2.1. Основні визначення і класифікація

Електричний апарат - пристрій, що належить до складу елек­тропривода і призначений для виконання таких функцій:

• комутація електричних кіл;

• пуск, гальмування та реверс електричних двигунів;

• захист від недопустимого збільшення чи зменшення па­раметрів;

• контроль і сигналізація та ін.

Електричні апарати можуть бути як однофункційними (виконується одна із зазначених функцій), так і багатофункційними.

За призначенням електричні апарати можна класифіку­вати на пускорегулювальні, комутаційні, апарати контролю, сигналізації та захисту.

Пускорегулювальні електричні апарати призначені для керування роботою елекродвигунів та інших пристроїв (на­приклад, контактори, пускачі магнітні, реле проміжні, реле часу та ін.).

Комутаційні елёктричш апарати призначені для нечастого вмикання й вимикання у силових колах і в колах управління (наприклад, рубильники, пакетні вимикачі, перемикачі та ін.)

Електричні апарати контролю, сигналізації та захисту призначені для контролю за параметрами електричних(наприклад, струм, напруга та ін.) та неелектричних (напри­клад, температура, тиск та ін.) параметрів, сигналізації та вимикання в разі відхилення параметра від заданих зна­чень (наприклад, запобіжники, реле струму та напруги, теп­лові реле, дзвінки тощо).

2.2. Головні складові частини електричних апаратів

У загальному випадку до головних складових частин елект­ричних апаратів можна віднести: електричні контакти, при­вод і пристрій дугогасіння. Якщо дві перші складові части­ни є обов'язковими для всіх електричних апаратів, то в елек­тричних апаратах, розрахованих на комутацію в колах з ма­лими струмами, пристрій дугогасіння може бути відсутнім. Інші складові (наприклад, тяги, важелі, опори та ін.) можна віднести до допоміжних частин.

2.2.1. Електричні контакти

Електричними контактами називають складові частини електричного апарата, виготовлені з провідникового матері­алу, які можуть контактувати один з одним і забезпечувати проходження ними електричного струму в замкненому і роз­рив електричного кола в розімкненому положенні.

В електричних апаратах, що використовуються в елект­роприводах робочих машин, найчастіше використовуються такі види контактів (рис. 2.1): а - важільні, б - місткові, в - з плоскими пружинами.

Контактна група (рис. 2.1) складається з нерухомого 2 та рухомого 3 контактів. Рухомий контакт переміщується і дотикається до нерухомого контакту, що забезпечує прохо­дження струму по замкнених контактах і провідниках 1.

Електричні контакти класифікують на замикаючі та роз­микаючі.

Замикаючі контакти знаходяться в розімкненому стані при спрацюванні електричного апарата. Умовне графічне позна­чення на електричних схемах замикальних контактів пока­зано в п. 31 додатку А.

Розмикаючі контакти знаходяться в замкненому стані, коли апарат відключений, і розмикаються при спрацюванні електричного апарата. їх умовне графічне позначення пока­зано в п. 32 додатку А.

Для електричних контактів використовують такі понят­тя, як зазор і провал.

Зазор - відстань між контактами при їх розімкненому положенні. Величина зазору залежить від напруги, сили стру­му та середовища, у якому відбувається комутація електрич­них контактів.

Провал - відстань, на яку перемістився б рухомий кон­такт з моменту початку його контактування з нерухомим контактом до моменту повного їх притиснення, якби нерухо­мий контакт був відсутній. Провал забезпечується або наяв­ністю контактних пружин, або пружними силами елементів рухомого контакту. Провал зменшує силу удару при зітк­ненні контактів та їх вібрацію, а також забезпечує надійне контактування та проходження струму в місці контактування.