Загальні відомості

§ 66. Види речень за метою висловлювання, інтонацією та будовою.

1. Спілкуючись між собою, люди мають на меті повідомити щось, запитати про щось або спонукати когось до якоїсь дії. Залежно від цього всі речення за метою висловлювання поділяються на розповідні, питальні та спонукальні.

Розповідне речення містить у собі якесь повідомлення, розповідь про щось. Наприклад: А день ясний, мов око! Сосни стоять сливе непорушно (У.Самчук).

Розповідні речення поділяються на стверджувальні й заперечні. У стверджувальних стверджується щось: Єдиний кривокрилий птах проносить душу нашу голу то проміж зір, то по тернах (В.Стус). У заперечних щось заперечується: Ні, синю птицю не зловити (Є.Маланюк).

У кінці розповідного речення, залежно від інтонації, ставиться крапка або знак оклику.

Питальне речення містить у собі якесь запитання. Наприклад: Коли ж то ми будемо в нашому краю про щастя і долю співать? (Б.Грінченко).

Розрізняють власне питальні речення, які вимагають відповіді (Ти любиш дивитися на небо? — П.Загребельний), і риторично-питальні, які не вимагають відповіді (Хто може випити Дніпро? Хто властен виплескати море? — М.Рильський).

У кінці питального речення ставиться знак питання.

Спонукальне речення містить у собі наказ, вимогу, заклик, побажання, пораду, прохання тощо. Наприклад: Знай, бережи, збагачуй велике духовне надбання свого народу — рідну українську мову (В.Сухомлинський).

У кінці спонукального речення, залежно від інтонації, ставиться знак оклику або крапка.

2. Розповідні, питальні й спонукальні речення можуть вимовлятися звичайним, спокійним тоном або з сильним почуттям радості, захоплення, здивування, гніву, страху тощо. Якщо розповідні, питальні чи спонукальні речення вимовляються з сильним почуттям, то вони стають ще й окличними. У кінці таких речень ставимо знак оклику.

Наприклад: Як любо йти коханою землею і рідний вітер пити без кінця! Так хто ж сказав тепер, що наша доля хляне й свободи на землі ще не прийшла пора?! Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами! (З тв. В. Сосюри). Тут перше речення — розповідне окличне, друге — питальне окличне, третє — спонукальне окличне.

3. Слова і словосполучення в реченні групуються навколо підмета й присудка, або тільки присудка, або тільки підмета, які становлять синтаксичний (підметово-присудковий) центр речення.

Речення за кількістю синтаксичних центрів поділяються на прості й складні.

Просте речення має в собі тільки один синтаксичний центр: Жайворонки піднялися від землі й там високо під чистим небом видзвонювали свої пісні (У.Самчук).

Серед простих речень розрізняємо неускладнені і ускладнені речення.

У неускладненому простому реченні немає ні однорідних, ні відокремлених членів, ні внесень (звертань, вставних і вставлених слів та речень тощо): І вечір гріє сині руки над жовтим вогнищем кульбаб (Л.Костенко). У такому реченні ніякі розділові знаки, крім тире, не ставляться.

В ускладненому простому реченні бувають однорідні й відокремлені члени речення та різні внесення: Галя несе якісь осінні квіти, весела, з блискучими очима, з широким, на цілу щоку, рум’янцем (У.Самчук).

Складне речення має в собі два або більше синтаксичних центрів: Дзвенить криштальне джерело, що вийшло з глибини земної (М.Терещенко).

У складному реченні всі його частини, що мають свої синтаксичні центри, звичайно відділяються одна від одної комами або іншими розділовими знаками: Ми усі по характеру різні, і смаки не однакові в нас, та одна нас ростила Вітчизна у великий розбурханий час (В.Симоненко). Ти одягнув гаї й ліси в гетьманський кармазин і злото, і, поки не роздягне сльота, вони пишаються в красі (Є.Маланюк).

246. Прочитайте речення, визначте їхній вид за метою висловлювання і зробіть висновок про особливості інтонації, з якою вони читаються.

1. Все дивне в цьому світі: квітка і плід, вітер і зірка, краплина води і найдрібніша піщинка. Та, либонь, для самої людини немає нічого дивнішого, ніж вона сама (Є.Гуцало). 2. Хто ж ми такі? Що буде завтра? Куди йдемо? Вперед? Назад? А що, як завтра динозаври наш зустрічатимуть парад? (Г.Чубач). 3. Над все ти свій народ люби і сил юнацьких не жалій; для нього працю, розум свій віддай без суму, без журби! (С.Черкасенко).

247*. Перевірте себе. Перепишіть складні речення, розставляючи між їхніми частинами (простими реченнями) пропущені коми.

1. О, сором мовчки гинути й страждати як маєм у руці хоч заржавілий меч (Леся Українка). 2. Над обрієм Києва сходить зоря у зеніт і вічний Славута тече у грядущі століття (П.Перебийніс). 3. Загриміло і полегшено зітхнув степ і радісніше стало навкруги (О.Гончар). 4. Мене водило в безвісті життя та я вертався на свої пороги переплелись як мамине шиття мої сумні і радісні дороги (Д.Павличко). 5. Де знайти таку тишу щоб почути як б’ється серце землі? (Д.Чередниченко). 6. Серпень цього року видався багатий повітря настільки погустіло й поважчало що коли пролітала бджола чи ґедзь струшувалося наче голубі драглі (Вал. Шевчук). 7. Ми працю любимо що в творчість перейшла і музику палку що ніжно серце тисне (М.Рильський).

248. Прочитайте текст і приготуйтеся до усного переказу: складіть план, запам’ятайте найважливіші висловлювання. Переказуючи, вживайте й питальні та спонукальні речення.

У кожної людини є ідеал, до якого вона прагне в житті. Та досягти високих ідеалів можна лише тоді, коли у вас є сила волі, коли ви не боїтеся труднощів, долаєте їх. Видатний український письменник і кінорежисер О.П.Довженко сказав про це так: “Є воля — є людина! Немає волі — немає людини!”

Як же загартувати свою волю, виробити самостійність у судженнях і справах, не стати рабом власних звичок? Згадуються кілька давніх порад.

Одна з них: “Пізнай себе самого”. Лише об’єктивно, добре розібравшись у собі, своїх нахилах, уподобаннях, можна дібрати й відповідні засоби самовиховання. “У кожної людини — три характери, — дотепно зазначав Віктор Гюґо, — той, який їй приписують, той, який вона приписує сама собі, і, врешті, той, який є насправді”. Отже, дуже важливо без самозакоханості чи самоприниження з’ясувати, який же у вас характер.

Друга порада “Здолай себе”. Нерідко запитують: “Навіщо?” Хіба не ліпше жити, довіряючись своїм почуттям і бажанням?

Та життя неспростовно доводить: саме з перемог над собою починаються й перемоги в житті. Це в усі часи підкреслювали й видатні уми людства. Приміром, давньоримський філософ і письменник Луцій Анней Сенека казав: “Ніяка влада не більша й не менша від влади людини над собою”. Л.М.Толстой стверджував: “Сказати, що я не можу зробити над собою зусилля для того, щоб утриматися від поганого вчинку, все одно, що визнати себе не людиною, навіть не твариною, а річчю…”

Третя порада: “Створи себе”. Лише безперервна робота над собою, постійне самовдосконалення принесе бажані результати. І це цілком зрозуміло: ніщо в житті легко не дається. Щоб досягти поставленої мети, треба безперервно вимагати від себе більшого, підніматися щораз на вищий щабель, а отже, долати труднощі, які будуть тим більшими, чим вищою буде велика мета” (За Г.Навроцькою).