
- •1.1. Основні терміни і визначення
- •1.2. Основні види електроприводів
- •1.3. Види електричних схем електропривода
- •1.4. Основи механіки електропривода
- •1.4.1. Приведення моментів і сил
- •1.4.2. Механічні характеристики робочих механізмів
- •1.4.3. Механічні характеристики електродвигунів
- •1.4.4. Умови роботи електропривода в усталеному режимі
- •1.4.5. Рівняння руху електропривода
- •2.1. Основні визначення і класифікація
- •2.2.1. Електричні контакти
- •2.2.2. Пристрій дугогасіння
- •2.2.3. Привод електричних апаратів
- •2.3. Основні характеристики і параметри електромагнітного привода
- •3.1. Пускорегулювальні електричні апарати
- •3.1.1. Контактори
- •3.1.2. Реле проміжні
- •3.1.3. Реле часу
- •3.2. Електричні апарати захисту
- •3.2.1. Запобіжники плавкі
- •3.2.2. Реле теплові
- •3.2.3. Реле струму
- •3.2.4. Реле напруги
- •3.2.5. Мікроперемикачі
- •3.2.6. Кіницеві вимикачі
- •3.3. Комутаційні електричні апарати
- •3.3.1. Рубильники
- •3.3.2. Пакетні вимикачі
- •3.3.3. Тумблери
- •3.3.4. Кнопки керування і кнопкові станції
- •3.4. Комбіновані електричні апарати
- •3.4.1. Автоматичні вимикачі (автомати)
- •3.4.2. Магнітні пускачі
- •4.1. Аналіз режиму роботи електродвигуна
- •4.1.1. Тривалий режим роботи
- •4.1.2. Короткочасний режим роботи
- •4.1.3. Повторно-короткочасні режими роботи
- •4.1.4. Переміжні режими роботи
- •4.2. Вибір виду електродвигуна
- •4.2.1. Асинхронні двигуни з короткозамкненим ротором
- •4.2.2. Асинхронні двигуни з фазним ротором
- •4.2.3. Синхронні двигуни
- •4.2.4. Двигуни постійного струму
- •4.3. Вибір номінальної напруги
- •4.4. Вибір номінальної швидкості
- •4.5. Вибір за конструктивним виконанням
- •4.5.1. Вплив кліматичних факторів навколишнього середовиша
- •4.5.2. Ступінь захисту
- •4.5.3. Спосіб монтажу
- •4.6. Вибір електродвигуна за потужністю
- •4.6.1. Методи розрахунку необхідної потужності електродвигуна
- •4.6.2. Вибір електродвигуна і перевірка правильності вибору при роботі в режимі s1
- •4.6.3. Вибір електродвигуна і перевірка правильності вибору при роботі в режимі s2
- •4.6.4. Вибір електродвигуна і перевірка правильності вибору при роботі в режимі s3
- •4.6.5. Вибір електродвигуна і перевірка правильності вибору при роботі в режимах s4 - s8
- •4.6.6. Спрошений спосіб вибору електродвигуна
- •5.1. Особливості пуску електропривода
- •5.1.1. Вимоги до пускового моменту електродвигуна
- •5.1.2. Вимоги до пускових струмів
- •5.1.3. Вимоги до часу пуску
- •5.1.4. Шляхи вирішення проблем пуску
- •5.2. Особливості гальмування електропривода
- •5.2.1. Гальмування на вибіг
- •5.2.3. Гальмування противмиканням
- •5.3. Регулювання швидкості електропривода
- •5.3.1. Регулювання швидкості електропривода з асинхронним двигуном із короткозамкненим ротором
- •5.3.2. Регулювання швидкості електропривода з асинхронним двигуном із фазним ротором
- •5.3.3. Регулювання швидкості електропривода із синхронним двигуном
- •5.3.4. Регулювання швидкості електропривода з двигуном постійного струму
- •5.4. Реверс електропривода
- •5.5. Робота електропривода з постійною швидкістю
- •6 .1. Особливості роботи робочих машин для переміщення рідин і газів
- •6.2. Спеціальні електричні апарати
- •6.2.1. Спеціальні електричні апарати для автоматичного керування роботою компресорів
- •6.2.2. Спеціальні електричні апарати для автоматичного керування роботою насосів
- •6.3. Електричні схеми керування роботою робочих машин для переміщення рідин і газів
- •6.3.1. Основні правила креслення та опису роботи принципових електричних схем
- •6.3.2. Принципова електрична схема керування роботою насоса з використанням поплавкового реле
- •6.3.3. Принципова електрична схема керування роботою
- •6.3.4. Принципова електрична схема керування роботою компресорної установки з використанням електроконтактних манометрів
6.2. Спеціальні електричні апарати
6.2.1. Спеціальні електричні апарати для автоматичного керування роботою компресорів
Крім електричних апаратів загального призначення, що були розглянуті в розділі 2, в електричних схемах автоматичного керування роботою компресорів також використовуються спеціальні апарати. Забезпечення нормальної роботи компресорів потребує контролю багатьох параметрів, але найважливішими серед них є тиск і температура газу.
Підтримання постійних значень тиску газу в системі є однією з головних вимог, що висуваються до систем автоматичного контролю роботи компресорів. Але споживання стиснутого газу на промислових підприємствах змінюється, і графік його зміни прогнозувати дуже важко. Він залежить як від величини споживання стиснутого газу, так і від продуктивності компресора. Коли споживання стиснутого газу дорівнює продуктивності компресора, тоді тиск у системі залишається незмінним. Але на практиці такий стан роботи буває дуже рідко.
Як правило, тиск газу в системі змінюється постійно: коли споживання газу збільшується, тиск знижується, і навпаки. Тому в системі автоматичного контролю тиску використовують апарати, які відстежують цей параметр і забезпечують його автоматичне підтримання в певному діапазоні.
Регулювання продуктивності компресорів може здійснюватися різними способами: автоматичним відкриванням чи закриванням клапанів усмоктування газу, періодичним вмиканням чи вимиканням допоміжних компресорів, зміною швидкості електродвигуна і т.д.
Для цього використовують спеціальні апарати: поршневі та сильфонні реле тиску, електроконтактні манометри, струминні реле та ін.
Електроконтактний манометр (рис. 6.4) складається з трубчатої одновиткової пружини 1, яка з одного кінця закрита, а іншим з'єднана із системою, тиск газу в якій потрібно контролювати.
Тиск газу всередині пружини та її пружна деформація знаходяться в лінійній залежності: зі збільшенням тиску закритий кінець пружини переміщується в сторону збільшення діаметра. Це переміщення з допомогою тяги 6 та зубчатого механізму 5 передається на рухомий контакт 3. Якщо тиск у системі знизиться до деякого мінімального значення Ртіп, відбувається замикання рухомого контакту 3 з нерухомим 2. При цьому замикається електричне коло, і з'являється електричний сигнал Uвм , який може забезпечити автоматичне вмикання допоміжного компресора, відкривання клапанів усмоктування газу, збільшення швидкості електродвигуна чи іншу операцію, яка дозволить збільшити тиск у мережі.
При збільшенні тиску до деякого граничного значення Ртах відбувається замикання рухомого контакту 3 з нерухомим 4 та замикання електричного кола для створення сигналу Uвим, який забезпечить операцію для припинення зростання тиску в мережі.
Конструкція контактних манометрів дозволяє змінювати фіксоване положення нерухомих контактів 2 і 4 і тим самим змінювати як граничні значення мінімального та максимального тиску, так і діапазон допустимого коливання тиску в системі.
Контактна система електроконтактних манометрів розрахована на номінальну напругу до 380 В при роботі в колах змінного струму і до 220 В - в колах постійного струму та на потужність до 10 ВА.
Деякі типи електроконтактних манометрів, крім функції створення сигналу на вмикання/вимикання, виконують функцію приладів-покажчиків або самозаписуючих приладів. Наприклад, електроконтактний манометр типу МГ-278 є покажчиком, а МГ-618 - самозаписуючим приладом.
Підтримання температури газу в допустимих межах є також обов'язковою вимогою, особливо для компресорів на високі тиски. Це пов'язано з тим, що при стисканні газу виділяється тепло, яке потрібно локалізувати ще до подання в мережу стиснутого газу.
Найчастіше використовують примусове охолодження газу водою, яка пропускається через охолоджувальні сорочки робочих циліндрів компресора та проміжні холодильники, де нагрітий газ проходить через складну систему охолоджувальних трубок, по яких циркулює вода. Навіть короткочасне припинення охолодження газу недопустиме, а тому до апаратів контролю ставляться високі вимоги стосовно безперебійності та надійності роботи.
Широкого застосування в системах автоматичного контролю та захисту температури газу в компресорах набули реле струминні різних конструкцій. Як приклад розглянемо роботу реле струминного типу МС-51 (рис. 6.5).
При надходженні в трубопровід води 5 з достатнім тиском, завдяки наявності діафрагми 4, перепад тиску в камерах циліндричних мембранних сильфонів 7 і 2 буде достатнім, щоб рухомі контакти 8 контактної групи 1 перемістилися вправо і замкнули електричне коло для створення сигналу Uвм , який дозволяє вмикання і подальшу роботу компресора.
У разі припинення подачі води в трубопровід 5 системи охолодження або при зменшенні її тиску знижується і перепад тиску в камерах сильфонів 7 і 2. При цьому рухомі контакти 8 під дією пружних сил сильфонів переміщують її вліво. Відбувається розмикання електричного кола, яке подає сигнал Uвм , та замикання електричного кола, яке створки сигнал Uвим, який унеможливлює подальшу роботу компресора до появи води в системі охолодження.