Класифікація кімнатних рослин. Декоративно - листяні культури для інтер’єру

1.Загальна характеристика основних груп оранжерейних культур

2. Біологічна характеристика та особливості культури найпоширеніших декоративно-листяних рослин із родин Арекові та Ароїдні.

2.1.Загальна характеристика основних груп оранжерейних культур

Декоративні властивості рослин дозволяють умовно для зручності вибору , згрупувати основний асортимент рослин закритого ґрунту в декілька груп.

Найпоширенішу групу представляють красиво квітучі види, вмілим підбором яких можна створити безперервну зміну квітучих рослин в приміщенні цілий рік. Особливо це важливо для осінньо-зимового періоду, коли кількість квітучих рослин різко падає. Серед цієї групи треба окремо виділити групу орхідей, які для нормального розвитку потребують специфічної агротехніки вирощування.

Друга група рослин – це декоративно – листяні види, які є основними при будь-якій формі озеленення інтер’єру, прикрашаючи його своїми найрізноманітнішими за забарвленням і формою листків та характером росту (стрункі та виткі, ампельні та повзучі).

До групи декоративно-листяних відносяться чагарники, напівчагарники та трав’янисті рослини. Одні з них мають красиві однотонні зелені листки з різноманітною за формою та величиною листковою пластинкою. В інших звичайне зелене забарвлення частково або повністю, тимчасово або постійно замінене іншими кольорами. Значні ділянки зеленого листка втрачають хлорофіл і стають білими, світло-жовтими, рожевими, фіолетовими. При цьому листок вкривається плямами або смугами. Це явище називають строкатістю і пов’язане воно із зниженням асиміляції і, звичайно, для рослини є шкідливим.

Строкато листі екземпляри завжди слабші і менші ростом у порівнянні з нормальними того ж виду, чутливіші до несприятливих умов, хоч за декоративними властивостями значно переважають. Посиленню строкатості сприяє хороше освітлення.

Групування рослин за цими ознаками досить умовна, тому що серед деяких родів декоративно-листяних рослин є красиво квітучі види (наприклад антуріум, деякі бегонії).

Особливий інтерес для озеленення приміщень становить група кактусів та інших сукулентів через різноманіття багато чисельних видів, які можна розміщати у великій кількості на досить обмежених площах. Крім того, агротехніка вирощування цих напівпустельних та пустельних видів значно відрізняється від агротехніки культур з інших кліматичних зон планети.

Окремою групою є акваріумні рослини, для вирощування яких потрібні спеціальні ємкості – акваріуми.

2.2.Біологічна характеристика та особливості культури деяких декоративно-листяних культур родин Арекові та Ароїдні

Родина Арекові (Пальми)

Родина арекові або пальмових – це родина однодольних дерев’янистих рослин. Більшість пальм мають великий міцний нерозгалужений колоноподібний стовбур (іноді до 40 м заввишки і до 1 м в діаметрі) з кроною з великих листків. У деяких пальм стовбур майже не розвинений. Чимало пальм – ліани з тонким, довгим (у ротангових пальм понад 300 м) стеблом, що дерев’яніє.

Листки чергові, здебільшого перисті або віялові, іноді дуже великі (перисті – до 22 м завдовжки, віялові – до 4 м діаметрі).

Квітки одно- або двостатеві, дрібні, в деяких видів запашні, зібрані в початки або китиці.

Відомо близько 1500 видів (до 150 родів), поширених в тропічному та субтропічному поясах землі.

Пальми були введені в культуру ще на початку 19 ст. І з тих пір відомі в озелененні як одні з найкращих та елегантних рослин для прикраси інтер’єру. Ростуть вони повільно і досить витривалі. Світлолюбові, але можуть терпіти і деяке притінення. При культивуванні як солітера пальми треба повертати то однією, то іншою стороною до світла.

Важливий елемент догляду – правильний полив. Навесні і влітку щедро поливають, а листки регулярно обприскують або протирають губкою, змоченою в теплій воді. Взимку пальми вступають в період відносного спокою, і полив у зв’язку з цим треба скоротити, щоб не викликати загнивання коріння через надлишок вологи. Але й пересушувати землю, в якій росте пальма не можна ні в якому випадку, це викликає пожовтіння листя. В культурі в пальм часто підсихають кінчики листків, їх слід обрізати, але так, щоб над живою тканиною обов’язково залишалася вузька смужка сухої.

Пересаджують або перевалюють пальми в залежності від віку, стану рослини і величини посуди, в якій вона росте. Молоді рослини в маленьких горшках перевалюють щороку, доросліші раз в 2-3 роки, а крупно мірні екземпляри – раз в 5-6 років. Рослинам до 5 років потрібна землесуміш із дернової, листової землі, перегною і піску (1:1:1:0,5). З віком рослин кількість дернової землі в землесуміші збільшують: рослинам 5-15 років до 3 частин, а більше 15 – до 5 частин дернової землі. Ємності для пальм повинні бути глибокими.

Пальми одні з головних при оформленні великогабаритних приміщень. Дорослі екземпляри використовуються як солітери, молодші включають до складу фрагментів зимового саду або композицій у великих та малих контейнерах.

В культурі :

• Перисті пальми

Види роду фінік - Phoenix L. Назва роду, можливо пов’язана з легендарним птахом фенікс, що відродився з власного попелу, а фініки дають поросль від стовбура, що загинув. В роді близько 17 видів, поширених в тропічних і субтропічних районах Азії і Африки.

Фінік канарський – Phoenix canariensis Hort. et Chabaud. в культурі з 1888 р. Батьківщина – Канарські острови. Висота 10-15 м, крона з 150-200 перистих листків чений – Philodendron elegans Krause Листки черешкові, багатократно

Лекція 3

1. Біологічна характеристика та особливості культури найпоширеніших декоративно-листяних рослин з родин Бегонієві, Лілійні, агавові

Бегонієві – бегонія, Агавові – сансівієрія, юкка, Лілійні – Аспідістра,

вельтгеймія, офіопогон, Драценові – драцена, Кордиліна

Родина Лілійні

Родина нараховує 170 родів і близько 3000 видів, поширених в тропічних, субтропічних та помірних областях земної кулі. За життєвою формою – це переважно трав’янисті багаторічники з добре розвинутими підземними органами – кореневищами, цибулинами та бульбоцибулинами, менше серед лілійних видів із здерев’янілими стеблами, що мають вигляд дерев або чагарників. Серед видів родини багато декоративних, що популярні в народів всієї планети. Серед них є досить багато декоративно листяних видів.

Рід Офіопогон – Ophiopogon Ker-Gawl.

Види роду (близько 20) поширені в тропічних і субтропічних лісах Японії, Китаю та в Гімалаях. Це трав’янисті багаторічники з коротким кореневищем, що утворюють густі дернини . Листки лінійні, темно-зелені, до 70 см довжиною і 1,5 см шириною зібрані в прикореневу розетку. Квітки дрібні, сидячі, білі або фіолетові в волотеподібних суцвіттях на високих квітконосах. В культурі поширені форми з жовто облямованими листками. Розмножуються поділом дернини та насінням. Оптимальна експозиція східна або західна, але може рости і в тіні. Температура в зимовий період не нижче 7^оС. Землесуміш – листова, дернова перегній та пісок в рівних пропорціях. Рекомендується як ґрунтопокривна рослина в зимових садах.

Офіопогон ябуран, японська конвалія - Ophiopogon jaburan Lodd. Листки до 80 см довжиною і 0,6-1,2 см шириною. Квітки білі або ніжно бузкові, дрібні, сидячі на квітконосі до 60 см.

Рекомендується для озеленення мало і середньо габаритних жилих, службових приміщень, зимових садів, тощо.

О. японський – Ophiopogon japonicum Ker-Gawl. Вид відрізняється від попереднього коротшими листками (до 20 см) і нижчим (до 15 см) суцвіттям з фіолетовими квітами

Рослина не потребує особливого догляду, витримує недостаток світла. Використовується як бордюрна рослина в зимових садах, для аранжування букетів, тощо.

Рід Аспідістра – Aspidistra Ker-Gawl.

Види роду (8 видів) поширені в Східній Азії.

А. висока – Aspidistra elatior Blume - це багаторічні трав’янисті рослини з повзучим надземним або підземним членистим кореневищем. Листки глянцеві, жорсткі, пружні, пластинка широкоовальна або широко ланцетна, до 50 см довжини і 15 см ширини, переходить в довгий черешок. Квітки появляються на кореневищі біля поверхні ґрунту.

В природі росте в тінистих лісах.

Рослина вкрай невибаглива: тіневитривала, переносить сухість повітря і запиленість повітря.

Погано переносить пересадку, тому треба пересаджувати по мірі необхідності в землесуміш із дернової, листової, перегною, торфу і піску в співвідношенні 2:1:1:1:1. Розмножують поділом кореневищ.

Рід Вельтгеймія - Veltheimia Gled. - містить 6 видів, поширених у Південній Африці.

Це багаторічні цибулинні рослини з приземистими, видовженими або ременеподібними листками. Квітки довготрубчасті, пониклі або звисаючі на коротких квітконіжках, що зібрані в густу китицю; жовті, рожеві або червонуваті.

В культурі найпоширенішим видом є вельтгеймія зеленоквіткова -Veltheimia viridiflora DC – з вологих субтропіків Південної Африки. Відрізняється яскраво-зеленими, широко ланцетними, хвилястими по краю листками. Цибулини білі або зеленуваті, квітки трубчасті, ніжно-рожеві з зеленим кінчиком. Тривалість цвітіння суцвіття 25-30 днів.

Потребує помірного освітлення, відносної вологості повітря 75-80%. Взимку температура 18-20⁰. Період спокою з вересня по грудень, в цей час поливати слід дуже мало.

Пересаджувати раз в 2-3 роки. Землесуміш рихла, поживна. При пересаджуванні третина цибулини повинна бути над землею.

Рекомендується для озеленення мало- та середньо габаритних приміщень з невеликим забрудненням повітря.

Родина Драценові – кл. Однодольні

Представники родини (9 родів і близько 250 видів) поширені в тропіках і субтропіках обох півкуль та в помірних широтах південної півкулі .

Переважна більшість драценових – вічнозелені деревовидні рослини, стебла яких мають вторинний ріст. Це переважно невисокі стрункі дерева, але є серед них і такі, що мають до 8 м в обхваті.

Рід Драцена - Dracaena Vand. Ex L. нараховує близько 150 видів.

Драцени – це деревоподібні багаторічники, із здерев’янілими стеблами висотою до 6 м. Батьківщина – тропічна Африка. Листки ланцетні, різної ширини і довжини в залежності від виду (20 – 80 см) Від близького роду Кордиліна відрізняється жовтуватим корінням та паралельним жилкуванням листків.

В культурі драценам потрібна температура повітря не нижче 18^оС, підвищена вологість повітря, що досягається регулярним обприскуванням та земляна суміш із дернової землі, перегною та піску в рівних пропорціях.

В культурі виведено цілий ряд садових форм, які відрізняються смугастими листками. Всі драцени легко розмножуються стебловими живцями, тому що в них відсутнє вторинне потовщення стебла. Строкато листі види і форми зазвичай теплолюбивіші і потребують хорошого, але не дуже яскравого освітлення, при південній експозиції їх притіняють. Оптимальне місце розміщення для всіх видів роду – східна або західна експозиція. Взимку витримують температуру в межах 13-18^оС, за винятком драцени Сандера та строкатолистих форм д.деремської, для яких потрібні вищі температури.

Драцена деремська – Dracaena deremensis N.R.Br. до 3-5 м висоти, листки до 50 см довжини і 5 см ширини, ланцетні, сидячі, темно-зелені. В умовах культури цвіте крайнє рідко.

Виведено декілька строкатолистих форм . Найпоширеніша драцена деремська різн. Варнека. Листки темно-зелені, з білими поздовжніми смугами.

Д. запашна – Dracaena fragrans Ker-Gawl. Стовбур до 6 м на вершині з пучком темно-зелених листків до 80 см довжиною і 8 см шириною. В культурі теж зустрічається декілька форм з жовтими смугами на листках.

Д. канарська або драконове дерево – Dracaena draco L. Дерево до 18 м , з гіллястою кроною, росте повільно, живе декілька століть. Листки дуже жорсткі, мечоподібні, загострені на кінцях до 50 см довжиною і 3-4 см шириною, сірувато-зелені.

Смолистий яскраво забарвлений сік містить пігменти дракотин і дракорубин, в давнину використовували в медицині (драконова кров).

Д. Сандера – Dracaena sanderiana hort. Sander ex Mast. Низькоросла рослина до 1 м з тонким густо вкритим листками стовбуром. Листки ланцетні, 15-20 см довжиною і до 3,5 см шириною, зелені з білими і сріблясто-сірими смугами, дуже декоративна.

Всі види драцен рекомендуються для озеленення світлих жилих, службових, та виробничих приміщень з низьким забрудненням повітря. В шкільних приміщеннях не слід використовувати драцену канарську, через її жорсткі, загострені на кінцях листки.

Рід Кордиліна – Cordyline Comm. Ex Juss. нараховує 15 видів.

Кордиліни – багаторічники, з нерозгалуженими здерев’янілими стеблами з тропічних лісів Південно-східної Азії. Сягають висоти до 5 – 10 м. Листки ланцетні, до 80 см довжиною і до 10 см шириною.

В культурі відомі багато чисельні форми з дуже декоративними яскраво забарвленими листками. На відміну від драцен кордиліни мають біле потовщене коріння , перисте жилкування листків та часто утворюють поросль. В культурі добре ростуть при кімнатній температурі, але можуть переносити і короткотривале пониження до 13^о. Оптимальна експозиція – східна або західна, при південній потребують притінення.

Земельна суміш така ж, як і для драцен. Розмножується стебловими живцями, насінням, відокремленням порослі при пересаджуванні. Високо декоративні. Використовуються при створенні групових композицій.

К. південна –Cordyline australis Hook поширена в природних умовах у вологих субтропіках Нової Зеландії. Відрізняється довгими (до 100 см) вузькими (2-3 см) жорсткими листками, зібраними на вершині стебла.

К. верхівкова – Cordyline terminalis Kunth. Це напівчагарник з тонкими пагонами (інколи розгалуженими )до 1,5-2 м висотою. Крона з світло-зелених, строкатих або пурпурово-червоних ланцетних листків довжиною до 90 см.

Кордиліни рекомендуються для озеленення велико- та середньо габаритних жилих, службових та виробничих приміщень, для зимових садів, фойє театрів, вітрин магазинів.

Родина Агавові - кл. Однодольні

Родина об’єднує 10 родів і близько 450 видів. Це переважно кореневищні рослини, поширені в тропічних і субтропічних областях Америки та Східної Азії.

Рід Сансівієра - Sanseviera Thunbg.– близько 50 видів.

Поширені представники роду в тропічних областях Африки і Азії. Це кореневищні розеткові рослини з лінійно-ланцетними або округлими сукулентними листками від 20 до 120 см довжиною.

При вирощуванні в закритому ґрунті відрізняються надзвичайною витривалістю. Невибагливі до освітлення і поливу, але найбільшого декоративного ефекту можна досягти при хорошому освітленні, регулярному поливі та багатих на поживні речовини землесумішах.

Високо декоративні рослини, широко використовуються в озелененні службових та жилих приміщень.

C. циліндрична – Sanseviera cylindrica Boer. Тропічна Африка. Трав’янистий багаторічник. Кореневища сильно розростаються і розміщені близько до поверхні ґрунту. Листки циліндричні, трубчасті, жорсткі до 70 см довжиною, ніжно зелені з світлішими поперечними смугами.

С. трьохсмугаста - Sanseviera trifasciata Prain. Розеткова рослина з товстим кореневищем і лінійно-ланцетними, близько 70 см довжиною листками, із загостреною твердою верхівкою. Листки блискучі, зелені з поперечними білуватими або світло-зеленими смугами. Квітки зібрані у рихлі волоті, світло-кремові, з ніжним ароматом, виділяють нектар.

Зустрічаються декілька форм цього виду:

С. т. різн. Крейга з жовтувато-білими поздовжніми смугами по краю листка.

С.т. різн Гана – низькоросла рослина утворює широку розетку із листків до 20 см довжиною і 5-8 см шириною. Листки яскраво-зелені з поздовжніми золотисто-жовтими смугами.

Рід Юкка - Yucca L.

Близько 40 видів поширені у Північній і Центральній Америці. Є види як з стовбуром так і без. Листки мечоподібні, широко ланцетні та ланцетні 25-100 см шириною, зібрані пучком на вершині стовбура, зелені, сизуваті, по краю гладкі або зазубрені, часто закінчуються гострою колючкою, жорсткі, прямі або пониклі.

Розмножуються живцями, паростками і насінням. Живці переважно беруть верхівкові, підсушують 2-3 дні і висаджують в пісок. Можна розмножувати і кусочками стебла. Вкорінення триває 1-2 місяці при температурі не нижче 20⁰С.

Юкки світлолюбові, поливають по мірі висихання землі.

Використовують для зимових садів, для озеленення інтер’єрів.

Влітку можна висаджувати як солітери на газонах.

В культурі поширені декілька видів, але найпоширенішими є:

Юкка алоелиста - Yucca aloifolia L. із вологих субтропічних районів південного сходу Північної Америки. Листки довгі (до 65 см), мечовидні, темно-зелені з сизуватим нальотом. В культурі багато сортів, які відрізняються малюнком листків.