- •1. Виникнення та розвиток авторського права
- •2. Поняття і значення авторського права
- •3. Об’єкти та суб’єкти авторського права
- •4. Строки чинності майнових прав авторів творів науки, літератури і мистецтва.
- •1. Поняття суміжних прав
- •2. Суб’єкти і об’єкти суміжних прав.
- •3. Виникнення і здійснення суміжних прав
- •4. Критерії для надання охорони суміжних прав
- •1. Права виконавців охороняються, якщо:
- •2. Права виробників фонограм охороняються, якщо:
- •5. Права виконавців. Права виробників фонограм. Права організацій віщання.
- •1. Виконавцеві твору належать такі особисті немайнові права:
- •6. Обмеження майнових прав виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення
- •7. Строки охорони суміжних прав
- •1. Загальна характеристика патентного права та його джерел.
- •2. Об’єкти патентного права.
- •3. Суб’єкти патентних правовідносин.
- •4. Патент: поняття, види та межі чинності.
- •5. Заявка на видачу патенту.
- •6. Визнання патенту недійним.
- •1. Загальна характеристика інституту правових засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.
- •2. Поняття та вимоги до комерційного найменування.
- •3. Суб’єкти права інтелектуальної власності на комерційне найменування.
- •4. Виникнення та зміст права інтелектуальної власності на комерційне найменування.
1. Загальна характеристика інституту правових засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.
До правових засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг за законодавством України відносяться такі об’єкти права інтелектуальної власності:
1) комерційне (фірмове) найменування;
2) торговельна марка (знак для товарів і послуг);
3) географічне зазначення.
Спільною рисою, що поєднує вказані вище об’єкти, і, водночас, відрізняє їх від інших об’єктів права інтелектуальної власності, є їх призначення. Вони слугують для індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Комерційне (фірмове) найменування індивідуалізує самого суб’єкта, тоді як торговельні марки та географічні зазначення є засобами індивідуалізації товарів (послуг).
Комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення є об’єктами цивільних прав саме завдяки тому, що дозволяють індивідуалізувати певного суб’єкта, товар чи послугу. Це відрізняє їх від багатьох інших об’єктів права інтелектуальної власності, що виступають в цивільних відносинах як результати творчої діяльності (твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції та ін.).
2. Поняття та вимоги до комерційного найменування.
Поняття “комерційне найменування” і “фірмове найменування” розглядаються як синонімічні.
В законодавстві України на сьогоднішній день не дано визначення комерційного (фірмового) найменування. В літературі суть фірмового найменування, зазвичай, зводиться до того, що це певне позначення (найменування), під яким підприємець виступає в цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу поряд з іншими учасниками цивільного обороту.
Комерційне (фірмове) найменування має на меті індивідуалізувати певну особу в процесі здійснення нею діяльності з виробництва та (або) реалізації товарів, надання послуг. Як і торговельна марка (знак для товарів та послуг), комерційне найменування виконує функцію індивідуалізації. Однак, якщо перша індивідуалізує товари та послуги суб’єкта серед товарів та послуг інших осіб, то комерційне найменування індивідуалізує самого суб’єкта, його діяльність в цілому. Таким чином, юридична особа може мати декілька торговельних марок, зареєстрованих для різних видів товарів та послуг, але лише одне комерційне найменування. Відповідно до ст.6 ЗУ „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо таких самих або споріднених товарів і послуг.
Комерційне найменування повинно відповідати ряду вимог. У зв’язку з цим у літературі вказуються три принципи:
1) принцип істинності фірми;
2) принцип виключності фірми;
3) принцип постійності фірми.
Принцип істинності фірми полягає в тому, що комерційне найменування не має вводити споживачів в оману щодо справжньої діяльності особи (ст.489 Цивільного кодексу України). Даний принцип потрібно тлумачити з урахуванням принципу свободи підприємницької діяльності (ст.3 Цивільного кодексу України) та положень про правоздатність юридичної особи (ст.91 Цивільного кодексу України). Тобто те чи інше комерційне найменування не може обмежувати сферу діяльності конкретної юридичної особи. Закон лише вимагає, щоби комерційне найменування не вводило в оману споживачів щодо діяльності юридичної особи.
Виключність комерційного найменування означає, що комерційне найменування має давати можливість відрізняти дану особу з-поміж інших (ст.489 Цивільного кодексу України). Основне призначення комерційного найменування – індивідуалізація певної особи. Як правило, це забезпечується завдяки оригінальності комерційного найменування, яке повинно відрізнятися від вже існуючих комерційних найменувань інших осіб.
Принцип постійності фірми передбачає стабільність комерційного найменування, що забезпечується, як правило, на протязі всього часу існування юридичної особи. В даному випадку варто зазначити, що законодавство дозволяє зміну найменування юридичної особи.
