2. Методологія проведення стат групування.

Порядок проведення стат групування:

1. Вибрати групувальну ознаку згідно мети дослідження.

2. Дотримуватись конкретних умов місця і часу.

3. Поділити сукупність на групи і визначити крок інтервалу.

При цьому, якщо ознака атрибутивна – визначається кількість груп за кількістю видів ознаки, якщо кількісна – за чисельністю сукупності і характеру варіювання ознак з допомогою формули Старджеса: n = 1 + 3.322 lg N, де n – кількість груп, N – кількість одиниць сукупності. У кожній групі визначається інтервал, що являє собою нижню і верхню межу мінливості ознаки і має форму подання “від… - до…” Інтервали можуть бути: відкриті - одна з меж не визначена( до100, або більше 500) і закриті - визначені обидві (100 – 200), рівні – з однаковою шириною, нерівні – з нерівномірним розподілом сукупності. Ширину інтервалів називають кроком інтервалу, який розраховують:

і = ,де

і-крок інтервалу, , - максимальне і мінімальне значення ознаки, n – кількість груп

4. Точно встановити межі інтервалу.

При цьому нижня межа інтервалу першої групи відповідає мінімальному значенню ознаки, а верхня межа інтервалу останньої групи – максимальному значенню, якщо сукупність зведена у порядку зростання і навпаки, якщо у порядку спадання.

3. Види статистичних таблиць та правила їх побудови.

Зведені дані порівнюють і аналізують за допомогою стат таблиць, які складаються з: підмета – цє об’єкт дослідження, тобто перелік елементів, груп, одиниць, що розміщений у лівій частині і поданий у назві рядків і присудка – це система показників, що характеризують підмет і подані у верхніх правих заголовках таблиці – графах.

Види стат таблиць:

• прості (підметом є перелік елементів сукупності);

• групові (підметом є групування за однією ознакою);

• комбінаційні (підметом є групування за кількома ознаками).

Складання стат таблиці здійснюється в два етапи. На першому розробляється макет таблиці, на другому – заповнюється стат даними. Макет – це комбінація горизонтальних рядків та вертикальних граф (стовпців), на перетині яких утворюються клітини для запису інформації

Стат таблиці повинні мати назву, порядковий номер, бути короткими, точними, виразними і логічними. Правила складання:

1. Наявність даних, характерних даному явищу.

2. Точна і коротка назва підмета і присудка.

3. Рядки у підмета і графи у присудка нумеруються.

4. Одиниця виміру вказується після назви підмета і присудка через кому із загальноприйнятим скороченням, окремою графою або у назві таблиці, якщо вона спільна для усіх даних.

5. Заокруглення відбувається в межах однієї графи.

6. Завершується таблиця підсумковим рядком “Разом” або “Всього”.

7. Відсутність даних позначається:

Х – не можна визначити показник, або він не має логічного змісту

… - відсутні відомості про показник;

__ - відсутнє явище.

8. Примітка, де вказують джерела даних або тлумачення змісту окремих показників

4. Статистичні графіки і їх види.

Наочне представлення результатів спостереження та групування може бути надано на графіках. Статистичний графік – це масштабне зображення стат даних за допомогою ліній, геометричних фігур та ін. Графіки використовуються для характеристики зміни суспільних явищ і процесів у часі, дослідження структури та порівняння явищ, контролю виконання плану, зображення явищ у просторі та в інших випадках.

Основні елементи графіка:

1. Поле графіка – це простір, на якому розташовуються геометричні та інші знаки.

2. Графічний образ – це сукупність різноманітних геометричних та графічних знаків, за допомогою яких відображують стат величини (крапки, відрізки, квадрати, кола, сектори, символи).

3. Масштабні орієнтири – це масштаб, масштабні шкали, масштабні знаки, які використовуються для визначення розмірів геометричних та ін. графічних знаків. Масштаб – умовна міра переведення числового значення стат явища в графічне і навпаки. Масштабна шкала – це лінія поділена на відрізки точками відповідно до прийнятого масштабу. Носієм шкали є пряма або крива лінія Масштабні знаки – це еталони, які зображають на графіку статистичні величини у вигляді квадратів, кругів, силуетів.

4. Експлікація графіка – це пояснення, що розкривають його зміст і основні елементи: заголовок (назва) графіка, одиниці виміру, умовні позначення.

Види графіків:

1. за призначенням (аналітичні, ілюстративні, інформаційні),

2. за цільовим призначенням (графіки групувань, рядів розподілу, динаміки, взаємозв’язку і порівняння).

3. за формою графічних образів (крапкові, лінійні, площинні, просторові і фігурні).

4. за виглядом поля графіка (діаграми, стат карти).

Діаграма – це графік, в якому кількісним даним відповідають геометричні фігури і лінії. Діаграми бувають стовпчикові (стовпчики на осі абсцис різної висоти), стрічкові (стовпчики на осі ординат різної довжини), секторні (зображення на площі круга, розділеного радіусами на окремі сектори за кількістю ознак або структурних елементів), лінійні (з однією або кількома ламаними лініями). Статистичні карти представлені: картограмами (схематичні карти, на яких за допомогою штрихування або забарвлення показано середню інтенсивність будь-якого явища в межах зображених на ній територіальних одиниць), картодіаграмами (поєднання схематичної географічної карти з діаграмою), центрограмами (контурна карта, на якій розміщено короткі цифрові таблиці з інформацією про історико – географічний розвиток і розташування явища чи процесу).

Лекція 4, 5.