що вирішили вести окремий облік таких витрат, можуть, на практиці, до рахун­ка 91 відкрити субрахунки:

- 911 "Витрати на утримання й експлуатацію ма­шин й устаткування";

- 912 "Загально виробничі витрати".

Загально виробничі витрати відносяться до непря­мих витрат, тобто до тих витрат, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкту витрат економічно доцільним шляхом і в зв'язку з цим підлягають розподілу.

Особливістю визначення виробничої собівартості готової продукції відповідно до норм П(с)БО 16 є засто­сування поняття "нормальна потужність".

Нормальна потужність — очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий в умовах звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням заплано­ваного обслуговування виробництва.

Обсяг, що відповідає нормальній потужності, виз­начається підприємством самостійно. Саме виходя­чи з нормальної виробничої потужності здійснюється розрахунок постійних і змінних загально виробничих витрат.

Загально виробничі витрати розподіляються на постійні та змінні. Перелік і склад змінних і постійних ЗВВ установлюється підприємством са­мостійно.

До змінних ЗВВ належать витрати на обслугову­вання й управління виробництвом, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва. Змінні ЗВВ розподіляються на кож­ний об'єкт витрат із використанням бази розподілу (годин роботи, заробітної плати, обсягів вироб­ництва, прямих витрат тощо) виходячи з їх фактичної потужності звітного періоду. Таким чином, змінні ЗВВ включаються до собівартості готової продукції повністю. На одиницю продукції вони визначаються ви­ходячи з бази, прийнятої на підприємстві.

До постійних ЗВВ належать витрати на обслуго­вування й управління виробництвом, що залишають­ся незмінними (або майже незмінними) при зміні об­сягу виробництва.

Постійні загально виробничі витра­ти розподіляються на кожний об'єкт витрат із вико­ристанням бази розподілу (годин роботи, заробітної плати, обсягів виробництва, прямих витрат тощо) ви­ходячи з нормальної потужності.

Нерозподілені постійні ЗВВ включаються до скла­ду собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення.

Постійні ЗВВ розподіляються між витратами на виробництво та собівартістю реалізованої продукції (робіт, послуг) відповідно до методики, наведеної в додатку до П(С)БО 16. До собівартості реалізованої готової продукції відноситься різниця між фактич­ною сумою постійних ЗВВ і їхньою сумою, обчисле­ною з урахуванням нормальної виробничої потуж­ності. Підприємства з цеховою структурою управління здійснюють розподіл ЗВВ у розрізі наявних цехів.

З урахуванням вищевикладеного для визначення суми розподілених і нерозподілених постійних ЗВВ підприємствам необхідно мати наступні дані:

- базу для розподілу ЗВВ;

- нормальну потужність;

- запланований плановий розмір ЗВВ із поділом на змінні та постійні.

Розподіл загально виробничих витрат проводиться у наступній послідовності:

• Перший етап – розподіл всіх загально виробничих витрат на постійні та змінні;

• Другий етап – вибір бази розподілу. Кожному підприємству слід обрати за базу розподілу такий показник, зміна якого найбільшою мірою впливає на зміну величини загально виробничих витрат. Вибір невідповідного показника буде означати, що суми загально виробничих витрат, які відносяться на окремі вироби неточно відобразять фактично понесені витрати.

При виборі бази розподілу відповідних виробництв застосовують, як правило, наступні бази розподілу загально виробничих витрат:

8. вартість прямих витрат матеріалів – якщо загально виробничі витрати прямо пов’язані з величиною і кількістю матеріалів, з якими здійснюють певні технологічні операції;

9. прямі витрати на оплату праці – якщо загально виробничі витрати прямо пов’язані з величиною прямих витрат на оплату праці, використовуються тільки на підприємствах з однаковим рівнем механізації і автоматизації виробництва;

10. людино-години – якщо немає значної різниці між величиною заробітної плати робітників;

11. витрати з переробки (хімічна, нафтохімічна промисловість);

12. кількість (маса виготовленої продукції (металургія, виробництво будівельних матеріалів, гірничо видобувна промисловість);

13. машино-години – якщо наявні значні капітальні вкладення і загально виробничі витрати тісно пов’язані з використанням обладнання і техніки (наприклад: значна вартість електроенергії).

• Третій етап – визначення нормальної потужності підприємства та вираження її в одиницях виміру обраної бази. Щоб розрахувати нормальну потужність, необхідно врахувати не тільки технічний потенціал обладнання, але й змінний режим роботи, тенденції попиту на продукцію тощо.

• Четвертий етап – обчислення суми постійних і змінних загально виробничих витрат за умови досягнення підприємством нормальної потужності;

• П’ятий етап – розрахунок нормативу постійних і змінних витрат на одиницю бази розподілу. Розділивши відповідні суми витрат на раніше визначену нормальну потужність, отримують планові нормативи змінних і постійних накладних витрат у розрахунку на одиницю бази розподілу.

Наприклад:

Підприємство займається виробництвом косме­тичної продукції. Базою розподілу ЗВВ оберемо обсяг вироб­ництва в натуральному вираженні. Нормальна виробнича потужність підприємства за звичайних умов роботи складає за місяць 2000 одиниць продукції. ЗВВ за нормальною потужністю складають 14000 грн., з них:

- сума змінних ЗВВ при нормальній потужності складає 10000 грн.;

- сума постійних ЗВВ при нормальній потужності складає 4000 грн.

Фактична сума ЗВВ:

- лютий - 12 000 гри.;

- березень - 14 500 грн.

База розподілу за фактичної потужності:

8. лютий – 1 600 одиниць;

9. березень – 2 100 одиниць.