12

Регіональна економіка

Модуль І. Теоретичні засади регіональної економіки

Тема 1. Предмет, методи та завдання дисципліни. Лекція 1 Предмет, методи та завдання дисципліни План

1. Предмет і об’єкт вивчення науки “Регіональна економіка”.

2. Методологічні основи курсу.

3. Мета та завдання науки “Регіональна економіка".

1 питання

Однією з галузей знання, яка знаходиться на межі економічних та географічних наук, є наука “Регіональна економіка”. Саме це і зумовило специфіку її предмету та структури, вплинуло на формування методологічної бази.

Офіційне оформлення регіональної економіки як окремої наукової гілки припадає на початок 19 століття. Цей період знаменував закінчення буржуазних революцій в найрозвинутіших країнах Європи, що потягнуло загострення боротьби за поділ світу, поглиблення інтенсифікації виробництва, освоєння нових територій. З’ясувалось, що властивості економічного простору не однакові в різних країнах та регіонах. Саме тоді виникла проблема “ціни місцеположення”, яка привела до зародження науки “Регіональна економіка” (РЕ).

Об’єктом вивчення РЕ є економічна система регіонального рівня, мезоекономіка або регіональна економіка. Предметом вивчення дисципліни є закономірності функціонування суб’єктів господарювання в терторіаль-ному вимірі.

З політекономічної (класичної) точки зору

Регіональна економічна – це система суспільних відносин, що історично система склались в межах областей держави

З конкретно-економічної точки зору дана категорія розглядається у вузькому та широкому аспекті.

У вузькому значенні регіональна економічна система – це комплекс галузей по виробництву товарів і послуг, який склався на даній території.

У широкому значенні це не лише система виробництва, але й сукупність соціально-економічних, організаційно-управлінських, демографічних зв’язків, які склались в межах регіону.

Конкретно-економічний підхід розглядає категорію “регіональна економічна система” як аналог супільно-географічного терміну “територіально-виробничий комплекс” (або територіальна соціально-економічна система).

Зупиняючись на змісті об’єкту вивчення РЕ, розглянемо структуру регіональної економічної системи. Її склад включає.

1. Продуктивні сили.

Продуктивні сили – це система речових та особистих елементів, у процесі поєднання яких здійснюється виробництво.

До них відносять:

І. Людину як носія робочої сили;

ІІ. Засоби виробництва, що включають:

а) предмети праці;

б) засоби праці.

Предмети праці – це всі ті предмети, на які спрямована праця людини, а саме:

1. предмети, надані природою (природні ресурси);

2. предмети праці, створені людьми (штучна сировина);

3. вторинні ресурси.

Засоби праці – ті засоби, за допомогою яких людина впливає на предмети праці. Вони включають:

1. знаряддя праці (машини, верстати, автомати);

2. “безмашинну” техніку (електричне розрядження, хімічний та електричний процеси);

3. “судинну” систему виробництва (трубопроводи, під’їзні шляхи тощо);

4. виробничі будівлі, споруди.

ІІІ. Крім вище зазначених складових, слід віднести науку та інформацію до продуктивних сил, оскільки вони впливають на розвиток всіх структурних елементів. Цей вплив визначає:

а) зміну ролі людини (витіснення важкої фізичної праці, що дає можливість збільшити зайнятість у сфері послуг, інтелектуальних видах діяльності);

б) зміну технологій, що обумовлює підвищення продуктивності праці, раціональне використання природних ресурсів (наприклад, в 1991 році в машинобудуванні України у відходи було спрямовано 24,9 % чорних металів. Водночас розрахунки показують, що зниження матеріальних затрат на 1% з кожного карбованця суспільного продукту дало б можливість одержати майже 3 млд. крб. національного доходу).

в) зміну предметів праці (створення нових конструкційних матеріалів, використання нових джерел енергії).

ІV. Природно-ресурсний потенціал.

2. Виробничі відносини

Виробничі відносини – це суспільно-економічні стосунки, які виникають між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання благ.

Вони бувають соціально-економічні (розподільчі, трудові відносини, відносини власності) та організаційно-економічні (відносини в сфері обігу, фінансів, управління тощо).

3. Господарський механізм

Господарський механізм – це система конкретних форм господарювання, методів управління та правових норм, за допомогою яких здійснюється організація функціонування та регулювання господарства країни чи регіону.

Суб’єкти регіональної економіки виділяються за галузевим або територіальним принципом (галузь; міжгалузевий комплекс; кластерне утворення; економіка міста, району, області, суспільно-географічного району – ТВК різних рівнів).

Діяльність зазначених суб’єктів може розглядатись на 4 рівнях:

1. дослідження взаємодії окремих економічних агентів (підприємств або фізичних осіб) на даній території;

2. дослідження взаємодії груп економічних агентів (груп підприємств, галузей або об’єднань фізичних осіб) на даній території;)

3. дослідження взаємодії між всіма економічними агентами на обмеженій території;

4. дослідження взаємодії між окремими економічними суб’єктами різних територій.

Особливості функціонування регіональної економічної системи:

1. комплексність соціально-економічного і екологічного розвитку;

2. територіальна спільність виробництва;

3. відповідність системи розселення демографічній ситуації та розміщенню виробництва;

4. цілісність системи соціальної інфраструктури;

5. єдність процесів природокористування та охорони навколишнього природного середовища;

6. поєднання територіального та галузевого управління об’єктами.

Оскільки мезоекономіка – явище багатоаспектне, то окремі її складові вивчають різні науки. Так, загальна економічна теорія досліджує економічну систему з точки зору законів, які визначають особливості її функціонування. Економічна історія вивчає розвиток продуктивних сил в часі. Кількісні показники можна отримати за допомогою статистики. Дослідженням демографічної складової мезоекономіки займаються соціологічні науки. Особливості функціонування окремих сфер народногосподарського комплексу вивчають галузеві економіки.

Наука “Регіональна економіка” – це галузь знання, яка вивчає загальні закономірності територіальної організації виробництва і механізм її дії; досліджує економічні явища та процеси, пов’язані з розвитком господарства окремих регіонів.