Витрати

Витрати на споживання - придбання товарів особистого користування (купівля продуктів харчування, одягу, взуття, меблів, предметів культури і побуту, авто, витрати на соціально-культурні та побутові послуги).

Витрати домогосподарства на споживання пов’язані з попитом та такими явищами як ефект доходу, ефект заміщення, споживчий надлишок та максимізація корисності.

• Ефект доходу - якщо грошовий дохід домогосподарства є сталим, то збільшення ціни для нього рівнозначне зниженню його реального доходу або купівельної спроможності;

• Ефект заміщення - коли ціна на товар зростає, то споживачі намагаються замінити цей товар іншим, аби отримати бажане за найнижчу ціну;

• Споживчий надлишок - додаткова вигода для домогосподарства, яка отримується в разі розриву між загальною корисністю блага і його ринковою вартістю.

Загальна корисність - це все задоволення, яке отримує споживач від споживання певного блага.

Гранична корисність (marginal utility) - це додаткова корисність, яку отримує споживач від споживання кожної додаткової одиниці блага.

Закон спадної граничної корисності - в міру споживання блага гранична корисність його зменшується.

• Максимізація граничної корисності

Домогосподарство як споживач намагається максимізувати свою корисність. Воно повинно так упорядкувати своє споживання, щоб кожен окремий товар приносив йому однакову граничну корисність на кожну витрачену гривню.

Головна умова максимального задоволення корисності: споживач зі сталим доходом за таких ринкових цін досягне максимального задоволення або корисності, якщо гранична корисність останньої гривні, витраченої на певний товар, є такою самою, як і гранична корисність останньої гривні, витраченої на будь який інший товар:

на гривню доходу

де MU - гранична корисність;

Р - ціна товару.Акціонерне товариство

Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Акціонерні товариства створюються в формі публічних або приватних товариств. Основним актом законодавства, який регулює діяльність акціонерних товариства, є Закон «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 р.

Капітал підприємства та його кругооборот.

Капітал як і будь-яка економічна категорія, має свої речовий зміст та суспільну форму.

Капітал – система відносин економічної власності при капіталізмі, за яких знаряддя праці та інші об’єкти власності дають змогу власникам знарядь привласнювати частину чужої неоплаченої праці ц всіх сферах суспільного відтворення.

Постійний капітал – частина фізичного капіталу, яка бере участь у процесі праці своїм речовим змістом, є при цьому фактором виробництва, але не залучається до процесу збільшення вартостей, не змінює величини своєї вартості і відповідно не створює додаткової вартості, а переноситься конкретною працею на новостворений продукт у формі амортизації.

Змінний капітал – частина капіталу, авансована на придбання робочої сили, яка змінює свою вартість у процесі виробництва, тобто не тільки відтворює власний еквівалент, а й створює своєю працею завдяки синергічному ефекту додаткову вартість.

Кругооборот капіталу – рух капіталу у сфері виробництва та обігу, у процесі якого він послідовно набуває грошової, продуктивної і товарної форми і завдяки праці повертається до вихідного пункту у зростаючому обсязі.

Кожний вид капіталу (індивідуальний, акціонерний, монопо­ліс­тич­ний, державний, інтернаціональний) починає свій рух у сфері обігу у формі грошового капіталу та авансується насамперед на купівлю засобів виробництва і робочої сили.

Перша стадія кругообороту капіталу виражається формулою:

З_в

Г – Т

Р_с

Г – гроші; Т – товар; Р_с – робоча сила; З_в – засоби виробництва.

Купівля засобів виробництва здійснюється на ринку засобів виробництва (звичайному товарному ринку), купівля робочої сили – на ринку робочої сили. У результаті цієї операції грошовий капітал перетворюється на елемент продуктивного капіталу, речові та особистісні фактори виробництва.

На другій стадії кругообороту капіталу відбувається техніко-економічне і соціально-економічне поєднання робочої сили із засобами виробництва. Капітал на цій стадії набуває форми продуктивного капіталу. При цьому закінчується сфера обігу і починається виробниче споживання.

З_в

Т … П … Т¹

Р_с

П – процес виробництва; Т¹ – новостворений товар; крапки – процес переривання сфери обігу і сфери виробництва. Т¹ відрізняється від Т (товарів, куплених на першій стадії) за своїм речовим змістом і суспільною формою.

На третій стадії рух капіталу знову відбувається у сфері обігу при реалізації виготовлених товарів. У процесі реалізації втіленої у товарах додаткової вартості товарна форма капіталу перетворюється на грошову (тобто початкову) форму. Виражається це формулою:

Т¹ – Д¹,

Д¹ - початково авансований грошовий капітал з приростом (додат­ко­вою вартістю).

Отже, капітал здійснює круговий рух, набуваючи форм грошового, продуктивного і товарного капіталу. Загальна формула кругообороту капіталу має такий вигляд:

З_в

Г – Т … П … Т¹ … Д¹.

Р_с

Кругооборот капіталу є важливою складовою процесу обороту капіталу.

Оборот капіталу – кругооборот капіталу, що розглядається як процес постійного відновлення руху всього авансованого капіталу, а не як окремий акт.

Оскільки період обороту капіталу визначається як час, протягом якого весь авансований капітал повертається до капіталіста у грошовій формі, то оборот капіталу не збігається з кругооборотом.

Унаслідок одного кругообороту до капіталіста повертається лише частина авансованого капіталу.

Кількість оборотів капіталу визначають формулою:

n = О / о,

n – число оборотів; О – одиниця виміру обороту капіталу; о – час обороту даного капіталу.

Фізичне (матеріальне) зношування капіталу – поступова втрата основними виробничими фондами своєї споживної вартості внаслідок її перенесення на новостворений продукт у процесі їх експлуатації та впливу зовнішнього середовища. Моральне зношування основних фондів – зниження вартості основних фондів незалежно від ступеня втрати ними своєї споживчої вартості внаслідок науково-технічного прогресу і зростання продуктивності праці.

Більшість підприємців розвинутих країн змушені враховувати процес морального зношення і замінювати стару техніку новою під тиском законів конкурентної боротьби. Щоб зменшити втрати від морального зношування, підприємці вводять багатозмінну роботу машин та устаткування, продовжують тривалість робочого дня, встановлюють високі норми амортизаційних відрахувань тощо.

Амортизація – процес перенесення вартості основних виробничих фондів на готовий продукт в міру фізичного та морального зношування.

Щоб своєчасно замінити зношені основні виробничі фонди, на підприємствах створюють амортизаційний фонд, до якого перераховують відповідні кошти.

Частка річних амортизаційних відрахувань підприємства щодо величини початкової вартості об’єкта є нормою амортизації.

Основні методи амортизації:

1. метод рівномірного прямолінійного списання вартості основного капіталу (списання здійснюється рівними частками впродовж усього періоду використання основних фондів);

2. метод прискореної амортизації (у перші роки використання засобів праці списують значно більшу частину, ніж вартість, що пропорційна терміну служби за цей період).