Основними функціями політичної влади є:

· Інтегративна функція влади направлена на консолідацію всіх соціально-політичних сил, інтеграцію прогресивних політичних, ідеологічних, інтелектуальних ресурсів суспільства з метою реалізації суспільно-значущих, історично визначених цілей.

· Регулятивна функція влади забезпечує створення політичних механізмів регулювання життєдіяльності суспільства, підтримує вольовими методами функціонування цих механізмів.

· Функція мотивації означає, що влада формує мотиви політичної діяльності, підпорядковує їм як загальнозначущі, так і інші мотиви відповідно до політичних інтересів суб‘єктів владарювання, їхніх політико-організаційних структур.

· Стабілізаційна функція влади націлена на забезпечення стійкого, стабільного розвитку політичної системи, всіх її структур, громадянського суспільства.

Основними компонентами політичної влади є суб‘єкт, об‘єкт, що приводить в дію всі елементи влади.

Суб’єкт. Ним є джерело активної предметно-практичної діяльності, спрямованої на об’єкт. Існує думка, що поняття „суб’єкт влади” і „носій влади” не тотожні. Суб’єкт влади — це соціальні групи, насамперед панівні класи, політичні еліти, окремі лідери; носій влади — державні та інші політичні організації, органи і установи, утворені для реалізації інтересів політично домінуючих соціальних груп. Суб‘єкт влади втілює її, активний, спрямовуючий початок. Суб‘єктом влади може бути окрема людина, організація, спільність людей (народ), або навіть світова співдружність, об‘єднана в Організацію Об‘єднаних Націй.

Об’єкт політичної влади.

Це явища і процеси політичної сфери, на які спрямована дія суб’єктів політики. До розуміння об’єкта влади треба підходити діалектично, оскільки певні суб’єкти і об’єкти влади можуть мінятись місцями залежно від обставин і ролі. Скажімо, класи, соціальні групи, етнічні спільноти, окремі громадяни, громадсько-політичні організації є суб’єктами або носіями політичної влади, водночас вони і стосунки між ними є об’єктами владного впливу. До суб’єктів політичної влади відносять також усі сфери суспільного життя — економічну, духовну, соціальну, науково-технічну тощо, суспільство загалом.

Підпорядкування об’єкта — здатність об’єкта до підпорядкування залежить від двох основних факторів: засобів (ресурсів), якими володіє суб’єкт, і від мотивації підпорядкування об’єкта, яка може бути викликана: страхом за свою безпеку, страхом залишитись без певних благ; звичкою виконувати накази; апатією; переконанням у необхідності підпорядкування; зацікавленістю, щоб бути у підлеглості; відчуттям обов’язку; авторитетом суб’єкта влади.

Тенденціями розвитку політичної влади .

Влада виникла разом з розвитком людини і разом з ним пройшла тривалий шлях свого становлення і постійного вдосконалення .

У сучасним умовах також йдуть процеси розвитку влади.

Нові тенденцій характерні для наших днів.

Перша тенденція полягає в посиленні інтенсивності процесів демократизації політичної влади . Чітко виражений - ним є процес заміни форм політичної влади, заснованих на прямому насильстві і підпорядкуванні, формами загально - жавного консенсусу та самоврядування . Про посилення демократичних тенденції у владних відносинах свідчать підвищення ролі в впливах на владні відносини громадських рухів і неполітичних об'єднань, становлення та розвиток в посттоталітарних країнах громадянського суспільства.

Друга тенденція проявляється у зростанні чинника легітимності влади як обов'язкової ознаки цивілізованої влади. Владні структури всіх країн докладають максимум зусиль для забезпечення легітимності політичної влади, тобто визнання її законного характеру суспільством.

Третя тенденція. Як правильно було відмічено, « зловживання владою », придушення свободи громадян закладені не в сутності самої влади , а в необгрунтованості і невиправданості її концентрації ". ( Гаджієв К.С. Політична наука. М. , 1994 . ) Тенденція до розширення політичної влади, до становлення системи розподілу влади одна з ключових у становленні та функціонуванні політичної влади. Особливо помітна дія цієї системи в країнах Східної Європи і в Росії. При цьому проводиться в життя поділ влади не тільки по горизонталі (законодавча , виконавча , судова) , а й по вертикалі. Яскраво вираженою є передача ряду повноважень від федеральних владних структур місцевим органам влади.

Четверта тенденція відображає негативний процес наростання конфліктності між різними гілками влади. Ця тенденція негативно впливає на настільки бажану для всіх країн економічну і політичну стабільність. Росія останніх 2-3 років дає численні ілюстрації дії даної тенденції .

П'ята тенденція проявляється у високих темпах бюрократизації апарату владних структур. Даний процес йде практично у всіх країнах і має негативні наслідки. Пов'язано це з тим , що , здійснюючи конкретні управлінські функції , бюрократія разом з тим піддається впливу різних зацікавлених груп та окремих осіб . Як відомо , не виключені випадки , коли бюрократія в такій ситуації діє далеко не в державних інтересах.