4. Особливості технології виховання та його закономірності.

Під психологічними засобами впливу на особистість (у вузькому змісті слова) розуміють дії, які робить вихователь, спрямовані на зміну особистості вихованця. До них відносять усілякі види навчання (які пов'язані з формуванням вчинків людини), переконання, уселяння, зміна соціальних установок, перетворення когнітивної сфери, а також психотерапію, соціально-психологічний тренінг та інші види психологічної корекції.

Прямі засоби виховання припускають безпосередньо особистісний вплив однієї людини на іншу, котре здійснюється в прямому спілкуванні один з одним. До достоїнств прямих засобів виховання відносять те, що вони:

• задіють такі види навчання, як зараження, наслідування і вселяння, що засновані на механізмі вікарного навчання;

• розширюють можливості виховання;

• це єдино можливі засоби на ранніх етапах дитячого розвитку (коли дитина ще не розуміє мови).

Недоліками є: персональна і тимчасова обмеженість їхнього застосування, вихователь не завжди може знаходитися в особистому контакті з вихованцем.

Непрямі засоби виховання містять впливи, що реалізуються за допомогою яких-небудь засобів, без особистих контактів один з одним вихователя і вихованця. Достоїнствами непрямих засобів виховання є: різнобічність і тривалість їхнього впливу на вихованця (книги, ЗМІ та інші системи кодування і передачі інформації). Недоліки непрямих засобів виховання:

• позбавлені живої емоційної сили;

• вікові обмеження (вони застосовні до дітей, які володіють мовою, вміють читати і розуміти моральний зміст сказаного або прочитаного).

За включеністю свідомості вихователя і вихованця в процес виховання його засоби поділяються на усвідомлені і неусвідомлені.

Усвідомлені засоби виховання: вихователь свідомо ставить перед собою визначену мету, а вихованець знає про неї і приймає її.

Неусвідомлені засоби виховання: вихованець приймає виховний вплив без свідомого контролю зі своєї сторони, а вихователь також не робить навмисного впливу на вихованця. За характером того, на які сторони особистості вихованця спрямовані виховні впливи, їх поділяють на емоційні, когнітивні і поведінкові, хоча на практиці вони найчастіше є комплексними.

Технологія виховання особистості учня має складну структуру, до якої входить:

а) самовиховання;

б) цілеспрямоване виховання;

в) перевиховання особистості.

Структура виховного процесу базується на конкретних завданнях формування особистості:

а) виховання учня активним свідомим громадянином незалежної держави;

б) розвивати в учня позитивні загальнолюдські якості;

в) привчати учня до співжиття і адаптації в суспільному житті, розвивати його творчі здібності.

Психологічні засоби виховання

			Прямі Непрямі

Засоби виховання

Неусвідомлені

Емоційні Когнітивні Поведінкові

Виконання цих завдань базується на двох аспектах: психологічному та педагогічному.

Психологічний включає:

а) сприймання інформації про правила поведінки;

б) узагальнення одержаної інформації конкретним учнем;

в) осмислення та розуміння одержаної інформації про правила поведінки;

г) закріплення знань про норми і правила поведінки та використання їх у практичній діяльності.

Педагогічний включає:

а) мету та завдання виховання;

б) зміст виховання особистості учня;

в) методи, прийоми та засоби виховання особистості школяра;

г) форми організації виховного процесу;

д) критерії вихованості особистості учня.

У педагогічній технології, яка розглядає теорію виховання як провідну ланку у формуванні особистості, вказується на те, що виховний процес має двосторонній характер.

З одного боку, на учня діють впливи, які свідомо організовані батьками, вчителями, громадськістю та засобами масової інформації; з другого боку, учень виступає як складне природне явище, особистість якого здатна до реальної самооцінки оточуючої дійсності.

Отже, свідомість учня, на основі якої базуються почуття, переконання, навички в поведінці, виступає провідною ланкою у виховному процесі.

Одним із важливих аспектів виховного процесу особистості є критерії вихованості. В сучасній школі поведінка учня оцінюється як зразкова, задовільна і незадовільна.

Крім того, оцінюючи поведінку учня, вчителі враховують старанність у навчанні та відношення школярів до виконання певних доручень.

Критерієм істинності у вихованні є діяльність особистості школяра:

СЛОВО-ДІЛО

Коли учень дотримується даного слова, підтверджуючи його певними діями, це вказує на те, що в нього формується почуття обов'язку та розвивається сила волі.

Закономірності процесу виховання:

1. Обумовленість виховання суспільними потребами та умовами життя. Ця закономірність базується на формуванні особистості як свідомого громадянина і передбачає:

а) національну гордість особистості:

б) врахування традицій українського народу;

в) розвиток позитивних матеріальних і духовних потреб, які виражаються через конкретну діяльність особистості.

Ця закономірність реалізується таким чином:

а) на уроках при вивченні основ наук;

б) на конкретних виховних заходах (виховна година, зустріч з відомими ЛЮДЬМИ).

в) у процесі позаурочної (гуртки, факультативні заняття) та позашкільної роботи (спортшколи. станції юних техніків).

2. Взаємозалежність виховання, навчання, освіти та розвитку особистості. Ця закономірність виражає підхід до особистості учня з позицій такого правила: виховуючи - навчай, а навчаючи - виховуй.

Реалізація цієї закономірності в практичній діяльності вчителя дозволяє йому формувати свідомість учня на основі:

а) реальних наукових фактів;

б) становлення зв'язків між зовнішніми і внутрішніми ознаками явищ;

в) навчання учнів встановлювати причини, що лежать в основі формування умінь і навичок в поведінці.

Основою реалізації цієї закономірності є розвиток особистості учня, який передбачає:

а) вдосконалення інтелекту і логічного мислення;

б) розвиток творчих здібностей особистості;

в) вироблення навичок до самовдосконалення.

3. Визначальна роль діяльності в спілкуванні та вихованні особистості. Ця закономірність реалізується через уроки праці в трудовому навчанні та інших видах діяльності, які передбачені навчальними планами та програмами. Особлива роль належить спілкуванню, яке дозволяє на уроках мов та літератур навчитися висловлювати думки, як усно, так і письмово. Ця закономірність тісно зв'язана з формами розумового, морального, трудового та естетичного виховання.

4. Залежність виховання від вікових та індивідуальних особливостей учня. Ця закономірність реалізується через певну систему роботи в молодших, середніх та старших класах. Вона передбачає застосування особистого прикладу у виховному процесі на першому етапі навчання (1-4 класи), впорядкування цієї особливості в середніх класах, де учні намагаються копіювати старших, і обережного використання прикладу в старших класах.

Найскладніший вік, який ускладнює вчителеві ведення виховного процесу - це підлітковий. З одного боку, через те, що завершується процес статевого формування, з іншого - інтенсивно відбувається визначення основних рис характеру, яке не завжди співпадає з думкою вчителів та батьків.

5. Взаємозв'язок учня і колективу класу у виховному процесі. Ця закономірність реалізується через громадську думку класу, при якій інтереси кожного школяра, його переконання і ставлення до оточуючої дійсності повинні найбільше цінуватись.