Красиво квітучі горщикові рослини та агротехніка їх вирощування

1. Короткий опис окремих красиво квітучих горщикових рослин,

агротехніка їх вирощування та особливості використання в озеленювальних роботах

Азалія – вересові, Бегонія бульбова , Фуксія – онагрові, Цикламен – примулові, Камелія чайні,Цинерарія – айстрові Глоксинія - геснерієві

Серед оранжерейних рослин є цілий ряд видів, які використовуються для озеленювальних робіт тільки під час цвітіння. З окремими з них ми і познайомимося.

Родина вересових – Ericaceae Juss.

Рід Рододендрон - Rhododendron L. Види роду (близько 1000 видів) поширені у східній Азії та Північній Америці. Рід представлений найрізноманітнішими біоморфами – від дерев (до 7 м висотою) до чагарничків декілька сантиметрів висотою.

Рододендрон індійський, азалія - Rhododendron indicum Sweet.

Азалії – це вічнозелені або напіввічнозелені чагарники висотою 1-3 м. Під спільною назвою «азалія» в садівничій практиці об’єднують велику кількість сортів роду рододендрон, одержаних в результаті міжвидових і полігібридних схрещувань. В культурі є дрібно- і крупно квіткові сорти різноманітного забарвлення.

Утримання азалій в інтер’єрі потребує дотримання багатьох особливостей культури і великої уваги. В природі рододендрони ростуть на кислих ґрунтах, тому землесуміш для азалій виготовляють із торфу, хвойної землі (перепрівша соснова хвоя) і піску (1:2:1). Можна вирощувати і в чистій хвойній землі.

Для нормального розвитку квіткових бруньок необхідно забезпечити холодне зимування (6-8⁰), при цьому скорочують полив, не пересушуючи землі. Добре поливати водою, зібраною при таненні снігу або бурульок. В кінці лютого-на початку березня азалії переносять в тепліші приміщення з температурою 12-15⁰, тому що в цей час починається ріст і формування бутонів. Після цвітіння рослини пересаджують неглибокі горщики або плошки, тому що в азалій поверхнева коренева система, проводять обрізування, видаляючи слабкі та жируючі пагони і прищипують верхівки молодих пагонів, стимулюючи їх галуження. В кінці червня прищипування припиняють, тому що в цей час на пагонах починають формуватися квіткові бруньки наступного року.

Азалії потребують вологого повітря. В період активного росту з березня по вересень їх регулярно обприскують м’якою водою. Не рекомендують обприскувати в період цвітіння, щоб на квітах не утворювалися бурі плями.

Для нормального цвітіння потрібна висока інтенсивність світла і підживлення комплексними добривами.

Розмножують азалії верхівковими напівздерев’янілими живцями навесні (березень) або влітку (липні-серпні). Розмір живців – 3-4 міжвузлів. Субстрат для вкорінення – торф і пісок (2:1). Живці вкорінюються 1 – 1,5 місяці при температурі 24 – 26⁰ і вологості повітря 75-80%. Виймати живці для пересаджування можна тільки через 4-5 місяців.

Рекомендується для озеленення світлих крупно- і середньогабаратних жилих, службових приміщень, для вітрин, фойє, зимових садів з температурою повітря 10-15⁰. Після цвітіння переносять в прохолодні приміщення, в літній період – на відкриті притінені тераси з обов’язковим щоденним обприскуванням.

Родина Онагрові – Onagraceae Juss.

Рід Фуксія – Fuchsia L.

Рід (понад 100 видів) поширений переважно в субтропіках Південної Америки. Дерева, чагарники або напівчагарники. Є також і ампельні (звисаючі) форми. Листки супротивні, ланцетні. Квіти пониклі, пазушні, поодинокі або зібрані в суцвіття; червоні, білі. Плоди – овальна або куляста ягода, їстівні.

Фуксії люблять світлі місця і їх можна формувати у вигляді куща або штамба. Взимку у рослин наступає період спокою і їх треба утримувати в приміщенні з температурою 3-5⁰. При цьому поливають рідко, але не дають пересихати. Можна використовувати для зимового утримання фуксій підвали з хорошою вентиляцією.

Землесуміші: листова, торф, пісок (3:2:1) або дернова, листова, перегній, пісок (1:2:1:1).

Розмножують живцями, які вкорінюються 2-3 тижні (вкорінення 90-100%). Температура при укоріненні 18-22⁰ (при нижчих температурах живці пошкоджуються сірою гниллю). На початку росту вкорінених живців треба прищипувати, щоб відбувалося галуження основного стебла.

Цвітуть фуксії безперервно і надзвичайно рясно з початку літа і до осені. Поливають влітку щедро, підкормлюючи щотижня повними мінеральними добривами.

Використовують для озеленення різних інтер’єрів.

Найпоширеніші:

Ф. гібридна – Fuchsia hybrida hort. - група гібридів, найпоширеніших в озелененні (2000 сортів). Селекційні роботи розпочаті у Франції в 19 ст. Відрізняються за розміром, формою, забарвленням квітів, забарвленням і розмірами листків, рясністю і тривалістю цвітіння.

Ф. граціознa - Fuchsia gracilis Lindl. - квіти зібрані в багатоквіткові волоті, тонкі.

Ф. дрібнолиста – Fuchsia microphylla H.B.K. до 50 см висоти, квіти дрібні, яскраво-червоні

Родина Айстрові - Asteraceae Juss.

Рід Цинерарія – Cineraria L.

Рід представлений у світовій флорі 50 видами, поширеними в тропічній Африці, на Канарських островах, Мадагаскарі.

Декоративно листяні та декоративно квітучі трав’янисті та напівчагарникові рослини. Листки великі, еліптичні, знизу опушені. Суцвіття кошики, зібрані в щитки. Зовнішні квітки кошика – язичкові, внутрішні – трубчасті. Плід – сім’янка.

Ботанічна назва цинерарії, яка широко використовується для озеленення – жовтозілля кроваве. Існує багато гібридів, які відрізняються за висотою стебла, забарвленням та формою суцвіття. Як правило, суцвіття схожі на суцвіття ромашки з жовтими трубчастими квітами всередині, що оточені вузькими або широкими крайовими псевдоязичковими квітками (пелюстками). Є гібриди, суцвіття яких складаються тільки з язичкових квітів (махрові). Колір квітів від чисто білого до темно-червоного, строкатий. Квіти запашні.

Розмножують насінням, рідко живцями. Оптимальний строк висіву – травень-червень. В стадії 2 листочків пікують в листову землю при температурі 18-20⁰.

Оптимальна температура для нормального росту і розвитку цинерарій 8-10⁰. Тому влітку такі теплиці добре затіняють, провітрюють, зволожують стіни і підлогу, щоб понизити температуру. Рослини вологолюбиві, тому потребують щедрого поливу.

Використовуються як горшкова приставна культура при озелененні інтер’єрів.

Родина Первоцвіті – Primulaceae Vent.

Рід Цикламен – Cyclamen L.

Представники роду поширені в природних умовах в Середній і Південній Європі, Середземномор’ї, Малій Азії. Рід нараховує 55 видів.

Найпоширеніший в культурі Цикламен персидський (C. persicum Mill. ), який поширений в Середземномор’ї, Малій Азії. Це багаторічна трав’яниста рослина з бульбоподібно потовщеним коренем. Листки прикореневі, на довгих черешках, продовгувато-овальні, зелені або темно-зелені з різноманітними сірими або сріблястими малюнками, зубчасті по краю. Квітки великі, яскраво забарвлені, часто двох кольорів, прості, махрові або з бахромчастими пелюстками.

Для вирощування цикламена потрібні світлі приміщення, які добре провітрюються. Оптимальна температура в осінньо-зимовий період 10-12⁰. Полив помірний. Експозиція – північна, північно-східна, північно-західна.

Розмножують переважно насінням. В кімнатних умовах цикламен культивують декілька років, а в промислових вирощують з насіння кожного року. Пересаджують навесні в рихлу поживну землесуміш, яка складається з 2 частин листової землі, 1 частини перегною, 0,5 частин піску. рН 5,6. Зацвітає у вересні – грудні, тобто через 13-14 місяців після посіву.

Рекомендується для озеленення інтер’єрів жилих і службових приміщень в осінньо-зимовий період, а також для зрізу.

Родина Чайні – Theaceae D.Don.

Рід Камелія – Camellia L.

Рід нараховує близько 80 видів, поширених в тропіках і субтропіках Південно-східної Азії, півострова Індокитай, Кореї, Японії, Філіппін.

Декоративно листяні і декоративно квітучі вічнозелені чагарники. Листки чергові, цілісні на коротких черешках. Квітки по 2 або поодинокі, пазушні, білі, рожеві, червоні або строкаті. Пелюстки (5-12) при основі зрослі.

Камелія японська – C. japonica L. - найпоширеніший в культурі вид, який нараховує до 1000 садових форм і сортів. Квітки великі, до 4 см в діаметрі, форми і сорти мають переважно махрові квіти.

Утримання камелій в інтер’єрі потребує спеціальних знань і найбільше вдається при наявності підсобного приміщення, де можна забезпечити необхідний для рослини в зимовий період холодний режим (6-8⁰) приблизно до кінця грудня, після чого рослину переносять в тепліше приміщення з температурою 12-15⁰. В цей період поливати потрібно обережно, тому що і надмірна волога, і пересихання землесуміші викликають у камелій опадання бутонів.

Висаджують камелії в посуду з хорошим дренажем в субстрат із дернової, хвойної, торф’яної землі і піску в рівному співвідношенні.

В літні місяці необхідне обприскування листя і підживлення органічними і мінеральними добривами. В липні починають закладатися квіткові бруньки і в цей період полив треба скоротити.

Крону формують обрізкою

Розмножують напівздерев’янілими живцями з приросту поточного року.

Прекрасна солітерна рослина. Дуже ефектна в зимових садах створених на японські мотиви.

Родина Бегонієві

Рід бегонія

Види роду поширені у всій тропічній зоні планети, за винятком Австралії, переважно у вологих тропічних лісах. Рід нараховує близько 1000 видів.

Це багаторічні трав’янисті рослини з повзучими клубневидно потовщеними кореневищами, чагарники із здерев’янілими прямостоячими стеблами, ліани, що стеляться по землі, безстебельні форми та епіфіти.

В залежності від характеру підземної частини рослини поділяють на 3 групи:

1. Бегонії, що характеризуються потовщеним кореневищем, яке зазвичай використовують для розмноження рослин – це види з красивими листками (група бегоній королівських).

2. Бульбові бегонії, в яких для розмноження використовують бульби. Ці види красиво цвітуть

3. Кущові бегонії, в яких кореневище не використовується для розмноження, і в цю групу входить бегонія вічноквітуча

В залежності від розмірів квітки і рясності цвітіння всередині групи бульбових бегоній виділяють три основні підгрупи:

1. Великоквіткові бульбові бегонії – характеризуються великими махровими і простими квітками найрізноманітнішої форми (нарцисоподібні, камелієподібні, махрові та ін.) та забарвлення.

2. Дрібні та багатоквіткові бульбові бегонії - група Бертина.

3. Рясно квітучі бегонії з квітами середніх розмірів. В цій групі є сорти як з простими так і махровими квітками.

Розмножують бульбові бегонії насінням, живцями і бульбами. Для одержання живців бульби в січні висаджують в землесуміш із листової землі, торфу і піску в рівних пропорціях. В лютому – березні зрізають живці, що утворилися і ставлять їх на вкорінення в пісок.

Можна розрізати бульби, коли вони починають проростати так, щоб в кожному сегменті бульби була брунька, що проростає. Зрізи необхідно присипати товченим вугіллям.

Восени, після цвітіння, бульби слід викопати із землі, підсушити при температурі 11-12⁰С і зберігати в сухому стані до січня. В січні бульби висаджують в ящики з вологим торфом і витримують при температурі 15-20⁰С. Коли молоді пагони сягають висоти 5 см, їх висаджують в горщики діаметром 12 см, потім перевалюють у посуд до 20 см в діаметрі.

Використовують як для озеленення приміщень, так і для зовнішнього озеленення клумб.

Родина Геснерієві - Gesneriaceae Dum.

Рід Глоксинія або синінгія – Gesneria L.

В природних умовах види роду (6 ) поширені в Південній Америці на прибережних скалах. Це трав’янисті рослини, що утворюють бульби. В культурі природні види мало відомі, але два з них стали вихідним матеріалом для багато чисельних гібридів, які більше відомі як глоксинії.

Це трав’янисті рослини з потовщеними вкороченими (до 10 см) стеблами з 4-6 парами супротивних листків. Листки 10-20 см довжини, широкоовальні або еліптичні, темно-зелені із сріблястими жилками, бархатисті, знизу пурпурові (особливо молоді). Квітки пазушні, на високих (до 20 см) квітконосах, фіолетові або пурпурові. Виведено багато садових форм, що відрізняються насамперед забарвленням квітів.

Рослини потребують періоду спокою. До початку зими надземні частини рослини відмирають. Влітку рослини слід утримувати на світлому місці, але з притіненням від прямого сонця, полив помірний і регулярно підживлюють добривами для квітучих рослин. Після цвітіння в серпні-вересні полив зменшують, потім припиняють зовсім. Після відмирання надземної частини бульби на протязі 3-4 місяців витримують в прохолодному сухому приміщенні при температурі 13-15⁰С. В лютому їх висаджують , залишаючи верхівку бульби над поверхнею ґрунту і до початку росту витримують при легкому обприскуванні при температурі 20-25⁰С, після чого температуру дещо знижують. Землесуміш – листова земля, торф, пісок (3:1,5:1).

Рослини легко розмножуються насінням (сіянці зацвітають через 6 місяців), стебловими і листовими живцями, а також поділом бульби.

Лекція 9.