
- •§ 1. Рідна мова
- •§ 2. Держава і мова
- •Мова як засіб спілкування
- •§ 3. Системний характер мови
- •§ 4. Текст, його компоненти
- •Проголошення незалежності України
- •§ 5. Побудова тексту
- •§ 6. Стилістика тексту
- •§ 7. Риторика
- •§ 8. Засоби практичної риторики
- •§ 9. Культура мовлення і мовний етикет
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •Лексика
- •§ 10. Загальне поняття про лексику. Словники
- •§ 11. Слово і його лексичне значення
- •§ 12. Однозначні і багатозначні слова
- •§ 13. Пряме і переносне значення слова
- •§ 14. Стилістично забарвлена лексика
- •§ 15. Вузьковживана лексика. Застарілі слова й неологізми
- •§ 16. Омоніми й пароніми
- •§ 17. Синоніми й перифрази
- •§ 18. Антоніми
- •§ 19. Фразеологізми. Крилаті слова
- •§ 20. Фразеологічні вирази
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •Фонетика, орфоепія, правопис
- •§ 21. Звуки і фонеми
- •§ 22. Букви. Правопис
- •§ 23. Орфоепія
- •§ 24. Вимова і правопис сонорних, дзвінких та глухих приголосних
- •§ 25. М’які і тверді приголосні. М’який знак і апостроф
- •§ 26. Подовження приголосних і подвоєння букв
- •§ 27. Зміни приголосних
- •§ 28. Вимова й правопис голосних е та и
- •§ 29. Написання і та и в незапозичених словах
- •Правопис іншомовних слів
- •§ 30. Основні ознаки запозичених слів
- •§ 31. Вживання м’якого знака й апострофа та подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 32. Написання и та і в іншомовних словах
- •§ 33. Написання и та і, е та є в російських власних назвах
- •Милозвучність мови
- •§ 34. Основні засоби милозвучності української мови
- •§ 35. Чергування у — в, і — й як засіб милозвучності мови
- •Будова слова і словотвір
- •§ 36. Значущі частини слова
- •§ 35. Стилістичні засоби словотвору
- •§ 38. Написання складних слів і графічних скорочень
- •Іменник
- •§ 39. Рід і відміни іменників
- •§ 40. Відмінкові закінчення іменників іі відміни
- •§ 41. Особові назви
- •Прикметник
- •§ 42. Значення прикметників
- •§ 43. Ступені порівняння якісних прикметників.
- •§ 44. Творення відносних прикметників
- •§ 45. Творення і вживання присвійних прикметників
- •Числівник
- •§ 46. Розряди і відмінювання числівників
- •§ 47. Поєднання числівників з іменниками
- •§ 48. Творення складних числівників і відчислівникових слів.
- •Займенник
- •§ 49. Розряди займенників і особливості вживання їх
- •Дієслово
- •§ 50. Загальне поняття про дієслово та його форми
- •§ 51. Способові форми дієслова. Дієвідміни
- •§ 52. Переносне вживання способів і часів дієслова
- •§ 53. Творення і вживання дієприкметників
- •§ 54. Дієприслівник
- •§ 55. Творення і правопис прислівників
- •§ 56. Значення і правопис прийменників
- •§ 57. Деякі особливості вживання прийменників
- •§ 58. Значення і склад сполучників
- •§ 59. Правопис сполучників
- •§ 60. Значення і правопис часток
- •§ 61. Написання заперечної частки не і префікса не-
- •§ 62. Вигук
- •§ 63. Лексичні і синтаксичні словосполучення
- •§ 64. Види зв’язку між словами в словосполученнях
- •§ 65. Особливості побудови словосполучень
- •Загальні відомості
- •§ 66. Види речень за метою висловлювання, інтонацією та будовою.
- •§ 67. Інтонація і розділові знаки
- •§ 68. Складові частини речення
- •Просте неускладнене речення
- •§ 69. Головні члени речення. Підмет
- •§ 70. Присудок
- •§ 71. Двоскладні і односкладні речення
- •§ 72. Додатки
- •§ 73. Означення
- •§ 74. Прикладка
- •§ 75. Обставини
- •§ 76. Розділові знаки в простому неускладненому реченні
- •§ 77. Синтаксичний розбір простого речення
- •І. Характеристика речення в цілому
- •Іі. Характеристика простого речення
- •Ііі. Характеристика членів речення
- •Просте ускладнене речення Однорідні члени речення
- •§ 78. Загальне поняття про однорідні члени речення
- •§ 79. Розділові знаки в реченні з однорідними членами
- •§ 80. Особливості вживання однорідних членів
- •Відокремлені члени речення
- •§ 81. Уточнювальні члени речення
- •§ 82. Відокремлені означення
- •§ 83. Відокремлені прикладки
- •§ 84. Відокремлені обставини
- •Внесення
- •§ 85. Звертання
- •§ 86. Вставні слова і речення
- •§ 87. Вставлені слова і речення
- •§ 88. Слова-речення
- •Складне речення
- •§ 89. Складносурядні речення
- •§ 90. Складнопідрядні речення
- •§ 91. Речення з підрядними підметовими, додатковими, присудковими й означальними
- •§ 92. Речення з підрядними обставинними і супровідними
- •§ 93. Порівняльні звороти
- •§ 94. Складнопідрядні речення з кількома підрядними
- •§ 95. Складні безсполучникові речення
- •§ 96. Складні синтаксичні конструкції
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •§ 97. Пряма мова і розділові знаки при ній
- •98. Способи передачі прямої мови непрямою
- •99. Цитати
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •§ 100. Текст і його різновиди
- •§ 101. Синтаксична єдність
- •§ 102. Композиція тексту
- •§ 104. Абзац
- •Відповіді до вправ
- •§ 1. Рідна мова
§ 29. Написання і та и в незапозичених словах
1. В основах незапозичених слів пишемо букву і:
а) там, де і чергується з о або е: кінь — коня, гірник — гора, чільний — чоло, прірва — прорвати, прізвище — прозивати, очікувати — чекати, шість — шести, щілина — ущелина, жінка — женитися, ремінь — ременя;
б) у суфіксах -інь, -іш(ий), -ісіньк(ий): теплінь, широчінь, височінь, глибінь, стрункіший, сухіший, гарячіший, свіжісінький;
в) відповідно до вимови після м’яких або пом’якшених приголосних: літо, тісний, сіно, ніжний, білий, піна, річка, щітка;
г) завжди на початку слова: ім’я, іній, інколи, інший, іржа (хоч у вимові може звучати и: [и́н'ій], [и́нколи], [и́нший], [иржа́]).
2. В основах незапозичених слів пишемо букву и відповідно до вимови після твердих приголосних: риба, вибір, кислий, стрижень, ширина, приріст, сировина, пишатися.
3. Розрізняємо суфікси:
а) -інн(я) з буквою і, який вживається у віддієслівних іменниках: служіння, збайдужіння, зубожіння, сушіння, кришіння, волочіння, везіння;
б) -инн(я) з буквою и, який вживається тільки в збірних іменниках: бурячиння, маковиння, шумовиння, баговиння, ластовиння, павутиння.
4. В абсолютному кінці слова:
а) після г, к, х звичайно пишемо букву и: дороги, шляхи, руки, тільки, скільки, навкруги, трохи, залюбки, навпаки, завдяки, по-батьківськи; але пишемо і в словах, що відповідають на питання які? (у прикметниках та займенниках): довгі, дорогі, високі, далекі, сухі, тихі, такі, всякі;
б) після шиплячих звичайно пишемо букву і: межі, ключі, гроші, ласощі, дріжджі, двічі, тричі, уночі, гарячі; але пишемо и: 1) в дієслівних формах (у наказовому способі та в дієприслівниках): кажи, бережи, мовчи, пиши, полощи; відповідаючи, розмірковуючи, виконавши, згадавши; 2) у прислівниках типу по-вовчи, по-ведмежи; 3) у прийменнику межи (межи очі) та сполучнику й частці чи.
118. Прочитайте вголос і поясніть різницю в значенні поданих парами слів.
Загін — загин, гірка — гирка, чітко — читка, хіба — хиба, кінь — кинь, біліти — білити, мовчіть — мовчить, дорогі — дороги, співаючі — співаючи, чужій — чужий.
119. Вставте пропущені букви и або і. Слова запишіть у дві колонки: 1) зі вставленою буквою и; 2) зі вставленою буквою і.
Спок..й, пог..дний, ож..вати, ш..шка, стр..вожений, одв..чний, ж..ночий, стр..жень, няньч..ти, збайдуж..ння, глуш..на, гнучк..сть, перех..д, однор..дний, дюж..на, ноч..вля, узгол..в’я, одгр..міти, усяч..на, льодов..к, найструнк..ший, глибоч..нь, к..готь, ск..нути, узг..р’я, далеч..нь, ненав..сть.
Ключ. З других букв повинно скластися перше речення з вислову давньоримського письменника Катона Старшого: “… Якщо використовувати його для діла, воно стирається; якщо не використовувати — іржа з’їдає”.
120. Допишіть у кінці слів букви и або і. Слова запишіть у дві колонки: 1) зі вставленою буквою и; 2) зі вставленою буквою і.
Збитк.., жених.., ознак.., книш.., веселощ.., смуг.., онуч.., калюж.. , по-сусідськ.., трич.., світляк.., корж.., удач.., кинувш..
Ключ. З других букв повинно скластися закінчення вислову В.Сосюри : “Народ…”
121. І. Запишіть під диктовку. Написане уважно звірте з надрукованим, помилки, якщо вони трапляться, виправте і з’ясуйте їх.
У небі товклися хмари. Ось із ущелини пробилося сонце, і дід спалахнув у хурделиці світла та променів. Він стояв, спершись на костур, і дивився просто перед собою — над полукіпками, над чорною латкою конюшини, за далеку рису схолоднілого обрію. “Що він бачить?” — подумав Іван, і собі глядячи туди, куди й дід, але нічого не помітив: ген ніби мряка бреде від ожере́дів, а там ген подолки́ мокрі поопускалися долу, дощ виріс над байра́ком, так і періщить до села… Дихнуло цілющою свіжістю, аж залоскотало в горлі од неї, і леге́ні повеселіли тривожною легкістю... Ущелина вгорі стулилася, сховавши сонце, і дід потемнів, та все зорив перед себе, зосереджений і пильний.
За́токи, затоки, як п’яний гультіпака, простугонів грім, а далі швидко побіг — і втік. Далі вже ближче обізвався і міцно ступав кованими чобітьми, не зрушуючи з одного місця, а потім стрімголов чкурнув, квапливо спотикаючись, і вмерло… Ще з вихилясом продріботіло, дрібно так ступаючи, і теж згасло. Блискавка сяйнула, ще раз, ще…Тиша гусла, сповнювалась очікуванням (Є.Гуцало).
ІІ. Приготуйтеся до усного переказу з власним доповненням: складіть план переказу, вивчіть напам’ять окремі частини, пригадайте, що ви спостерігали і як почувалися під час грози.
Запитання для узагальнення вивченого
1. Чому найчастіше сплутуються голосні е та и?
2. За якими трьома основними критеріями перевіряємо написання ненаголошеного е?
3. Яка різниця в значенні префіксів пре- і при-?
4. Як у сумнівних випадках розрізняємо написання і та и в незапозичених словах?
5. Після яких приголосних в абсолютному кінці слова переважає буква і, а після яких — и?