Використання існуючих у мові словотворчих моделей для творення нових назв

Як відомо, більшість слів української мови твориться морфологічним способом. У ньому чільне місце посідає афіксація, тобто деривація за допомогою афіксальних морфем: префіксів, суфіксів, префіксів і суфіксів одночасно, постфіксів, флексій. Моделей афіксального творення є безліч. Термінологія ж узяла для себе лише деякі. Однак вони стали цементуючим фактором системної організації термінології. Саме «п морфологічній структурі слова-терміна, утвореного шляхом афіксації, органічно закладені основи структурної систематизації, які мають першочергове значення для термінології». Афікс завжди включає термін у певну матрицю системи, тому семантичне навантаження його у зв'язку з цим інше, ніж у загальнонародній мові: конкретніше, чіткіше.

У творенні термінів беруть участь не усі афікси, а лише окремі, серед яких -0, -ння, -ість) -ач, -к(а) тощо. Наділяючи терміни, до складу яких вони входять, єдиним значенням або відтінком значення, афікси тим самим виконують семантичну функцію.

Особливість термінів з нульовим суфіксом полягає у тому, що вони можуть позначати: процес дії, предмет як результат дії; одиничний акт якоїсь дії, що інтенсивно відбувається: перевід— «дія за значенням переводити»; перегляд — «дія за значенням переглядати»; виклик — «сигнал, знак (телефонний, радіо), за допомогою якого зв'язуються на відстані для повідомлення чи розмови»; перезаряд — «надто велика кількість електрики, що перевищує встановлену норму». Ці терміни творяться .за моделлю — «основа дієслова + 0» (V+о).

За допомогою суфікса -ння творяться терміни на позначення процесу: детектування — процес перетворення електричних коливань, внаслідок чого утворюються коливання більш низької частоти або постійний струм; отоварювання — «дія за значенням отоварювати»; оподаткування— «дія за значенням оподаткувати» тощо. Вони творяться за моделлю «основа дієслова + пня» (V + ння).

Терміни з суфіксом -ість творяться від основи прикметника і можуть позначати: процеси, предмети, властивості, величини. Напр.: селективність (вибірність) — «здатність радіоприймача виділяти з багатьох радіосигналів лише потрібні»; промисловість — «найважливіша галузь суспільно-матеріального виробництва, сукупність підприємств»; оборотність — «кількість оборотів (колеса, мотора), зроблених у певний проміжок часу»; «перебування в обігу», «Основа прикметник + ість». Модель А + ість.

Модель «основа дієслова + ач» (V + ач) лежить в основі творення термінів па позначення предметів чи осіб за виконуваною роботою, порівн.: підсилювач — «пристрій, призначений для збільшення енергетичних параметрів вхідного сигналу за рахунок допоміжного джерела»; вимикач — «пристрій для вмикання і вимикання»; викладач, ткач, перекладач — «особа, котра займається діяльністю, на яку вказує твірна основа».

За допомогою суфікса -к(а) творяться терміни на позначення деталей: втулка, прокладка. Модель V + к(а). Суфікс ств(о) та його алофони -зтв(о), -цтв(о) творять абстрактні назви: лихварство, виробництво, убозтво. «Основа іменника + ств(о)». Модель N + ств(о).

Нерідко засобом творення термінологічної назви є іншомовна суфіксація: -ація (пеленгація, демонстрація), -изм/ізм (туризм, етнографізм), -тор (селектор, колектор, рефлектор) тощо.

Словотвірна префіксація у термінології подана теж обмеженою кількістю морфем: над-. під-, проти-, без-, виробництво — надвиробництво, генератор — надгенератор, прибуток — надприбуток, рефракція — надрефракція. Префікс над-, за допомогою якого творяться названі терміни, вказує на надмірність вияву того, па що вказує твірне слово.

Префікс під- (піддіапазон, підпрограма, підсистема) падає утвореним термінам відтінку значення «частина чогось». Префікс проти- вказує па протилежність того, що позначає твірне слово: протиструм, проте лемент. Префікс пере- означає вияв дії, більшу за норму: перевиробництво, перепродукція. Префікс без- означає відсутність того, на що вказує твірна основа (слово): безгосподарність безвідносний, безперспективний та ін.

Словотворчими нерідко виявляються їі іншомовні префікси: а-: аполітичний, аморальний; анти-: антигуманний, антидемократичний; де-; деполітизація, денаціоналізація; контр-: контрнаступ, контрреволюція — усі зі значенням заперечення, вказівки на протилежність; архі-: архієпископ, архітектоніка, архідиякон, ре-: реконструкція, ретрансляція (значення префікса: «ще раз повторюю»).

За загальномовними словотвірними моделями творяться і терміни — складні слова. їх можна поділити па кілька груп. До першої належать ампервольтомметр; скло-паста, планшайба, склоцемент, світлотехніка, утворені на основі чистого складання незалежних одне від одною слів. До другої належать терміни, утворені на основі інтерфіксного складання залежних одне від одного основ: звукозапис, стрічкопритискач, шумопеленгація, землеволодіння, товарообіг і т. д.

Крім безпосередньо складних сліп, в українській термінології є чимала кількість складноскорочених назв-абревіатур, утворених а) з початкових звуків (буки) слів певних назв НОП (наукова організація праці), АТС (автоматична телефонна станція), АЕС (атомна електростанція), ПТК. (перемикач телевізійних каналів), неп (нова економічна політика) тощо; б) поєднанням початкових частин слів агропром, сільбуд; в) поєднанням початкових частин сліп з повним словом: продподаток, зарплата, госпрозрахунок, енергосистема, промтовари тощо.

Окремою групою серед складних термінів виділяються слова з міжнародними компонентами — блоками: радіо, теле, авто, фото, кіно, відео, мікро, стерео, електро, гермо, гідро, магніто, моно, граф, скоп, графік, скопія, лог, логія, що вживаються чи у препозиції, чи у постпозиції. Підхід до номінацій такого зразка у науковій літературі досить суперечливий, їх називають афіксоїдами (Т. Канделакі), афіксами (Д. Лотте), афіксальними радиксоїдами (Р. Сафін), препозитивними та постпозитивними . блоками (В. Акуленко).

Зазначимо, що тут не можна дати однозначної відповіді, оскільки в одних випадках це усічені основи прикметників, в інших — зв'язані кореневі морфеми, а в третіх — самостійні слова: автомагістраль — автомобільна магістраль, автосервіс — автомобільний сервіс, автостоп — самозупинка, автоколивання — самоколивання і авто — у значенні автомобіль.

Н. Клименко категорично заперечує проти афіксального статусу подібних компонентів. Вона постулює, що за всіма показниками вони повинні розглядатися як основи. «Ці елементи зустрічаються на початку слова перед іншими основами, що неможливо для суфіксів: метролог — логопед, фонограф — графоман, метрампер — газометр. Дистрибутивно і потенційно елементи на зразок — граф уподібнюються основам, а не афіксам, вимагаючи появи інтерфіксів, тоді як суфікси ц слов'янських мовах, приєднуючись до основ, як правило, асимілюються».

Міжнародні терміноелементи вносять певну спеціалізацію. Препозитивні мають загальнішу орієнтацію: гідро-«вода», тобто те, що має відношення до води, гермо — «температура», «теплота» і все, що з ними пов'язано, діє на їх основі; мікро- «дуже маленький», радіо- «хвилі» та іп. Постпозитивні терміноелементи виконують систематизуючу функцію. Так, блок — граф утворює назви приладів, які здійснюють запис або призначені для запису чогось: віброграф — прилад для запису вібрацій, осцилограф — прилад, на екрані якого або на носії запису відтворюються терміни, що позначають прилади та інструменти: ватметр — прилад для вимірювання активної електричної потужності постійного чи змінного струму, мегаомметр — прилад для вимірювання електричної ізоляції проводів, кабелю тощо. Компонент — скоп вживається у термінах на позначення приладів, здатних передавати зображення: іконоскоп, принтоскоп, кінескоп і т. д. Компонент — фон утворює назви приладів, пов'язаних з передачею звуку: електрофон, магнітофон, мікрофон та ін. Особливу групу становлять терміни — складні слова, як ось: ампер-секунда, діод-тріод, диск-анод, диск-катод, дельта-модуляція, гама-корекція, лампа-спалах, тест-матриця, лікар-терапевт, де ржава-монополія та ін. Слова-терміни такого зразка по-різному розглядаються у мовознавстві. Одні автори трактують їх як словосполучення (Даниленко В.), інші — як складні слова (II. Клименко), ще інші — як перехідний вид між словосполученням і складним словом. Складеному слону як спеціальному об'єкту дослідження присвячена праця І. Галенко, у якій дається чітка дефініція складеного і складного слова, однак зазначається, що термінологічне використання сліп у зв'язку з їх лексикалізацією дають підставу вважати утворення такого типу складними словами. Як засвідчує зібраний матеріал, терміни — складені слова — це утворення, де переважають міжнародні або запозичені елементи з різним ступенем адаптації їх в українській мові.

СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ ЯК ОДИН ІЗ ОСНОВНИХ СПОСОБІВ

ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ НОМІНАЦІЇ

Понад 70% термінів у різних терміносистемах це словосполучення: земельна рента, еритема шкіри, гостре шлункове захворювання, приймальна кольорова трубка

тощо.

Складені назви нерідко відносять до фразеології на основі їх стійкості та здатності відтворюватися в готовому вигляді (А. Коваль). Однак, зіставляючи їх (терміни-словосполучення) із фразеологізмами, констатуємо спільну здатність відтворюватися у готовому вигляді та єдину синтаксичну функцію. І ті й інші не піддаються членуванню без деформації семантико-синтаксичної єдності, оскільки є лексикалізованими словосполученнями. Алє якщо фразеологічні сполуки допускають елементи змінного плану, то термінологічні, при введенні у них нового слова або при припущенні якогось члена, цілком змінюють своє понятійне навантаження. Фразеологічним сполукам не властива дефінітивна функція, але, крім номінативної, вони можуть мати ще експресивно-образну, розважально-жартівливу, функцію широких життєвих узагальнень, функції полегшення конструювання мови тощо. Ці функції не характерні для термінологічних сполук (ТС). Стійкість і відтворюваність термінологічної одиниці залежить передусім не від мовних та функціональних якостей її, а від стійкості і відтворюваності пов'язаного з нею поняття.

Швидкий розвиток науки і техніки стає причиною швидкої зміни стійких понять та їх термінологічних позначень. Цим пояснюється велика мобільність термінологічних систем порівняно з фразеологічним фондом. Таким чином, термінологічні словосполучення і фразеологічні одиниці у мовній системі займають різне положення відповідно до відмінності їх природи та онтологічного змісту. Це елементи різної якості, їх системні відношення можна охарактеризувати як відношення лінгвістичних одиниць різних рівнів лексичної системи. Хоч деякі дослідники (В. Даниленко) у певних терміносистемах виділяють групу термінів-фразеологізмів на зразок захисний кожух, фарфоровий бісквіт, чорний ореол, старіння системи, виючий тон, заяча губа тощо.

За кількістю членів ТС є дво-, три-, чотири- і багаточленні. Серед двочленних термінологічних сполучень виділяються дві моделі «прикметник + іменник (А + N): магнітна головка, земельна рента; та «іменник + іменник» (N+N): швидкість запису, норма вартості. Вихідним словом для їх творення є іменник: головка — магнітна головка, головка Голла; швидкість — швидкість запису, номінальна швидкість. Компоненти термінологічних словосполучень мають різний ступінь термінологічності, можуть і взагалі не бути термінами, порівн.; середня рента, первісна вартість, грошові прибутки тощо.

Тричленні конструкції термінів мають відповідно структури: «прикметник + прикметник + iменник» (А+А + N): пересувна телевізійна установка, необхідний робочий час, щілинні приголосні звуки та ін., «прикметник + іменник + іменник» (А + N + N): типовий носій запису, еквівалентна форма вартості, суспільні фонди споживання, структурний тиx речення; «іменник + прикметник + іменник» (N + А + N): відтворення грошового капіталу, осердя магнітної головки, речення ускладненого типу; «іменник + іменник + іменник» (N + N+ N): розширювач діапазону, гучності, категорія роду іменника, класифікація частин мови. Основним елементом для творення подібних структур може бути і словосполучення, і окремо слово. Так, на основі моделі «прикметник + іменник» твориться трикомпонентний термін моделі А + А + N: магнітна головка—комбінована магнітна головка, телевізійна установка пересувна телевізійна установка. На основі моделі «іменник + іменник» твориться модель А+(N + N): швидкість запису — інформаційна швидкість запису, чутливість приймача — реальна чутливість приймача. Вихідним словом для моделей N + А + N + N + N є іменник, тобто однослівна структура: радіоприймач + пряме підсилення — радіоприймач прямого підсилення, підсилювач + низька частота — підсилення низької частоти: коливання + швидкість запису — коливання швидкості запису тощо. Як бачимо, зі збільшенням кількості компонентів збільшується і можливість різноманітних їх комбінацій, тому кількість моделей збільшується і у трикомпонентних структурах дорівнює вже чотирьом.

Чотирикомпонентні терміни також творяться на основі нижчої структури, у даному випадку — трикомпонентної.

Багаточленні ТС мають різну кількість компонентів: п'ять — середня квадратична похибка ряду вимірів, стійкість роботи підсилювача, високої частоти, закон тенденції норми прибутку до зниження: шість — працездатність приймача при понижених та підвищених напругах струму; сім — гранична далекість дії мікрофона в заданому розмовному тракті. Вони також творяться на основі іменників або словосполучень нижчого порядку. Про термінологічність цих структур свідчить наявність у них дефініцій: чутливість при роботі від внутрішньої антени — найменша величина напруженості поля, яка забезпечує на виході приймача потужність звукової частоти 50 мгв.

Отже, термінологічна система відображає в структурі компонентів, що входять до її складу, певні зв'язки і відношення, які об'єктивно існують у колі названих понять та явищ.