3 Питання

Керуючись основними ідеями та принципами, задекларованими на конференції ООН з навколишнього середовища i розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992), Українa заявила про перехід до сталого розвитку, забезпечення збалансованого розв'язання соціально-економічних завдань, проблем збереження сприятливого стану довкілля i природно-ресурсного потенціалу з метою задоволення життєвих потреб нинішнього i майбутнього поколінь. Подальший розвиток національної економіки повинен поєднати політику економічної стабiлiзацiї i зростання з екологічною політикою, тобто реалізувати концепцію сталого розвитку.

Мета сталого розвитку України – забезпечення досягнення високої якості життя нинішнього і майбутніх поколінь на основі збалансованого розв’язання проблем соціально-економічного та екологічного розвитку.

За критеріями ООН Україна ще не досягла того мінімального рівня, який би свідчив про перехід до сталого розвитку через наступні причини:

• відсутність соціально-економічної стабільності;

• нерозвиненість ринкових механізмів;

• проблеми в розвитку і розміщенні продуктивних сил;

• недосконалість правової бази;

• відсутність національної стратегії переходу до сталого розвитку;

• недостатнє усвідомлення керівників різних рівнів управління у необхідності використання стратегії переходу до сталого розвитку;

• відсутність ефективної системи інституційного забезпечення впровадження стратегії сталого розвитку.

Виконання цієї мети повинне реалізовуватись в наступних напрямках:

• зменшення техногенного навантаження на природу, забезпечення екологічної рівноваги;

• подолання бідності та підвищення рівня життя громадян;

• забезпечення ресурсозберігаючого економічного зростання;

• створення конкурентоспроможної ринкової економіки;

• поліпшення структури національної економіки на основі інноваційної моделі розвитку.

Реалізація зазначених напрямків передбачає здійснення наступних заходів:

1. Стабілізація фінансів і грошової системи. Удосконалення місцевих бюджетів.

2. Структурна перебудова економіки, її демілітаризація. Скорочення енерго-матеріало- та працемістких виробництв, досягнення відповідних змін в галузевій та територіальній структурі господарства.

3. Розвантаження великих промислових центрів, зменшення екологічної напруженості в них шляхом перенесення філіалів підприємств в середні та малі міста.

4. Налагодження виробничих зв’язків, створення завершених виробничих циклів.

5. Створення конкурентного ринкового середовища в регіонах.

6. Проведення активної регіональної соціальної політики.

7. Ввести методики, стандарти та регламенти діяльності у відповідності до вимог сталого розвитку.

8. Проведення професійної підготовки та атестації управлінського персоналу на всіх рівнях управління для реалізації стратегії сталого розвитку.