3 Питання

Виробничий потенціал – це сукупність основних фондів, які пов’язані в процесі виробництва благ та визначають його ефективність.

Основні фонди виступають матеріальною основою виробництва і створюються в процесі функціонування машинобудівного та будівельного комплексів. Склад цих фондів включає:

1. обладнання та устаткування;

2. будівлі і споруди;

3. передаточні механізми;

4. офісну техніку;

5. транспортні засоби, тощо

Особливості виробничого потенціалу України.

1. Концентрація різних груп основних фондів залежить від специфіки виробництва. Як правило, в районах обробної промисловості зосереджена найбільша кількість виробничого устаткування і будівель, в районах видобутку – споруд і передаточних механізмів. Наявність виробничих основних фондів – це та база, на основі якої розвиваються міжгалузеві промислові комплекси. В свою чергу, промислові комплекси впливають на територіальну організацію господарства, оскільки розміщення промисловості передбачає приуроченість виробничих об’єктів до певних джерел сировини, палива, місць концентрації трудових ресурсів і споживання готової продукції. А це характеризує розподіл продуктивних сил на території району відповідно до умов: природних, соціальних, економічних.

2. Структура основних фондів відповідає галузевій структурі виробництва. На промисловість припадає приблизно половина вартості основних фондів господарства. Світовий досвід показує, що вартість промислових виробничих фондів у господарстві розвинутих країн постійно зростає, особливо в електроенергетиці, машинобудуванні і хімії. За структурою основних фондів різні галузі промисловості різняться між собою.

3. Зростає зношеність основних фондів. Недостатнє їх оновлення та реконструкція.

Приклад: в Україні у 1990 році знос фондів у промисловості склав 48,7%, найбільші показники спостерігались у вугільній (65,5), металургійний (61,4), хімічний та нафтохімічний промисловості (55%).

4. Нерівномірність розміщення промислового виробничого потенціалу. На шість таких областей як Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Київська, Харківська припадало понад 50 % промислового потенціалу. В той же час, недостатнім був розвиток промисловості в західних та поліських областях.

4 Питання

Науково-технічний потенціал – сукупність усіх засобів науково-технічної діяльності та її ресурсів.

Науково–технічний потенціал будь-якої країни має велике значення для розвитку економіки (таблиця 2).

Приклад: за даними ЮНЕСКО кількість наукових співробітників за останні 50 років зросла майже в 4 рази швидше, ніж загальна кількість населення. Прогнозують, що у 21 столітті науково-дослідною роботою будуть займатись ≈20% працездатного населення.

Таблиця 2

Прогнозні зведені показники впливу НТП на галузі господарства України

Галузь	Питома вага
	продукції виробленої за новими технологіями	нових видів продукції
Машинобудування	26,5 %	12,7 %
Хімічна промисловість	20,0 %	24,0 %
Енергетика	4,2 %	–
Легка промисловість	54,0 %	72,0 %
Деревообробна	66,0 %	83,5 %

Склад НТП

• Матеріально-технічна база.

• Кадри наукової системи.

• Інформаційна система, яка забезпечує постійне вдосконалення наукових знань (прогнози, банк даних, ліцензії).

• Організаційно - управлінська підсистема (планування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, фінансування).

Особливості науково-технічного потенціалу України.

1. Переважний розвиток фундаментальних наук.

2. Наша держава входить до другого типу країн за рівнем розвитку та впровадженням наукових розробок. Залежно від рівня розвитку науки і техніки та міри впровадження їх у практику виділяється 4 типи країн. Другий тип охоплює країни з розвиненими наукою та технікою, але повільним впровадженням наукових відкриттів і технічних винаходів.

Приклад: прогресивний метод безперервного розливання сталі було розроблено і випробувано на заводах Придніпров’я, його давно використовують провідні країни світу. За цим методом вироблялось 90% металу, а в колишньому СРСР та в сучасній Україні – незначна частина.

3. На спеціалізацію наукових підрозділів впливає характер розвитку та розміщення продуктивних сил. Тому НТП має регіональні відмінності. Наукові центри Національної академії наук України:

1. Донецький (проблеми вугледобувної, хімічної, металургійної промисловості);

2. Придніпровський (ракетобудування, космічної техніки, металургії);

3. Північно-східний (фізика, електроніка, машинобудування);

4. Північно-західний (гуманітарні, природничі науки, механіка, кібернетика, АПК);

5. Південний (морського транспорту, виноградництва);

6. Західний (суспільні і природничі науки, системотехніка і фізика).

Крім Києва основними центрами вузівської науки виступають Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Сімферополь, Одеса, Львів (підкреслені можливі технополіси).