3 Питання
Метою науки “Регіональна економіка” є обґрунтування, розробка та практичне застосування певних моделей розміщення продуктивних сил, елементів виробництва, а також інфраструктури.
Завдання науки РЕ.
Дослідження закономірностей розміщення всіх елементів продуктивних сил.
Дослідження принципів розміщення продуктивних сил.
Дослідження факторів розміщення та територіальної структури виробництва.
Вивчення економіки регіонів та міжрегіональних зв’язків.
Вивчення екологічної складової території в контексті розвитку виробництва в даному регіоні.
Дослідження регіонального відтворювального процесу через фази суспільного виробництва.
Визначення змін відносин власності, системи вертикальних та горизонтальних зв’язків на території.
Оцінка ефективності функціонування суб’єктів господарювання в регіоні та розробка шляхів її підвищення.
Розробка положень державної регіональної соціально-економічної політики.
Обґрунтування методів та організаційних засобів дослідження регіональної економіки.
Тема 2. Закономірності, принципи та фактори розміщення продуктивних сил.
Лекція 2 Закономірності та принципи розміщення продуктивних сил.
План
Закономірності розміщення продуктивних сил.
Принципи розміщення продуктивних сил.
1 Питання
Розвиток і розміщення продуктивних сил тісно пов’язане з дотриманням певних закономірностей.
Закономірність – це об’єктивно дійсний, повторюваний істотний зв’язок явищ.
В розміщенні продуктивних сил розрізняють декілька закономірностей:
1. Закономірність
ефективного розміщення продуктивних
сил. Визначають ефективність за
формулою:
,
де E – ефективність
E
-
ефект, що визначається як:
а) валовий обсяг товарів чи послуг;
б) прибуток;
в) національний дохід (для країни).
В – витрати
2. Закономірність територіального поділу праці. Вона передбачає формування такої територіально-галузевої структури господарства, яка найбільше відповідає природним, економічним і соціальним умовам.
3. Закономірність регіональної інтеграції господарства. Всі господарські об’єкти, що розміщуються в межах районів об’єднуються під дією внутрірайонної інтеграції в єдиний комплекс. В той же час між окремими районами виникає необхідність налагодити зв’язки: обмін продукцією, сировиною тощо. Це стає передумовою формування міжрайонних зв’язків, на вищому рівні – державних. Територіальний поділ праці, з одного боку визначає спеціалізацію та унікальність господарства окремих територій, а, з іншого, - сам є причиною посилення зв’язків та економічної інтеграції.
4. Закономірність територіальної цілісності та комплексності господарства регіону
На певній території внаслідок територіального поділу праці формується регіональне господарство (району, країни, світу). Воно являє собою економічну систему певного рангу, яка охоплює продуктивні сили і відносини, що виникають в процесі економічної діяльності регіону. Кожен регіон постає цілісною і унікальною системою, для якої характерна комплексність та цілісність.
Комплексність – взаємопов’язаність елементів регіонального господарства, що впорядковує їх в ТВК (територіально-виробничий комплекс).
В вузькому розумінні ТВК – частина господарського комплексу країни в межах регіону, яка визначається тісним взаємозв’язком та взаємообумовленим розвитком різних галузей. В широкому розумінні ТВК включає наступні елементи:
виробництво
інфраструктуру
трудові ресурси
локальні природні ресурси
Між складовими комплексу виникають зв’язки, що впливають на його розвиток. Зміна хоча б одного елемента призводить до зміни решти. В цьому полягає цілісність.
5. Закономірність територіальної концентрації продуктивних сил.
Полягає в зосередженні виробництва і населення у найзручніших місцях. Виявляється у формуванні промислових центрів, вузлів, агломерацій, технополісів, урбанізованих зон. Так, унікальне поєднання природних ресурсів стало причиною концентрації на території Донбасу і Придніпров’я виробництва чорних металів. Сприятливі природні умови стали причиною концентрації населення вздовж долин річок (Ніл, Ганг, Янцзи тощо). Історичні і політичні події зумовили швидке економічне зростання і зосередження виробництва та населення на сході США, Південної Америки, Африки, Австралії, в пониззі річок Шельди та Маасу. Таким чином, на концентрацію продуктивних сил впливають:
природно-екологічні причини;
соціально-економічні причини;
історико-політичні причини.
6. Закономірність зближення рівнів соціально-економічного розвитку.
Дана закономірність передбачає, що нормальний розвиток економіки країни можливий за умови рівномірного розвитку всіх регіонів. Традиційно, соціально-економічний рівень визначається за величиною ВВП (валового внутрішнього продукту), ВНП (валового національного продукту) або національного доходу на душу населення. Не всі держави світу, частини окремих держав, райони в межах країни мають однаковий рівень соціально-економічного розвитку. Вважається, що між окремими районами країни розбіжності цього показника не повинні перевищувати 20 %. В межах України розбіжність за цим показником в межах окремих областей складає 3-4 рази.
Приклад: якщо середній рівень соціально-економічний розвиток по Україні прийняти за 100%, то в 1989 році спостерігався найбільший розрив між Закарпатською та Вінницькою областями (по 45%) і Дніпропетровською областю (165%). За даними на 2001 рік розрив скоротився, але залишається суттєвим (дивись тему 7).
Сьогодні частіше використовують рейтингові оцінки для визначення соціально-економічного рівня, набір критеріїв якої залежить від мети досліджень (наприклад, рівень доходів на душу населення, рівень освіти, тривалість життя).
З 2002 року Україна теж перейшла на рейтингові оцінки.