Тема 2. Облік процесу виробництва.

1. Поняття витрат в господарській діяльності. Класифікація витрат операційної діяльності.

2. Облік витрат виробництва:

а) матеріальних витрат;

б) витрат на оплату праці;

в) інших витрат;

г) загальновиробничих витрат;

д) облік незавершеного виробництва;

е) облік втрат від браку;

є) зведення витрат на виробництво і визначення собівартості товарного випуску.

3. Облік інших витрат операційної діяльності:

а) адміністративних витрат;

б) збутових витрат;

в) інших витрат.

4. Облік інших витрат звичайної діяльності.

5. Облік надзвичайних витрат.

1. Поняття витрат в господарській діяльності. Класифікація витрат операційної діяльності.

У відповідності до П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” та П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів” вся діяльність підприємства поділяється на звичайну і надзвичайну. Звичайна діяльність – будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення. Тобто це діяльність, що здійснюється підприємством згідно із його статутом. Надзвичайна подія (діяльність) – подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства, та не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді.

Звичайна діяльність в сою чергу поділяється на: операційну, фінансову та інвестиційну.

Згідно п.4 П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів” операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Основними функціями операційної діяльності є функції виробництва, управління і збуту. До основної діяльності належать операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією готової продукції (товарів, робіт, послуг), котрі є метою створення підприємства і забезпечують основну частину його доходу. (Для виробничого підприємства такими є операції із виробництва і реалізації продукції, для підприємства що надає послуги – операції із надання послуг та забезпечення їх збуту, для торгового підприємства – операції із придбання і реалізації товарів). Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів (тобто це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також корот­кострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів). Фінансова діяльність – діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства (залучення позикових коштів, сплата відсотків по них, отримання відсотків, дивідендів). В процесі господарської діяльності усі підприємства в залежності від видів здійснюваної ними діяльності несуть певного роду затрати. Затрати – це загально економічне поняття, що характеризує використання різних за своїм характером та властивостями ресурсів у процесі господарювання.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємств усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ) та її розкрит­тя у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

Відповідно до п. 6 П(с)БО 16 витратами звітного періоду визнається зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його - вилучення або розподілу власникам), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Основними критеріями, якими необхідно керуватись при відображенні витрат у бухгалтерському обліку і виз­нанні їх витратами певного періоду, є:

— витрати відображаються в обліку одночасно із змен­шенням активів або збільшенням зобов'язань (п. 5 П(с)БО);

— витрати визнаються витратами певного періоду од­ночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійснені (п. 7 П(с)БО).

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом пев­ного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (напри­клад, у вигляді амортизаційних відрахувань).

Не визнаються витратами і не включаються до Звіту про фінансові результати:

• платежі за договором комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

• попередня (авансова) оплата запасів (робіт, послуг);

• погашення одержаних позик;

• інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, які не відповідають ознакам, зазначеним у визначенні терміна, «витрати»;

• витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерсь­кого обліку.

Важливим завданням обліку затрат на виробництво є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, які пов'язані з виготовленням продукції (виконанням робіт, наданням послуг), забезпечення контролю за використан­ням матеріальних трудових і фінансових ресурсів. Виходя­чи з поставленого завдання затрати групують за двома оз­наками: за елементами затрат і. за статтями калькуляції.

Елементи затрат - економічно однорідні за своїм змістом затрати незалежно від того, на які види виробів і на якій ділянці вони використані.

Групування за економічними елементи необхідне для розробки кошторисів затрат на виробництво, в яких визначаються загальні потреби підприємств в матеріальних ресурсах, сума амортизації основних засобів, затрати на оплату праці та інші грошові витрати підприємства. Співвідношення окремих економічних елементів в загальних затратах визначає структуру затрат на виробництво. В різних галузях промисловості структура витрат на виробництво неоднакова і залежить від специфічних особливостей кожної галузі.

П(с) БО 16 “Витрати” встановлено групування витрат операційної діяльності підприємства за такими елементами:

• матеріальні затрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація;

• інші операційні витрати.

До складу елемента «Матеріальні затрати» вклю­чається вартість використаних у виробництві (крім про­дукту власного виробництва): сировини й основних матеріалів; покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів; палива й енергії; будівельних матеріалів; запасних частин; тари і тарних матеріалів; допоміжних та інших матеріалів.

До складу елемента «Витрати на оплату праці» вклю­чаються: заробітна плата за окладами і тарифами, премії і , заохочення, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.

До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи» включаються: відрахування за пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страху­вання персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.

До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.

До складу елемента «Інші операційні витрати» включа­ються інші витрати операційної діяльності (витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату матеріальної допомоги, плата банку за розрахунково-касове обслугову­вання та ін.).

Групування витрат за економічними елементами вико­ристовується для планування витрат виробництва (обігу), виявлення резервів їх зниження, нормування оборотних коштів і контролю за їх оборотністю, для розрахунку еко­номічних показників, які характеризують ефективність діяльності підприємства (матеріалоємність, трудоємність виробництва та ін.), а також для складання Звіту про фінансові результати (розділ II «Елементи операційних витрат»).

В Плані рахунків бухгалтерського обліку передбачено групування затрат операційної діяльності за елементами на рахунках 8 класу наступним чином:

- матеріальні затрати – рахунок 80 «Матеріальні витрати»;

- витрати на оплату праці – рахунок 81 «Витрати на оплату праці»;

- відрахування на соціальні заходи – рахунок 82 «Відрахування на соціальні заходи»;

- амортизація – рахунок 83 «Амортизація»;

- інші операційні витрати – рахунок 84 «Інші витрати операційної діяльності».

Для обліку інших витрат (не операційної діяльності, для підприємств, які не ведуть рахунків 9 класу «Витрати діяльності») використовують рахунок 85 «Інші витрати».

За статями калькуляції затрати поділяють:

• сировина і матеріали;

• зворотні відходи (вираховуються);

• куповані вироби, напівфабрикати та послуги виробничого характеру, сторонніх організацій та підприємств;

• паливо та енергія на технологічні цілі;

• основна заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві;

• додаткова заробітна плата працівників, зайнятих у виробництві;

• відрахування на соціальні заходи;

• втрати від браку;

• загально виробничі витрати;

• інші виробничі витрати;

• адміністративні витрати;

• витрати на збут;

• інші виробничі витрати.

Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівар­тості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприє­мством самостійно.

За цільовим призначенням витрати виробництва поділя­ються на основні і накладні. До основних належать витра­ти, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції і становлять її речову основу (сировина, матеріали, комп­лектуючі вироби, технологічне паливо, заробітна плата робітників та ін.). До накладних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва й управлінням (загальновиробничі витрати).

За способом включення до собівартості продукції (робіт, послуг) затрати виробництва поділяються на прямі і не­прямі. Прямі витрати безпосередньо пов'язані з вироб­ництвом певних виробів (робіт, послуг), а тому до їх собівартості включаються прямо на підставі даних первин­них документів (матеріали, заробітна плата робітників та ін.). Непрямі витрати пов'язані з обслуговуванням і уп­равлінням виробництвом (наприклад, загально виробничі витрати), а тому між об'єктами обліку витрат (про­дукцією, роботами, послугами тощо) розподіляються пропорційно встановленому базису (заробітній платі робітників, матеріальним, прямим витратам тощо).

По відношенню до обсягу діяльності (продукції, робіт, послуг) поділяються на:

• змінні – витрати, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності;

• постійні (умовно-постійні) – витрати, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності.

Згідно П(с)БО 16 «Витрати» собівартість реалізованої готової продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції реалізованої протягом звітного періоду, нерозподілених загально виробничих витрат і понаднормових виробничих витрат.