- •§ 1. Рідна мова
- •§ 2. Держава і мова
- •Мова як засіб спілкування
- •§ 3. Системний характер мови
- •§ 4. Текст, його компоненти
- •Проголошення незалежності України
- •§ 5. Побудова тексту
- •§ 6. Стилістика тексту
- •§ 7. Риторика
- •§ 8. Засоби практичної риторики
- •§ 9. Культура мовлення і мовний етикет
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •Лексика
- •§ 10. Загальне поняття про лексику. Словники
- •§ 11. Слово і його лексичне значення
- •§ 12. Однозначні і багатозначні слова
- •§ 13. Пряме і переносне значення слова
- •§ 14. Стилістично забарвлена лексика
- •§ 15. Вузьковживана лексика. Застарілі слова й неологізми
- •§ 16. Омоніми й пароніми
- •§ 17. Синоніми й перифрази
- •§ 18. Антоніми
- •§ 19. Фразеологізми. Крилаті слова
- •§ 20. Фразеологічні вирази
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •Фонетика, орфоепія, правопис
- •§ 21. Звуки і фонеми
- •§ 22. Букви. Правопис
- •§ 23. Орфоепія
- •§ 24. Вимова і правопис сонорних, дзвінких та глухих приголосних
- •§ 25. М’які і тверді приголосні. М’який знак і апостроф
- •§ 26. Подовження приголосних і подвоєння букв
- •§ 27. Зміни приголосних
- •§ 28. Вимова й правопис голосних е та и
- •§ 29. Написання і та и в незапозичених словах
- •Правопис іншомовних слів
- •§ 30. Основні ознаки запозичених слів
- •§ 31. Вживання м’якого знака й апострофа та подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 32. Написання и та і в іншомовних словах
- •§ 33. Написання и та і, е та є в російських власних назвах
- •Милозвучність мови
- •§ 34. Основні засоби милозвучності української мови
- •§ 35. Чергування у — в, і — й як засіб милозвучності мови
- •Будова слова і словотвір
- •§ 36. Значущі частини слова
- •§ 35. Стилістичні засоби словотвору
- •§ 38. Написання складних слів і графічних скорочень
- •Іменник
- •§ 39. Рід і відміни іменників
- •§ 40. Відмінкові закінчення іменників іі відміни
- •§ 41. Особові назви
- •Прикметник
- •§ 42. Значення прикметників
- •§ 43. Ступені порівняння якісних прикметників.
- •§ 44. Творення відносних прикметників
- •§ 45. Творення і вживання присвійних прикметників
- •Числівник
- •§ 46. Розряди і відмінювання числівників
- •§ 47. Поєднання числівників з іменниками
- •§ 48. Творення складних числівників і відчислівникових слів.
- •Займенник
- •§ 49. Розряди займенників і особливості вживання їх
- •Дієслово
- •§ 50. Загальне поняття про дієслово та його форми
- •§ 51. Способові форми дієслова. Дієвідміни
- •§ 52. Переносне вживання способів і часів дієслова
- •§ 53. Творення і вживання дієприкметників
- •§ 54. Дієприслівник
- •§ 55. Творення і правопис прислівників
- •§ 56. Значення і правопис прийменників
- •§ 57. Деякі особливості вживання прийменників
- •§ 58. Значення і склад сполучників
- •§ 59. Правопис сполучників
- •§ 60. Значення і правопис часток
- •§ 61. Написання заперечної частки не і префікса не-
- •§ 62. Вигук
- •§ 63. Лексичні і синтаксичні словосполучення
- •§ 64. Види зв’язку між словами в словосполученнях
- •§ 65. Особливості побудови словосполучень
- •Загальні відомості
- •§ 66. Види речень за метою висловлювання, інтонацією та будовою.
- •§ 67. Інтонація і розділові знаки
- •§ 68. Складові частини речення
- •Просте неускладнене речення
- •§ 69. Головні члени речення. Підмет
- •§ 70. Присудок
- •§ 71. Двоскладні і односкладні речення
- •§ 72. Додатки
- •§ 73. Означення
- •§ 74. Прикладка
- •§ 75. Обставини
- •§ 76. Розділові знаки в простому неускладненому реченні
- •§ 77. Синтаксичний розбір простого речення
- •І. Характеристика речення в цілому
- •Іі. Характеристика простого речення
- •Ііі. Характеристика членів речення
- •Просте ускладнене речення Однорідні члени речення
- •§ 78. Загальне поняття про однорідні члени речення
- •§ 79. Розділові знаки в реченні з однорідними членами
- •§ 80. Особливості вживання однорідних членів
- •Відокремлені члени речення
- •§ 81. Уточнювальні члени речення
- •§ 82. Відокремлені означення
- •§ 83. Відокремлені прикладки
- •§ 84. Відокремлені обставини
- •Внесення
- •§ 85. Звертання
- •§ 86. Вставні слова і речення
- •§ 87. Вставлені слова і речення
- •§ 88. Слова-речення
- •Складне речення
- •§ 89. Складносурядні речення
- •§ 90. Складнопідрядні речення
- •§ 91. Речення з підрядними підметовими, додатковими, присудковими й означальними
- •§ 92. Речення з підрядними обставинними і супровідними
- •§ 93. Порівняльні звороти
- •§ 94. Складнопідрядні речення з кількома підрядними
- •§ 95. Складні безсполучникові речення
- •§ 96. Складні синтаксичні конструкції
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •§ 97. Пряма мова і розділові знаки при ній
- •98. Способи передачі прямої мови непрямою
- •99. Цитати
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •§ 100. Текст і його різновиди
- •§ 101. Синтаксична єдність
- •§ 102. Композиція тексту
- •§ 104. Абзац
- •Відповіді до вправ
- •§ 1. Рідна мова
Будова слова і словотвір
§ 36. Значущі частини слова
У словах розрізняємо основу й закінчення. Основа в свою чергу може розкладатися на корінь, префікс і суфікс. Основа, корінь, префікс, суфікс, закінчення — значущі частини слова (морфеми).
1. Закінчення — це змінна частина слова, яка, утворюючи різні форми його, вказує на зв’язок між словами в реченні.
Щоб правильно визначити закінчення, треба зіставити різні форми того самого слова. Наприклад, визначаючи закінчення в слові радісного, зіставляємо цю форму з іншими формами того самого слова, тобто змінюємо його за відмінками, родами, числами: радісному, радісний, радісна, радісних. Змінилася тільки частина -ого. Отже, це закінчення.
Звуки, що змінюються внаслідок чергування, до закінчення не належать: друг, друг-а, друз-і, друж-е; ок-о, в оц-і, оч-ей; дорог-а, дороз-і, доріг; сидж-у, сид-иш.
Визначаючи закінчення, як і будь-які значущі частини слова, треба орієнтуватися не на написання слова, а на вимову, тобто на його звуковий склад. Наприклад, у слові сім’я закінчення а, а не я. Встановлюємо це, усно відмінюючи слово: [с'імй-а], [с'імй-і], [с'імй-у], [с'імй-ейу]. Так само: [надій-а], [надій-і], [надій-у]; [земл'-а], [земл'-у].
Якщо в змінюваному слові в якійсь його формі нема закінчення, кажемо, що це слово має нульове закінчення: молодь, край, зошит, книжок, сімей, земель, пісень.
Незмінні слова і незмінні форми слів не мають закінчень: бюро, кіно, журі, кенгуру; скоро, поволі, змалку, восени; перемігши, стоячи, відпочивати.
Основа — це частина слова без закінчення: сонц-е, сонечк-о, сонячн-ий, прац'-а, працюй-емо, працьовит-ий, мрій-а, мрій-уть, мрійн-ий, замріян-ий.
2. Слова, що мають спільну звукову частину і близькі за значенням, називаються спорідненими (або однокореневими): народ, народжений, народний, народність, родина, рід (роду), рідний, рідня.
Спільна частина споріднених слів називається коренем.
Наприклад, слова ліс, лісок, перелісок, лісник, лісовий, проліски зв’язані між собою значенням (усі вони певним чином стосуються лісу) і мають спільну звукову частину -ліс-. Саме ця частина і є коренем у всіх наведених тут словах.
Голосні і приголосні звуки кореня можуть чергуватися, внаслідок чого корінь видозмінюється: бр-ати, бер-у, ви-бир-аю, ви-бор-и, з-бір; ход-ити, ходж-у, ход'-ать, хід; їздити, виїжджати.
3. Частина слова, яка стоїть перед коренем і надає слову нового значення або відтінку, називається префіксом.
Слова мають переважно по одному префіксу: пере-мога, під-мога, ви-мога, з-магання, на-магання, по-магати. Іноді в слові буває два або більше префіксів: до-по-мога, з-не-може-кий, на-по-готові, на-в-пере-йми.
4. Частина слова, яка стоїть між коренем і закінченням, називається суфіксом.
Суфікси бувають словотворчі і формотворчі.
Словотворчі суфікси надають слову нового значення або відтінку: роб-от-а, роб-ітник, роб-оч-ий, зароб-іток, перероб-к-а, вироб-нич-ий; руч-еньк-а, руч-ечк-а, руч-ищ-е.
До словотворчих суфіксів, а не до закінчень відносимо і застиглі колишні закінчення в прислівниках: радісн-о, згор-и, зверх-у, дочист-а, вноч-і, час-ом, зрешт-ою, по-нов-ому.
Формотворчі суфікси творять або допомагають творити різні форми того самого слова: зроби-ти (неозначена форма дієслова), зроби-в, зроби-л-а (минулий час), зробив-ши (дієприслівник), коліща — коліщ-ат-и, плем’я — плем-ен-і (непрямі відмінки іменників IV відміни).
Суфікси іноді можуть невіддільно зливатися з коренем: козак + ств(о) = козацтво; товариш + ськ(ий) = товариський.
5. За будовою слова́ і форми слів бувають:
а) прості — в основі є лише один корінь: повітря, сільський;
б) складні — в основі є два, зрідка — три корені: вітродвигун, сільськогосподарський, п’ятисотметровий;
в) складені — складаються з двох і більше окремих слів: буду читати, двадцять один, віч-на-віч.
140. Придивіться уважно, як треба визначати будову слова. Після цього самостійно розберіть подані слова (у кожному слові спочатку знаходьте закінчення й корінь, а потім префікси й суфікси) і свій аналіз звірте з аналізом, поданим у підручнику.
Слово і його транскрипція |
Основа |
закінчення |
||
префікси |
корінь |
суфікси |
||
боєць [бойец'] |
— |
бой |
ец' |
— |
побоїще [побойішче] |
по |
бой |
ішч |
е |
бійниця [б‘ійниц'а] |
— |
б‘ій |
ниц' |
а |
прибій [приб‘ій] |
при |
б‘ій |
— |
— |
вибоїна [вибойіна] |
ви |
бой |
ін |
а |
б’ють [бйут'] |
— |
бй |
— |
ут' |
б’ючи [бйучи] |
— |
бй |
учи |
|
141*. Визначте будову поданих слів за наведеним вище зразком.
1. Слово, вислів, словник, прислів’я, безслівний, дослівно. 2. Протока, потічок, течія, текучий, стічний, витікають. 3. Сидять, сидячи, сяду, посиджу, сідло, сидіння, пересідаємо.
