3. Постановка мети виховної діяльності.

Постала проблема пошуку такого змісту виховання, що створював би найкращі умови для всебічного, гармонійного розвитку школяра. У відповідності із сучасними поглядами на структуру соціального досвіду слід розглянути проблему змісту розумового, морального, трудового, естетичного і фізичного виховання.

Зрозуміло, що формування кожної з цих сторін досвіду особистості здійснюється у процесі загальної освіти в цілому, у ході вивчення загальноосвітніх предметів. Проте існуючий зміст предметів навчального плану ніколи не дає можливості необхідної цілісної самореалізації особистості. Тому виникає завдання організації в післяурочний час ряду специфічних видів діяльності, які б компенсували недоліки класно-урочної системи і забезпечили досягнення мети школи.

Слід зауважити, що цю діяльність не слід розглядати як додаткові заняття, адже по своїй структурі із завданням вона суттєво відрізняється від навчального процесу. Так, якщо мета уроку, як правило, задається укладачами відповідних програм (а, отже, і вчителем), то у виховному процесі пошук мети здійснюється у самому колективі. Відповідно і план загальної діяльності (на відміну від затверджуваних міністерством народної освіти навчальних планів загальноосвітніх предметів) виробляються самим колективом.

Разом з тим, і тут необхідно деяке науково-обґрунтоване планування, тобто цілеспрямоване втручання вчителя. Адже школярі не завжди можуть визначити, який вид компенсаторної діяльності (тобто спрямований на корекцію розвитку тих чи інших психічних процесів, або особистого досвіду) слід організувати на даному етапі становлення їх особистості. Тому вихователю слід проводити деяку випереджаючу роботу, спрямовану на побудову деякої ідеальної моделі змісту і організації виховного процесу з тим, щоб у ненастирливій формі спрямувати його в необхідне русло.

Першим етапом цієї роботи повинно бути визначення мети тої чи іншої виховної діяльності. Мета виховної діяльності може бути поставлена діагностично, тобто настільки точно і визначена, щоб можна було однозначно зробити висновок про ступінь її реалізації. Це дасть можливість спроектувати виховний процес так, щоб досягнути за певний час відчутного результату. На жаль, у сучасній школі таке діагностичне визначення мети не здійснюється тому і у виховній діяльності сім'ї і школи відсутня цілеспрямована робота.

Як же здійснювати діагностичну постановку мети? Мета виховання поставлена діагностично, якщо:

Дано настільки точний і визначений опис якості особистості, яка формується, що її можна безпомилково віддиференціювати від будь-яких якостей особистості.

Існує спосіб ("інструмент") для однозначного встановлення якості особистості у процесі об’єктивного контролю його сформован ості.

Можливе вимірювання інтенсивності якості, що діагностується, на основі даних контролю.

Існує шкала оцінки якості, що спирається на результати вимірювання.

Процес визначення мети виховання у загальноосвітній школі мас деяку ієрархію, оскільки можна говорити про деякі глобальні (держзамовлення), етапні і оперативні цілі. Ієрархія цілей, або їх таксономія, у педагогічній системі загальноосвітньої школи має вигляд:

МЕТА: КОНТРОЛЬ:

Глобальна - держзамовлення: Суспільно-державна атестація модель особистості випускника (випускні іспити, підсумкова школи (ідеал). діагностика якостей

особистості).

Стратегічна - мета кожного Підсумкова діагностика в кінці

річного циклу виховання. кожного навчального року.

Тактична - мета кожного циклу Поточний контроль рівня розвитку виховання. особистості (у т.ч. приросту психічних якостей).

Процедурна - мета виконання Оперативний контроль,

операцій і дій на кожному етапі формування якостей особистості циклу виховання. (у т.ч. приросту психічних якостей).

Загальна мета на тому чи іншому рівні ієрархії є деякою синтетичною категорією, що охоплює всі аспекти педагогічної взаємодії:

1. Когнітивний (пізнавальний) аспект - система цілей, пов'язаних із мотивацією навчальної діяльності, запам'ятовуванням навчального матеріалу, його відтворенням у знайомих і нових умовах, розв'язанням проблем творчого застосування набутих знань, умінь і навичок.

2. Ефективний (емоційно-ціннісний) аспект. До нього відносяться цілі формування емоційно-особистісного ставлення до явищ оточуючого світу, починаючи від простого сприйняття , інтересу, готовності реагувати до глибокого засвоєння ціннісних орієнтацій, активного їх застосування у різноманітних життєвих ситуаціях.

Психомоторний аспект - система цілей, пов'язаних із формуванням тих чи інших видів рухової (моторної) маніпулятивної діяльності, нервово-м'язової координації (наприклад, навички письма, мовні навички, а також цілі, що вису­ваються у процесі трудового та фізичного виховання).

Операційно-діяльнісний аспект - цілі, що визначають оптимальну структуру педагогічної взаємодії.

Всі цілі формуються як результати виховного процесу, виражені у діях кожного його учасника, причому у таких, що можуть бути розпізнані цими учасниками, або сторонніми спостерігачами (наприклад, представниками дирекції школи, інспектором відділу народної освіти).

Можна виділити цілі учителя, цілі кожного учня, цілі колективного суб'єкта (умовно). Що стосується вчителя, то встановлення чіткої мети наступної виховної діяльності дає можливість йому проектувати хід подальшої роботи. Так, глобальні та стратегічні цілі визначають планування роботи як на весь період виховання, так і на менші відрізки часу - ступінь, навчальний рік. При цьому формування мети діяльності виховного колективу на рік повинно здійснюватися на основі діагностики основних властивостей особистості -соціальних (світоглядних, моральних, естетичних, трудових), досвіду (його об'єм, науковість, майстерність, усвідомленість), інтелектуальних (сприйняття, пам'ять увага, уява, мислення, а також генетичних (пов'язаних з особливостями нервової системи дитини). З цією метою на початку навчального року учням можуть бути запропоновані різноманітні анкети, тести.

Стратегічна мета у кожному випадку потребує встановлення рівня інтерналізації (засвоєння) або розповсюдження ціннісних орієнтацій на діяльність. Слід зауважити, що встановлення стратегічних, тактичних і процедурних цілей є надзвичайно складним завданням, яке на сьогодні вирішується надзвичайно слабо. Причин цьому декілька. Головною з них є та, що відомими постановами 30-их років було знижено інтерес до будь-якого вивчення особистості учня. Практика нехтування необхідністю глибокого вивчення особистості дитини, на жаль,збереглася і в даний час.