Тема 6. Населення і трудові ресурси України

Лекція 8 Населення і трудові ресурси України

План

1. Народонаселення та його роль в господарстві країни.

2. Кількість населення та фактори, що на неї впливають.

3. Система розселення. Агломерації.

4. Трудові ресурси.

1 Питання

Народонаселення – сукупність людей, які живуть на всій Землі або в межах конкретної території, континенту, країни.

Як вже зазначилось, людина виступає частиною продуктивних сил:

• Вона є носієм знань і трудових навичок.

• В той же час, людина стає об’єктом, на який спрямовуються результат праці.

• Людина зумовлює формування (краще сказати, об’єктивне існування) таких факторів розміщення виробництва як чинник трудових ресурсів і споживчий фактор. Опосередковано людина вплинула на функціонування чинника науково-технічного прогресу.

• Врахування демографічної структури населення і трудових ресурсів дозволяє оптимізувати галузевий склад промислових комплексів, визначати доцільність будівництва таких виробництв, які забезпечували б раціональну зайнятість чоловічої і жіночої праці. Демографічна ситуація завжди має регіональні відміни. Це призводить до територіальної диференціації трудових ресурсів і забезпеченості галузей робочою силою. Територіальна стабілізація кадрів є однією з найбільш складних проблем територіальної організації виробництва.

Приклад: починаючи з 60-их років в межах СРСР відбувалось скорочення трудових ресурсів. Не вистачало їх в таких районах як Сибір, Далекій Схід. Негативно впливають міграції. В свій час це призвело до відтоку сільського населення в міста. Якщо вести розмову про міжнародні міграції, то, наприклад, у Єгипті знизилась продуктивність праці в будівництві через еміграцію будівельників в країни Перської затоки.

2 Питання

За даними на 1.01.2002 рік численність населення в Україні складає 48 млн.416 тис. чоловік. На 1 березня 2010 р. чисельність населення склала 46,1 млн. Чоловік. На кількість населення України вплинули наступні фактори:

1) природний приріст;

2) механічний приріст (міграції).

Розглянемо детальніше прояв цих чинників.

І Природній приріст

Це зміна чисельності населення під впливом природніх причин (народжуваності та смертності). Визначається за коефіцієнтом природнього приросту (К_пр). Це різниця між народженими та померлими на 1000 жителів. Вимірюється цей коефіцієнт в проміле (%₀ ) і пов’язаний з коефіцієнтами народжуваності та смертності.

n = (N / T*S )×1000 m = (M / T*S )×1000

K_пр = n-m = ((N-M) / T*S )×1000

n – коефіцієнт народжуваності;

m – коефіцієнт смертності;

N – кількість народжених;

M – кількість померлих;

T – період часу;

S – середня кількість мешканців території за період часу Т.

З-поміж республік колишнього СРСР Україна за цим показником посідала останнє місце. Особливо він знижувався після 1965, а з 1991 р. набув від’ємних величин.

Фактори, що впливають на величину природного приросту:

1. Різке зниження життєвого рівня населення. Половина населення живе за межею бідності. Прожитковий мінімум, встановлений державою вдвічі нижчий за реальні потреби. Тому переважають однодітні і бездітні сім’ї. Кожна десята сім’я не має дітей. У селах сумарна народжуваність 1,9 дитини. До 2015 року очікується 2,4 дитини.

2. Деформована статево - вікова структура. За шкалою ООН у країні, в якій особи у віці 65 років і старші становлять 7% від загальної кількості, населення вважається старим. У нас цей показник складає 14 %. Саме тому в Житомирський, Кіровоградській, Вінницькій, Черкаський, Чернігівській, Сумській, Хмельницькій областях від’ємний приріст почав фіксуватись ще з 1979 року. В структурі переважають жінки – 54%, чоловіки – 46%.

3. Висока смертність і низька тривалість життя. Середня тривалість життя жінок – 73 роки, середня тривалість життя чоловіків – 62 роки. Серед причин смертності виділяють хвороби серцево судинної системи, новоутворення, нещасні випадки, самогубства.

4. Невисока якість навколишнього природного середовища, яка особливо гостро проявляє в високо індустріальних областях, великих містах, зоні радіоактивного забруднення.

5. Кількість шлюбів та розлучень. Шлюбна структура нестабільна. Більше половини пар розлучається, що не сприяє високій народжуваності.

ІІ Механічний приріст

Це зміна чисельності населення під впливом міграцій.

Міграції – переміщення населення, яке може супроводжуватися або не супроводжуватися зміною постійного місця проживання.

Причиною міграцій можуть бути такі фактори:

1) історико-політичні (війни, етнічні та релігійні конфлікти, історія освоєння території);

2) соціально-економічні (пошук роботи, переїзд на навчання тощо);

3) географічні (екологічні). Міграції через виникнення стихійних лих, екологічні катастрофи.

Міграції бувають зовнішні (переміщення за межі країни) і внутрішні (переміщення в межах країни).

Щодо внутрішніх міграцій, слід відмітити потужні переміщення населення України в межах колишнього СРСР. Потоки трудящих в райони Сибіру і Далекого Сходу були викликані освоєнням паливно-енергетичних і сировинних ресурсів, на базі яких формувались регіональні промислові комплекси.

Основні потоки мігрантів в межах нашої держави здійснювались у Донбас, Придніпров’є, Причорномор’є. Лише в Дніпропетровську область за період 1979-1988 рр. прибуло 100000 чоловік. Значний приплив мали Донецька, Запорізька область і Крим.

Потужні переміщення мали місце із сільської місцевості в промислові центри (особливо 1960-1970 роки).

Особливості сучасних міграцій в Україні.

1. Від’ємне сальдо міграцій, особливо в східних регіонах.

2. Посилення зовнішніх міграцій.

3. Посилення маятникових міграцій.

Маятникові міграції – це періодичні, повторювані переміщення населення, які не супроводжуються зміною постійного місця проживання.

Порівняльний аналіз демографічних процесів свідчить, що за характером динаміки чисельності населення, природного та механічного руху сформувались в Україні наступні демографічні регіони:

1. Столичний (Київська область)

Високий показник механічного приросту. Молода вікова структура населення. Більш-менш сприятливе соціально-економічне становище. Демографічні показники вищі за середні.

2. Східний (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Харківська області). Гіперурбанізований ареал (міське населення складає до 90%) з постійним високим забрудненням навколишнього середовища. Один з найнижчих показників природного приросту. Довгий час район формувався за рахунок механічного приросту.

3. Південний (АРК, Одеська, Херсонська, Миколаївська області). Показники на рівні середнього по Україні. Але більш старіша вікова структура населення. Довгий час значним був механічний приріст.

4. Центральний (Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області). Зростаюча депопуляція, невисокий показник механічного приросту в містах, та значний відплив населення з сільської місцевості. Стара вікова структура населення.

5. Західний (Волинська, Рівненська, Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька області). Найсприятливіша демографічна ситуація. Наймолодше населення, приріст близько 0 в Закарпатській та Рівненській областях. Відсутність значних міграцій в минулому через низьку мобільність населення.