§ 95. Складні безсполучникові речення

Складним безсполучниковим називається речення, частини якого об’єднані в одне смислове ціле за допомогою лише інтонації.

Складні безсполучникові речення залежно від характеру смислових зв’язків між його частинами поділяються на:

а) речення з відносно рівноправними, незалежними одна від одної частинами (ці речення близькі до складносурядних): Заходить місяць, гаснуть зорі, з-за гаю спів несе луна (М.Старицький);

б) речення з відносно залежними частинами, одна з яких пояснює доповнює іншу (ці речення близькі до складнопідрядних); наприклад, речення Будеш сіяти з сумом — вродить печаль (М.Стельмах) означає те саме, що й Якщо будеш сіяти з сумом, то вродить печаль.

Між двома відносно рівноправними частинами складного безсполучникового речення ставлять кому або крапку з комою, між двома відносно залежними частинами — двокрапку або тире. Це залежить від смислових відношень між цими частинами та інтонації.

Кома ставиться між двома відносно рівноправними частинами (вони вимовляються приблизно однаковим тоном): Під містечком Берестечком змовкли вже литаври, поламались гострі списи, кулі одсвистали (Й.Струцюк).

Крапка з комою ставиться між двома досить поширеними або далекими за змістом частинами (вони вимовляються теж приблизно однаковим тоном, але між ними робиться довша пауза): Пройшовши по небу, тепла, тиха червнева ніч стала оволодівати і землею; безмежний степ вщухав, корився, ніжнішав і м’якшав від її пестощів; птахи затихали... (Григорій Тютюнник).

Іноді і в таких реченнях ставляться лише коми: Трамонтан дмухав з берега, був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів, на морі розходилися хвилі, на обрії вони були чорні з білими гривами, добігали до берега напроти вітру, вітер збивав з них білі шапки (Ю.Яновський).

Двокрапка між двома частинами ставиться:

а) якщо друга частина виражає причину того, про що говориться в першій (між ними можна вставити сполучник бо): Не кидай іскри в солому: [бо] і сама згорить, і село спалить (Нар. творчість);

б) якщо друга частина доповнює або розкриває зміст першої частини (до неї можна поставити питання що? а що саме? який? і що побачив?): Хай оживає істина стара: людина починається з добра (Л.Забашта). Поглянь у себе: море там вирує, міниться і грає (Л.Горлач).

Перед двокрапкою, як правило, інтонація підвищується, на її місці робиться невелика вичікувальна пауза, і після неї слова промовляються звичайним тоном.

Тире ставиться в усіх інших випадках, а саме:

а) якщо перша частина вказує на час або умову дії, про яку говориться в другій (перед першою частиною можна, як правило поставити сполучники коли, якщо, хоч): Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне, вселюдське замовчиш — обчухраним зростеш (П.Тичина). У товаристві лад — усяк тому радіє (Л.Глібов);

б) якщо друга частина виражає наслідок або висновок з того, про що говориться в першій (до неї можна поставити питання і який наслідок? і що це означає?): Танцюють зорі — на мороз чималий показують (М.Рильський);

в) якщо зміст обох частин зіставляється або протиставляється (між ними можна поставити сполучники наче, а): Говорить — шовком вишиває (Нар. творчість). Пан, гуляв у себе в замку — у ярмі стогнали люди (Леся Українка).

На місці тире робиться невелика вичікувальна пауза, і далі інтонація, як правило, підвищується.

Тире, а не двокрапку (як того вимагають правила) ставлять між двома частинами складного безсполучникового речення й тоді, коли хочуть інтонаційно виділити другу частину: Поглянув я на ягнята — не мої ягнята! (Т.Шевченко). На ярмарку почуто між людьми — Устима вбито (Марко Вовчок). Одчиняйте двері — наречена йде (П.Тичина).

Іноді вживання розділового знака залежить від того, який зміст хоче вкласти автор у своє висловлювання. Наприклад, вислів Довіку не буде із мене раба, душа поневажить полони (В.Стус), де обидва судження виступають як рівноправні, можна записати й так: Довіку не буде із мене раба: душа поневажить полони. У такому разі друга частина виражатиме причину того, що стверджується в першій. Можна поставити й тире: Довіку не буде із мене раба — душа поневажить полони. Тоді друга частина вказуватиме на наслідок того, про що йдеться в першій.

334. І. Прочитайте вголос речення, правильно відтворюючи їхню інтонацію відповідно до вжитих у них розділових знаків.

1. Весняная сила в душі моїй грає, її не зломили морози міцні (Леся Українка). 2. Здається, чую: лопають каштани, жовто-зелену викидають брость (В.Стус). 3. Буває мить якогось потрясіння: побачиш світ, як вперше у житті (Л.Костенко). 4. Дощ упав на трави — оживуть отави. Дощ упав на жито — будем краще жити (М.Шаповал). 5. Дивись: шумує день погожий, кипить зелена заметіль (Б.-І.Антонич). 6. В заплавах поспиналися лелеки — їм чути навіть, як трава росте (І.Коваленко). 7. Тут розстилалась мла осіння, весною танули сніги; тепер тут сповнений насіння нагнувся колос од ваги. 8. Я знаю, я вірю — життя переможе, дощами обмиється жертвенна кров! (З тв. Г.Чупринки). 9. Росте калина над порубами, як наша пісня, росте врозгін — ми триста років були рабами, пора настала — вставай з колін! (Д.Павличко).

ІІ. Речення запишіть під диктовку. Написане уважно звірте з надрукованим, помилки, якщо вони трапляться, виправте й з’ясуйте їх.

335. І. Прочитайте уривок з наукової статті. Випишіть складні речення з безсполучниковим зв’язком між його частинами. Поясніть вживання в них розділових знаків.

Відкриття, як відомо, бувають різні: на одні дослідники витрачають усе своє життя, а інші — буквально самі “припливають” до рук геть ошелешеного щасливця. А трапляється й таке: лежить таке собі “апетитне” відкриття, анітрохи не криючись, прямо перед очима в тисяч людей, що десятки років товчуться навколо нього (і по ньому!), а ті ходять навкруг, наче сліпі, не звертаючи на нього жоднісінької уваги. Воно вже й лементує, і тіпається від такої убивчої байдужості до своєї персони, та все дарма — мов пугою по воді! Ось так десятки років лежало на виду в тисяч істориків це вражаюче відкриття, про яке мова ще попереду, та їхній зір, заволочений полудою узвичаєних стереотипів сприйняття, байдуже ковзав по ньому, не вирізняючи цієї унікальної зернини на тлі рясно розсипаної історичної “полови”. Та рано чи пізно, а все ж знаходиться той, хто гляне на все те юрмище просвітлілим поглядом (деколи для цього потрібне не так просвітління, як рішучість, щоб піти наперекір звичному і крикнути : “Король — голий!”) і сахнеться: “Як же це ми!..”

Звичайно, ми не можемо достеменно знати, які саме почуття сповнили доктора історичних наук Ярослава Дашкевича, коли він — волею випадку чи Господа — “не на підставі якихось там закритих за сімома печатками документів, а шляхом використання цілком офіційних і загальнодоступних джерел” раптом “зробив відкриття”, що “Договір про утворення СРСР ... в жодному випадку не став правовою підставою існування СРСР”. Як зізнається автор, йому аж “моторошно стало. Як це майже сімдесят років не лише ми, але й цілий світ жив і живе в тіні великого ошуканства про обставини утворення Радянського Союзу?” А так і жили, адже в СРСР усе і завжди було най-най: життя — найкраще, суд — найсправедливіший, терор — найбезжалісніший, армія — наймогутніша, репресії — наймасовіші, а брехливі, як, наприклад, оцей, міфи — просто грандіозні...

Саме таким і можна вважати міф про утворення СРСР на підставі т.зв. “Союзного договору”, якого, як незаперечно свідчать документи, так ніколи й не було укладено (М.Лукінюк).

ІІ. Простежте, які мовні засоби надають текстові іронічного забарвлення. Складіть усний варіант цього тексту й виголосіть його за правилами риторики.

336*. Перепишіть речення, вставляючи потрібні розділові знаки між частинами складних безсполучникових речень.

1. Ми — смертні. Та знайте народ не вмира! (Б.Олійник). 2. Коли мені в серці гірко серед недоспаних годин я знаю світить тиха зірка я в цілім світі не один! (І.Коваленко). 3. Та диво дивне в лютій тісноті я відчуття безмежжя не втрачаю (М.Руденко). 4. Журно спить лоза в долині пишних трав давно нема душу й серце в самотині міцно, владно, безпорадно огорнула чорна тьма (Г.Чупринка). 5. Устанеш з ночі дякуй, що живеш (О.Довгий). 6. Минає літо осінь вже бреде лісів багрець торкнувся вересневий (Л.Тендюк). 7. А тумани вже давно щезли розвіяли їх сині та теплі вітри й вітерці (Григір Тютюнник). 8. Врожайне літо завжди наливає хлібороба добрим спокоєм і певністю так наливає воно колос дорідним зерном (М.Стельмах). 9. Палахкотіло вогнище вечірньою свіжістю тягло від потоку (О.Гончар).

337.. Відновіть прислів’я, для чого наведені складносурядні й складнопідрядні речення переробіть на складні безсполучникові. Прислів’я запишіть і розставте в них потрібні розділові знаки.

1. Час — не кінь, бо не підженеш і не зупиниш. 2. Слово — не полова, а язик — не помело. 3. Не кидай іскру в солому, бо і сама згорить, і село спалить. 4. Де багато диму, там мало тепла. 5. Якщо хочеш їсти калачі, то не сиди на печі. 5. Тому чудний бублик, що кругом об’їси, а всередині нема нічого. 6. Слово — вітер, а письмо — ґрунт. 7. Казали люди, що квач притикою не буде. 8. Коли знаєш, то кажи, а коли не знаєш, то мовчи. 9. Доки грім не гряне, то ледачий не встане. 10. Не вчи плавати щуку, бо щука знає всю науку.

338*.. Зробіть повний синтаксичний розбір поданих речень, користуючись цифровими кодами, і накресліть їхні схеми. Перевірте себе за відповідями наприкінці підручника.

1. Ради тебе [Україно] перли в душі сію, ради тебе мислю і творю — хай мовчать Америки й Росії, коли я з тобою говорю! 2. Заховайте мідяки в кишені, золота добудьте із душі — болі в серці у моїм скажені, поможіть мені, товариші! 3. Слава не ртуть: мало великим себе уявляти, треба великим буть (З тв. В.Симоненка).