
- •§ 1. Рідна мова
- •§ 2. Держава і мова
- •Мова як засіб спілкування
- •§ 3. Системний характер мови
- •§ 4. Текст, його компоненти
- •Проголошення незалежності України
- •§ 5. Побудова тексту
- •§ 6. Стилістика тексту
- •§ 7. Риторика
- •§ 8. Засоби практичної риторики
- •§ 9. Культура мовлення і мовний етикет
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •Лексика
- •§ 10. Загальне поняття про лексику. Словники
- •§ 11. Слово і його лексичне значення
- •§ 12. Однозначні і багатозначні слова
- •§ 13. Пряме і переносне значення слова
- •§ 14. Стилістично забарвлена лексика
- •§ 15. Вузьковживана лексика. Застарілі слова й неологізми
- •§ 16. Омоніми й пароніми
- •§ 17. Синоніми й перифрази
- •§ 18. Антоніми
- •§ 19. Фразеологізми. Крилаті слова
- •§ 20. Фразеологічні вирази
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •Фонетика, орфоепія, правопис
- •§ 21. Звуки і фонеми
- •§ 22. Букви. Правопис
- •§ 23. Орфоепія
- •§ 24. Вимова і правопис сонорних, дзвінких та глухих приголосних
- •§ 25. М’які і тверді приголосні. М’який знак і апостроф
- •§ 26. Подовження приголосних і подвоєння букв
- •§ 27. Зміни приголосних
- •§ 28. Вимова й правопис голосних е та и
- •§ 29. Написання і та и в незапозичених словах
- •Правопис іншомовних слів
- •§ 30. Основні ознаки запозичених слів
- •§ 31. Вживання м’якого знака й апострофа та подвоєння букв в іншомовних словах
- •§ 32. Написання и та і в іншомовних словах
- •§ 33. Написання и та і, е та є в російських власних назвах
- •Милозвучність мови
- •§ 34. Основні засоби милозвучності української мови
- •§ 35. Чергування у — в, і — й як засіб милозвучності мови
- •Будова слова і словотвір
- •§ 36. Значущі частини слова
- •§ 35. Стилістичні засоби словотвору
- •§ 38. Написання складних слів і графічних скорочень
- •Іменник
- •§ 39. Рід і відміни іменників
- •§ 40. Відмінкові закінчення іменників іі відміни
- •§ 41. Особові назви
- •Прикметник
- •§ 42. Значення прикметників
- •§ 43. Ступені порівняння якісних прикметників.
- •§ 44. Творення відносних прикметників
- •§ 45. Творення і вживання присвійних прикметників
- •Числівник
- •§ 46. Розряди і відмінювання числівників
- •§ 47. Поєднання числівників з іменниками
- •§ 48. Творення складних числівників і відчислівникових слів.
- •Займенник
- •§ 49. Розряди займенників і особливості вживання їх
- •Дієслово
- •§ 50. Загальне поняття про дієслово та його форми
- •§ 51. Способові форми дієслова. Дієвідміни
- •§ 52. Переносне вживання способів і часів дієслова
- •§ 53. Творення і вживання дієприкметників
- •§ 54. Дієприслівник
- •§ 55. Творення і правопис прислівників
- •§ 56. Значення і правопис прийменників
- •§ 57. Деякі особливості вживання прийменників
- •§ 58. Значення і склад сполучників
- •§ 59. Правопис сполучників
- •§ 60. Значення і правопис часток
- •§ 61. Написання заперечної частки не і префікса не-
- •§ 62. Вигук
- •§ 63. Лексичні і синтаксичні словосполучення
- •§ 64. Види зв’язку між словами в словосполученнях
- •§ 65. Особливості побудови словосполучень
- •Загальні відомості
- •§ 66. Види речень за метою висловлювання, інтонацією та будовою.
- •§ 67. Інтонація і розділові знаки
- •§ 68. Складові частини речення
- •Просте неускладнене речення
- •§ 69. Головні члени речення. Підмет
- •§ 70. Присудок
- •§ 71. Двоскладні і односкладні речення
- •§ 72. Додатки
- •§ 73. Означення
- •§ 74. Прикладка
- •§ 75. Обставини
- •§ 76. Розділові знаки в простому неускладненому реченні
- •§ 77. Синтаксичний розбір простого речення
- •І. Характеристика речення в цілому
- •Іі. Характеристика простого речення
- •Ііі. Характеристика членів речення
- •Просте ускладнене речення Однорідні члени речення
- •§ 78. Загальне поняття про однорідні члени речення
- •§ 79. Розділові знаки в реченні з однорідними членами
- •§ 80. Особливості вживання однорідних членів
- •Відокремлені члени речення
- •§ 81. Уточнювальні члени речення
- •§ 82. Відокремлені означення
- •§ 83. Відокремлені прикладки
- •§ 84. Відокремлені обставини
- •Внесення
- •§ 85. Звертання
- •§ 86. Вставні слова і речення
- •§ 87. Вставлені слова і речення
- •§ 88. Слова-речення
- •Складне речення
- •§ 89. Складносурядні речення
- •§ 90. Складнопідрядні речення
- •§ 91. Речення з підрядними підметовими, додатковими, присудковими й означальними
- •§ 92. Речення з підрядними обставинними і супровідними
- •§ 93. Порівняльні звороти
- •§ 94. Складнопідрядні речення з кількома підрядними
- •§ 95. Складні безсполучникові речення
- •§ 96. Складні синтаксичні конструкції
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •§ 97. Пряма мова і розділові знаки при ній
- •98. Способи передачі прямої мови непрямою
- •99. Цитати
- •Запитання для узагальнення вивченого
- •§ 100. Текст і його різновиди
- •§ 101. Синтаксична єдність
- •§ 102. Композиція тексту
- •§ 104. Абзац
- •Відповіді до вправ
- •§ 1. Рідна мова
§ 12. Однозначні і багатозначні слова
Повнозначні слова мають одне або більше значень.
Слово, що має одне значення, називається однозначним.
Одне значення мають переважно назви людей за різними ознаками (українець, киянин, слюсар, лікар, директор, родич, удівець), назви тварин (олень, леопард, нутрія, дельфін, окунь, краб, стриж, горобець, комар), назви рослин (сосна, тополя, вишня, смородина, пшениця, буряк, жоржина, ромашка, чистотіл), назви конкретних предметів (споруда, шафа, стілець, долото, лопата, торба, піджак, паркан), назви місяців і днів (січень, лютий, понеділок, вівторок), більшість відносних прикметників (міський, латунний, кленовий, морський, тутешній, вчорашній, перелітний, подвійний, дев’ятиповерховий), числівники (два, три, десять) тощо.
Однозначними завжди є терміни (банкнот, вексель, інструкція, катет, аорта, меридіан, тонна, метр).
Слово, що має кілька значень, називається багатозначним, а здатність слова вживатись у кількох значеннях — багатозначністю (полісемією).
Більшість загальновживаних слів української мови ― багатозначні. Наприклад, у “Словнику української мови” зафіксовано тридцять значень дієслова іти: “ступати ногами”, “рухатися в якомусь напрямку” (про транспорт), “вирушати куди-небудь”, “ставати кудись на роботу”, “діяти певним чином”, “брати шлюб”, “знаходити збут” (про товари), “виділятися з чого-небудь”, “наставати” і т.д. Слово крило має десять значень: “літальний орган птахів”, “несуча поверхня літака”, “лопать вітряка”, “дашок над колесом автомашини”, “бокова частина будівлі”, “угрупування в політичній організації” і т.д.
Кожне таке слово набуває свого конкретного значення в сполученні з іншими словами. Наприклад, у “Слові про похід Ігорів” (ритмічний переклад) іменник земля вжито в кількох значеннях: 1. Земля гуде. Ріки мутно течуть. (Земля — суходіл). 2. Чорна земля під копитьми кістьми була засіяна, а кров’ю полита... (Земля — ґрунт). 3. Інгвар, і Всеволод, і всі три Мстиславичі, не злого гнізда шестикрильці! Ви не правом побідників собі землі розхватали! (Земля — земельне володіння). 4. О Руськая земле, уже ти за горами єси! (Земля — країна).
Слово може бути багатозначним тому, що в його назві враховується лише одна якась ознака предмета. А таку саму ознаку можуть мати й інші, відмінні предмети. Наприклад, у слові стіна основне значення — “вертикальна міцна частина будівлі” (на матеріал, з якого вона виготовлена, у ньому не вказується), тому цим словом ще називають і “прямовисну бічну поверхню чого-небудь” (стіна урвища), і “муровану огорожу” (стіна замку), і переносно “щільний ряд людей” (людська стіна), і так само “моральну перепону між людьми” (стіна непорозуміння) тощо.
У багатозначному слові одне значення основне, інші — побічні. У слові голова основним є значення “частина тіла”, інші (“розум”, “керівник”, “передні ряди”, “основна річ” тощо) — побічні. Іноді в слові буває два й більше основних значень. Наприклад‚ слово грубий має три основні значення: 1) “товстий”; 2) “необроблений”; 3) “брутальний”.
Багатозначність дає змогу при відносно обмеженій кількості слів називати ними практично необмежену кількість предметів і явищ.
47. Поясніть, якого конкретного значення набуває слова добрий в різних контекстах.
1. Кавун — чоловік добрий, а зате Кавуниха дуже лиха (І.Нечуй-Левицький). 2. Лице його освітила добра усмішка, і тепло спалахнули очі (М.Коцюбинський). 3. І на виду видно, що добра душа (Г.Квітка-Основ’яненко). 4. Усе віщувало добру днину (С.Скляренко). 5. Треба слухати доброї ради (М.Коцюбинський). 6. Василь був добрим майстром (В.Кучер). 7. Жито було справді добре: колоски товсті, довгі (Панас Мирний). 8. Гуляє вітер по полях, несе дощі ласкаві й добрі (М.Рильський). 9. Знов ображений упоминається за своє добре ім’я (І.Франко). 10. Проминуло доброї півгодини (М.Коцюбинський).
48. Прочитайте гумористичні афоризми і з’ясуйте, як у них використано багатозначність окремих слів.
1. Краватка, шнурки і язик завжди розв’язуються в найбільш непідхожий момент. 2. Книжка так захопила його, що він захопив її. 3. Усі гриби їстівні, але деякі тільки раз у житті. 4. Гроші не пахнуть, тому що їх відмивають. 5. Усі люди влаштовані однаково, а влаштовуються по-різному. 6. Якщо ви не думаєте про майбутнє, його у вас не буде. 7. У джунглях законів процвітає закон джунглів. 8. Всяка влада виходить від народу. І може до нього не повернутися. 9. Влада одним б’є в голову, інших б’є по голові.
49. За словниками з’ясуйте всі можливі значення слів: а) багатий, багно, базар, баран; б) бгати, безодня, берег, беручкий; в) бити, битий. Кожне значення проілюструйте словосполученням.