Складне речення

§ 89. Складносурядні речення

Складносурядним називається складне речення, частини якого синтаксично рівноправні і поєднані між собою сполучниками сурядності.

Між частинами складносурядного речення можуть бути причиново-наслідкові, зіставно-протиставні, розділові та інші значеннєві зв’язки, але наявність між ними сполучників сурядності завжди свідчить про те, що розглядуване речення є складносурядним: Реве Дніпро, й лани широкополі медами пахнуть (А.Малишко). Кати знущаються над нами, а правда наша п’яна спить (Т.Шевченко).

Між частинами складносурядного речення ставляться коми, навіть якщо вони з’єднані одиничним єднальним сполучником: Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів (Т.Шевченко). Але з цього загального правила є винятки.

Не ставиться кома між двома частинами складносурядного речення, з’єднаними одиничними сполучниками і (й), та (= і), або, чи:

а) якщо обидві частини мають спільне слово (не обов’язково член речення, це може бути й частка або вставне слово): Зрідка спросоння заскрипить журавель або гупне біля якогось похиленого тину яблуко (М.Стельмах). Тільки невсипуще море бухає десь здалеку та зорі тремтять в нічній прохолоді (М.Коцюбинський). Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася (А.Головко);

б) у питальному, спонукальному або окличному реченнях: Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе! (М.Рильський). Коли це сталося і хто там був? Як пишно цвітуть каштани і який гарний Київ у цей час!;

в) між однорідними односкладними реченнями: Обтрусили вже яблуні білі і картоплю із поля везуть (В.Сосюра). Глибоке небо, білі хмари та плюскіт срібної води (Є.Маланюк).

Якщо ж частини складносурядного речення з’єднані повторюваним сполучником, то коми ставляться між усіма його частинами: Глибока ніч… Лиш інколи промчить автобус, та сяйво зблисне, та не знать відкіль озветься голос (М.Рильський).

Іноді між двома частинами складносурядного речення ставиться тире, якщо друга частина виражає різке протиставлення, наслідок або вказує на раптову зміну подій: Уста отверзлися — і слово, лихим безбатченкам на зло, глаголом істини раптово, як зерно в ґрунті, ожило (І.Гнатюк). Чужих два слова в пісні буде — і пісня вся тоді чужа! (Д.Павличко).

Між досить поширеними або далекими за змістом частинами ставимо крапку з комою: Не всі серця дадуться хробаку, не всі шляхи у круг закуто; і проросте зелена рута на жовтому піску (М.Бажан).

Складносурядні речення треба відрізняти від простих з однорідними присудками. Наприклад, речення Прилинув вітер, і в тісній хатині він про весняну волю заспівав... (Леся Українка) — складне, бо в ньому є два підметово-присудкові центри: вітер прилинув і він заспівав. А вже речення Прилинув вітер і в тісній хатині про весняну волю заспівав — просте, бо має один підметово-присудковий центр: підмет вітер і при ньому два однорідні присудки прилинув і заспівав. У першому випадку перед одиничним сполучником ставиться кома, у другому — не ставиться.

317. І. Прочитайте текст. Знайдіть однорідні члени речення, з’єднані одиничним сполучником і, та складносурядні речення й поясніть різницю у вживанні розділових знаків при них.

Я довго блукав у лісі і не міг знайти стежки… Пожовкле од крижаного подиху осені листя, тихо кружляючи в повітрі, падало додолу і вкривало землю золотистим килимом… Воно шелестіло під ногами і — разом з шумом віт і з краплями сірого осіннього дощу — щось журливо співало.

І раптом…

До мене донісся хвилею якийсь звук. Тихо прокотився понад похмурими вітами і потонув у темній імлистій далині.

Звук той знову розлігся — ясніше і голосніше. Так, то був дзвін. Могутнє мідне гудіння дзвону.

Я кинувся туди, звідкіля воно котилось.

Я падав, лице мені колов глід, а шлях устилав терен, — а я все біг, все далі й далі…

А краплі тихо падали…

Знов… знов ллється хвиля звуків, обливає мене якоюсь дивною радістю, окроплює мене — і от я напав на стежку.

Її освітлювала золота, промениста сонячна смуга, і так любо було мені йти, і ледве чуть було лісову пісню, і не помічалось, що з олов’яних хмар краплі все падали… падали…

Так, це був якийсь дивний го́род незнаної краси. Його будинки виблискували золотою та срібною оздобою, біля нього протікала блакитна і тихомирна, як небо, річка. Вона відбивала усе в своєму дзеркальному лоні, а посередині її плавала зграя білих лебедів, плескалась, розсипала весельчасті бризки навкруги.

Я зустрів молоду дівчину в сніжно-білій, як ті лебеді, одежі. Її лице було овіяне красою, її очі сіяли щастям і звали до щастя… Я підійшов — і слова вирвались з моїх грудей, немов пташки з клітки… і… так я був щасливий…

… Раз балакав з її батьком і сказав, що прийшов з того темного лісу…

Батько поблід…

“Але ж. У нас ніхто туди не ходить… Так, туди ходили декотрі з наших, — і ніхто не вернувся, і всі заблудили… І тепер звідтіль несеться тихий плач і стогін — але їх знайти не можна. І з моєю дочкою не говоріть про те ні слова, або вона не буде вашою. Туди йти неможливо…”

“Так, — одповів я, — туди йти неможливо”.

Тієї ж ночі я пішов туди (М.Рильський).

ІІ. Складіть свою розповідь про чарівне місто, як ви уявляєте його собі, й запишіть. У розповіді вживайте й складносурядні речення та речення з однорідними присудками.

318*. Перепишіть речення, вставляючи пропущені розділові знаки між частинами складносурядних речень.

1. Лист жовтий поволі на землю спадав та ніжні стокротки схилялись з журбою (О.Олесь). 2. Трава сивою росою була запорошена і холодок приємно дихав в лице (В.Винниченко). 3. Я торкнувся троянд і вони укололи мене (Д.Чередниченко). 4. Річка багряніє біля гаю і шерхоче осінь золота (Л.Талалай). 5. На горбках стелився мох і росли де-не-де корчики ялівцю (Б.Лепкий). 6. Павло перекинувся на спину й довго дивився в блакитне небо з маленькою білою хмаркою в самому зеніті. 7. Холодні краплі води обпекли його тіло і він здригнувся з несподіванки й розплющив очі (З тв. В.Захарченка). 8. Часом у блакитній вишині пропливала біла хмара або пролітала пташина (А.Шиян). 9. На Лисій горі догоряє багаття нічне і листя осіннє на Лисій горі догоряє. 10. Ударив грім і зразу шкереберть пішло життя (З тв. В.Стуса).

319*. Зробіть повний синтаксичний розбір поданих речень, користуючись цифровими кодами. Перевірте себе за відповідями наприкінці підручника.

1. І сон на крилах ясно-золотих торкнувся вій, і світ погас і стих (В.Барка). 2. В тій хвилі огниста блискавка з полудня до півночі роздерла темне небо і далеко в горах загуркотів грім (І.Франко) 3. Завиті у пергамент неба зодіаки ввижаються нам у хрестах щоночі, і мрії наших вір горять стожарним маком (Б.-І.Антонич).