5) Ринкове корегування цін.

На п’ятому етапі розраховують остаточну ціну товару на основі обраного методу встановлення початкової ціни та корегують її відповідно до обраного ринку.

6) Страхування ціноутворення від несприятливих зовнішніх факторів

На рішення щодо ціноутворення впливають як внутрішні, так і зовнішні фактори.

До внутрішніх факторів відносять:

* обсяг пропозицій;

* умови постачання;

* якість продукції та послуг;

* рівень новизни товару;

* стан життєвого циклу товару.

До зовнішніх факторів відносять:

* тип ринку;

* конкуренти;

* споживачі;

* держава.

На поведінку споживачів вливають такі фактори:

• культура

• соціальні фактори

• особисті.

Ринкове середовище.

Ринок – це сфера обміну або система товароруху і товарно-грошових відносин виробників і споживачів.

Типи ринкових середовищ:

1) ціна контролюється підприємством ( важливо знати нашим чи не нашим підприємством контролюється ціна);

2) ціна контролюється групою підприємств (олігополія);

3) ціна контролюється державою ( тарифи);

4) ціна контролюється ринком (ринок чистої конкуренції);

Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

* державних фіксованих цін (тарифів);

* граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монополь-не становище на ринку.

4. Управління цінами – це процес їх корегування на підставі стратегії і тактики підприємства, а також дій суб’єктів, сил і умов навколишнього середовища.

У процесах управління цінами можуть бути використані наступні стратегії (політики):

1) Політика поступового зниження цін – характеризується відносно високим рівнем цін на момент виведення на ринок нового продукту. Далі, відповідно до життєвого циклу продукції, їх рівень поступово знижується. Основна перевага такої політики випливає з тієї простої істини, що завжди лише зменшувати, ніж збільшувати.

2) Політика „знімання вершків” – використовується для модних новинок, котрі мають незначну тривалість життєвого циклу. Швидко покриваються витрати на виробництво та маркетинг.

3) Політика проникнення – використовується для виведення товарів на нові ринки, створення там належного попиту. Початкові ціни низькі, але в міру зростання попиту поступово підвищуються.

4) Політика диференціювання цін – продаж того самого продукту різним покупцям, або в різний час, або на різних територіях за різними цінами.

5) Політика престижних цін - утримування досить високих цін на товари. Головною передумовою такої політики є висока репутація підприємства.

6) Політика психологічно комфортних цін – ціна на 1-2 пункти нижче розрахункових.

7) Політика шикування цін – використовується у разі продажу великого асортименту товарів.

8) Політика послідовного просування сегментами ринку – при насиченні якогось сегменту ринку товаром (престижним), відбувається зниження ціни при пропонуванні цього ж товару менш престижним сегментам.

9) Політика „збиткового лідера” – ціни на товари, які використовуються в комплекті.

10) Політика гнучких цін - швидка реакція підприємства на зміну співвідношення попиту і пропонування ринку.

11) Політика стабільних цін – використовується для товарів масового споживання, коли ціни на них залишаються стабільними тривалий час незважаючи на кон’юнктурні коливання.

12) Політика цін ринкової переваги – товари продаються за ціною дещо нижчою, ніж у підприємств-конкурентів.

13) Політика цін на товари зняті з виробництва – якщо товар повністю втратив свою ринкову привабливість, то використовуються ціни розпродажу (низькі). Якщо ж він отримав статус товар-ретро (став привабливим) – висока ціна.

14) Політика виживання – продаж товарів по демпінговим цінам.