4 Питання

Трудові ресурси – частина населення країни, яка володіє необхідними фізичними і духовними здібностями, загальноосвітніми і професійними знаннями для роботи в господарстві.

До складу трудових ресурсів належать працездатні люди в працездатному віці, працюючі підлітки і працюючі пенсіонери. У світовій практиці частіше вживають термін “економічно активне населення”, до якого належать ті, хто зайняті суспільно корисною працею, що приносить їм доход. До цієї категорії відносять фактичних працівників та безробітних, що шукають роботу.

В Україні трудові ресурси складають 22 млн. осіб. Робоча сила реалізується на ринку праці.

Ринок праці – це суспільно-економічна форма руху трудових ресурсів; особливий, властивий розвиненим товарно-грошовим відносинам спосіб залучення трудової сили до економічної системи.

Він характеризує форми і методи регулювання інтересів безпосередніх працедавців та тих, хто наймається. Для оцінки національного ринку праці використовують наступні показники.

І. Працездатне населення.

ІІ. Пропозиція праці – частина населення, готова працювати на умовах постійної зайнятості.

ІІІ. Зайняті за наймом. Структура зайнятості населення за сферами застосуван-ня віддзеркалює структуру народного господарства і рівень розвитку окремих галузей. Усі зайняті розподіляються за різними видами діяльності:

1. Зайняті в матеріальному виробництві (найбільше їх в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій областях).

2. Зайняті в невиробничій сфері (більше ніж 6 млн. чоловік). Найбільше зайнятих у Криму, Закарпатті, Львівській, Одеській, Чернівецькій області.

3. Зайняті в домашньому та особистому підсобному господарстві

4. Зайняті на навчанні з відривом від виробництва

5. Зайняті в неекономічній сфері (адміністративний апарат, військові, міліція)

ІV Безробітні. Одним з головних чинників безробіття є невідповідність між попитом на робочу силу та її пропонуванням. Особливості безробіття в Україні.

1) висока доля прихованого безробіття (воно складає майже 40%);

2) переважання серед безробітних службовців та інженерно-технічних працівників з вищою і середньої спеціальної освітою (вони складають 70%);

3) переважання серед безробітних жінок;

4) зростання безробіття серед молоді;

5) високий рівень безробіття в аграрних областях.

V. Потенційний запас найманої праці – особи, які самостійно забезпечують себе роботою (підприємці, фермери, особи, зайняті творчою діяльністю тощо);

VІ. Незайняті – не працюють і не зареєстровані як безробітні.

Регіональні особливості в розподілі резервів трудових ресурсів:

1. Київська, Сумська, Полтавська, Кіровоградська, Чернігівська, Житомирська, Вінницька, Черкаська, Хмельницька області – незайняті складають 17-25 % трудових ресурсів.

2. Миколаївська, Запорізька, Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Волинська, Тернопільська, Рівненська, Харківська, Херсонська області – 25-30 %.

3. Львівська, Одеська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька, АРК- більше ніж 30 %

В умовах конкуренції знайти роботу складно, з цією метою створено районні і міські центри зайнятості. Згідно із Законом України “Про зайнятість населення” громадянам, які шукають роботу і зареєстровані в службі зайнятості, гарантується право на безплатну підготовку і перепідготовку. Крім того, створення ринку праці передбачає формування інфраструктури (оснащення відповідною технікою центрів зайнятості, створення інформаційно-довідкової системи).