14

1. Суть, мета та основні форми підприємництва. Принципи та функції підприємницької діяльності. Інтереси підприємців і суспільства.

Підприємництво – самостійне організаційно-господарське та управлінське новаторство на основі використання різних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел фінансування, сировини, ринків збуту тощо з метою отримання прибутків та реалізації власної мети. Підприємництво – це самостійна ініціативна систематична й ризикована діяльність щодо виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг з метою отримання прибутку.

Повніше сутність підприємництва розкривається в його функціях.

Функції підприємництва та основні якості підприємства.

Новаторська функція полягає у сприянні процесу продукування нових ідей (технічних, організаторських, управлінських та ін.), здійсненні дослідно-конструкторських розробок, створенні нових товарів і наданні нових послуг тощо.

Організаційна функція зводиться до впровадження нових форм і методів організації виробництва, нових форм заробітної плати та їх оптимального співвідношення з традиційними, до раціонального поєднання форм одиночного поділу праці, основних елементів системи продуктивних сил і контролю за їх використанням.

Господарська функція – це найефективніше використання трудових, матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інформаційних ресурсів.

Соціальна функція полягає у виготовленні тих товарів і послуг, які необхідні суспільству відповідно до основної мети і вимог дії основного економічного закону.

Особиста функція передбачає реалізацію власної мети підприємця, отримання ним задоволення від своєї роботи.

Головними принципами, на основі яких здійснюється підприємництво, названі є:

- вільний вибір діяльності на добровільних засадах;

- залучення до підприємницької діяльності майна коштів юридичних осіб і громадян;

- самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції;

- встановлення цін відповідно до законодавства;

- вільне наймання працівників;

- залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

- вільне розпоряджання прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

- самостійне здійснення підприємцем-юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки виручки на свій розсуд.

Сьогодні підприємець є центральною постаттю в бізнесі. Професія підприємця вимагає особливих якостей від людини, а саме:

• почуття ризику;

• лідерства і вміння об’єднати людей для досягнення мети;

• наполегливості та гнучкості;

• здатності до точного розрахунку;

• міцного здоров’я.

Підприємницький хист – це здебільшого талант, помножений на наполегливу працю і достатні знання. Соціологічні дослідження показують, що схильними до підприємництва є всього 5 – 7 % економічно активного населення.

Наявність підприємництва надає суспільству такі вигоди:

• підприємець особисто зацікавлений в успіхові своєї справи, тому він якнайповніше використовує всі свої сили і знання;

• підприємець може найповніше задовольняти потреби суспільства, бо він прагне передбачити нові потреби споживачів;

• підприємець своєю діяльністю забезпечує ефективніше використання виробничих ресурсів.

Організаційною одиницею бізнесу є фірма. Це – найзагальніша назва будь-якої ланки підприємництва, незалежно від її розмірів і характеру власності. Термін «фірма» вживають з метою виділення суб’єкта прав власності щодо певного підприємства. Правова форма фірми – це її правовий статус, за допомогою якого регулюють правові відносини всередині самої форми і поза нею.

У світовій практиці розрізняють три основні форми фірми:

1. одноосібне володіння (власна справа);

2. партнерство;

3. корпорація.

Одноосібне володіння. Партнерство (товариство). Корпорація.

Одноосібне володіння.

Сама назва вказує на те, що власник приймає всі рішення і несе повну відповідальність за них. Тут власник і підприємець поєднуються в одній особі. Одноосібне володіння – це найдавніша форма організації бізнесу. Той, хто її обирає, отримує всі прибутки і несе весь тягар витрат. Одноосібне володіння досить поширене у країнах з ринковою економікою. Ця форма підприємництва переважає у роздрібній торгівлі, консультаційному бізнесі, сфері харчування та інших видах послуг.

Переваги одноосібного володіння:

1. Лише власник є господарем і має повний контроль над діяльністю фірми;

2. Кожна людина може в будь-який момент зайнятися бізнесом і найняти на роботу велику кількість людей, тобто реалізувати свій підприємницький потенціал;

3. Власне діло досить легко заснувати і зареєструвати. Його заснування не потребує спеціального дозволу жодної державної установи. Виняток становлять сфери діяльності, де потрібно мати ліцензію.

Недоліки одноосібного володіння:

1. Ресурси одноосібної фірми обмежені розміром грошового капіталу, яким володіє чи може взяти у позику власник. Комерційні банки не хочуть надавати кредити одноосібникам, бо це пов’язано зі значним ризиком.

2. Власник одноосібної справи не може користуватися послугами організованого фінансового ринку, зокрема випускати акції та облігації для залучення потрібного капіталу. Через це у власника немає можливості для розширення своєї діяльності.

3. Власник несе необмежену відповідальність за свої борги чи зобов’язання.

4. Власник мусить відповідати за всі напрями діяльності фірми і виконувати численні обов’язки щодо керівництва фірмою.

5. Одноосібна фірма – це зазвичай малий обсяг виробництва, незначний асортимент продукції.

6. Невизначеність строку діяльності. Через це важко отримати великі довгострокові інвестиції.