Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка
Психолого-педагогічний факультет
Кафедра екологічної психології та психічного здоров’я
І.А. Мунасипова-Мотяш
ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПСИХІЧНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ
Методичні рекомендації до семінарських занять з дисципліни "Фізіологічні основи психічної саморегуляції" для студентів V курсу спеціальності "Психологія"
Чернігів 2013
Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка
Психолого-педагогічний факультет
Кафедра екологічної психології та психічного здоров’я
І.А. Мунасипова-Мотяш
ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПСИХІЧНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ
Методичні рекомендації до семінарських занять з дисципліни "Фізіологічні основи психічної саморегуляції" для студентів V курсу спеціальності "Психологія"
Чернігів 2013
УДК 159.922(076)
ББК Ю949я73
М 90
Рецензенти: Скребець В.О. – доктор психологічних наук, професор кафедри екологічної психології та психічного здоров’я Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка;
Мазур Т.В. – кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедри соціології і психології соціального та особистісного самовизначення Чернігівського державного технологічного університету
Мунасипова-Мотяш І.А.
М 90 Фізіологічні основи психічної саморегуляції. Методичні рекомендації до семінарських занять з дисципліни "Фізіологічні основи психічної саморегуляції" для студентів 5 курсу спеціальності "Психологія". – Чернігів: Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, 2012. – 96 с.
УДК 159.922(076)
ББК Ю949я73
Методичні рекомендації підготовлені відповідно до навчальної програми спецкурсу "Фізіологічні основи психічної саморегуляції", який передбачено тематикою спецкурсів кафедри екологічної психології та психічного здоров’я.
У методичній розробці наведено загальні дані про зміст семінарських занять, методичні вказівки щодо їх теоретичного опрацювання, питання для самостійної роботи. Представлено практичні вправи для самостійного виконання, що дозволяє поглибити теоретичні знання студентів, засвоїти практичні прийоми та навички.
Навчально-методичне видання передбачає можливість вибору індивідуальних завдань, які сприяють реалізації творчих можливостей майбутніх психологів. Подано теми рефератів, методичні рекомендації щодо їх підготовки, наведено форми проведення підсумкового контролю.
Рекомендації адресовані студентам 5-го курсу спеціальності "Психологія", а також широкому загалу студентської молоді, яка цікавиться проблемами саморегуляції організму та психічної саморегуляції.
Рекомендовано до друку рішенням вченої ради психолого-педагогічного факультету
(протокол № 8 від 25.03.2013 р.)
©
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА 4
Тематичний план дисципліни 6
Організація та форми самостійної роботи студентів 7
Методичні матеріали до семінарських занять 9
Методичні рекомендації до написання реферату 78
Перелік питань на підсумковий контроль знань 81
Література 83
Додатки 88
Передмова
Даний спецкурс присвячено проблемі довільної регуляції дії, тобто аналізу психологічних механізмів цілеспрямованої поведінки. Дотепер у більшості навчальних посібників із психології, як вітчизняних, так і зарубіжних, відсутні розділи, присвячені цілепокладанню й оцінці суб'єктом результатів дії. Необхідно зазначити, що загалом регулятивні аспекти психіки все ще залишаються менш вивченими в психології порівняно з пізнавальними чи навіть комунікативними процесами. Тим часом, на сьогодні у "регулятивній" психології накопичено досить багато чітко встановлених фактів, закономірностей і моделей, гідних зайняти провідне місце, в академічній освіті психологів.
Йтиметься про процеси, які йдуть за мотиваційною активацією, прийняттям рішення, що так чи інакше наближують суб'єкта до виконання дії й оцінки її результатів. Основні вузли цього ланцюжка – визначення мети, формування намірів і очікувань, умови реалізації дії, оцінка результатів, яка включає інтерпретацію зворотного зв'язку і процеси атрибуції.
Перелічені вище процеси здебільшого відіграють роль незалежних змінних, а в ролі залежних постають різні параметри ефективності дії, такі як продуктивність, якість, задоволеність та емоційний стан виконавця. Основне питання полягає в тому, якими повинні бути параметри цілей, намірів, очікувань, процесів оцінки, щоб дія стала максимально ефективною.
Одним з основних теоретичних підходів до аналізу структури регуляції дії є теорія функціональних систем. Основні положення теорії функціональної системи було сформульовано ще у 1935р., тобто задовго до появи класичної праці Норберта Вінера "Кібернетика", яка вперше вийшла у світ у 1948 р. Незважаючи на те, що П.К. Анохін був фізіологом і більшість положень його теорії засновані на даних фізіологічних, а не психологічних досліджень, його теорія має загальний системний характер, а тому її можна з успіхом використовувати в аналізі психічних явищ.
Програма курсу “Фізіологічні основи психічної саморегуляції" розроблена на кафедрі екологічної психології та психічного здоров’я Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка. Курс тісно пов’язаний як з дисциплінами психологічного курсу (загальна психологія, психофізіологія, екологічна психологія), так і з природничими дисциплінами (фізіологія вищої нервової діяльності, анатомія людини, фізіологія людини та тварин). Програма побудована на узагальненні теоретичних та методологічних підходів вітчизняних та зарубіжних авторів.
Дисципліна викладається на 5-му курсі в 9-му семестрі. Загальна кількість годин – 54 (з них, 20 – лекційних, 16 – семінарських, 18 – самостійна робота студентів). По завершенню курсу студенти складають залік.
По закінченню курсу студенти
повинні знати: основні положення теорії функціональних систем, розуміти сутність функціональної системи та форми прояву саморегуляції поведінки в цілому; основні теоретико-методологічні засади вчення про фізіологію функціональних систем; основні положення системогенезу; принципи системного квантування поведінки людини та тварин; психологічні механізми цілеспрямованої поведінки;
повинні вміти: проводити психодіагностичну та психокорекційну роботу з урахуванням системного підходу до психічної саморегуляції; застосовувати набуті теоретичні знання з теорії функціональних систем, психофізіології (контроль і планування поведінки особистості).