
- •1.1. Основні терміни і визначення
- •1.2. Основні види електроприводів
- •1.3. Види електричних схем електропривода
- •1.4. Основи механіки електропривода
- •1.4.1. Приведення моментів і сил
- •1.4.2. Механічні характеристики робочих механізмів
- •1.4.3. Механічні характеристики електродвигунів
- •1.4.4. Умови роботи електропривода в усталеному режимі
- •1.4.5. Рівняння руху електропривода
- •2.1. Основні визначення і класифікація
- •2.2.1. Електричні контакти
- •2.2.2. Пристрій дугогасіння
- •2.2.3. Привод електричних апаратів
- •2.3. Основні характеристики і параметри електромагнітного привода
- •3.1. Пускорегулювальні електричні апарати
- •3.1.1. Контактори
- •3.1.2. Реле проміжні
- •3.1.3. Реле часу
- •3.2. Електричні апарати захисту
- •3.2.1. Запобіжники плавкі
- •3.2.2. Реле теплові
- •3.2.3. Реле струму
- •3.2.4. Реле напруги
- •3.2.5. Мікроперемикачі
- •3.2.6. Кіницеві вимикачі
- •3.3. Комутаційні електричні апарати
- •3.3.1. Рубильники
- •3.3.2. Пакетні вимикачі
- •3.3.3. Тумблери
- •3.3.4. Кнопки керування і кнопкові станції
- •3.4. Комбіновані електричні апарати
- •3.4.1. Автоматичні вимикачі (автомати)
- •3.4.2. Магнітні пускачі
- •4.1. Аналіз режиму роботи електродвигуна
- •4.1.1. Тривалий режим роботи
- •4.1.2. Короткочасний режим роботи
- •4.1.3. Повторно-короткочасні режими роботи
- •4.1.4. Переміжні режими роботи
- •4.2. Вибір виду електродвигуна
- •4.2.1. Асинхронні двигуни з короткозамкненим ротором
- •4.2.2. Асинхронні двигуни з фазним ротором
- •4.2.3. Синхронні двигуни
- •4.2.4. Двигуни постійного струму
- •4.3. Вибір номінальної напруги
- •4.4. Вибір номінальної швидкості
- •4.5. Вибір за конструктивним виконанням
- •4.5.1. Вплив кліматичних факторів навколишнього середовиша
- •4.5.2. Ступінь захисту
- •4.5.3. Спосіб монтажу
- •4.6. Вибір електродвигуна за потужністю
- •4.6.1. Методи розрахунку необхідної потужності електродвигуна
- •4.6.2. Вибір електродвигуна і перевірка правильності вибору при роботі в режимі s1
- •4.6.3. Вибір електродвигуна і перевірка правильності вибору при роботі в режимі s2
- •4.6.4. Вибір електродвигуна і перевірка правильності вибору при роботі в режимі s3
- •4.6.5. Вибір електродвигуна і перевірка правильності вибору при роботі в режимах s4 - s8
- •4.6.6. Спрошений спосіб вибору електродвигуна
- •5.1. Особливості пуску електропривода
- •5.1.1. Вимоги до пускового моменту електродвигуна
- •5.1.2. Вимоги до пускових струмів
- •5.1.3. Вимоги до часу пуску
- •5.1.4. Шляхи вирішення проблем пуску
- •5.2. Особливості гальмування електропривода
- •5.2.1. Гальмування на вибіг
- •5.2.3. Гальмування противмиканням
- •5.3. Регулювання швидкості електропривода
- •5.3.1. Регулювання швидкості електропривода з асинхронним двигуном із короткозамкненим ротором
- •5.3.2. Регулювання швидкості електропривода з асинхронним двигуном із фазним ротором
- •5.3.3. Регулювання швидкості електропривода із синхронним двигуном
- •5.3.4. Регулювання швидкості електропривода з двигуном постійного струму
- •5.4. Реверс електропривода
- •5.5. Робота електропривода з постійною швидкістю
- •6 .1. Особливості роботи робочих машин для переміщення рідин і газів
- •6.2. Спеціальні електричні апарати
- •6.2.1. Спеціальні електричні апарати для автоматичного керування роботою компресорів
- •6.2.2. Спеціальні електричні апарати для автоматичного керування роботою насосів
- •6.3. Електричні схеми керування роботою робочих машин для переміщення рідин і газів
- •6.3.1. Основні правила креслення та опису роботи принципових електричних схем
- •6.3.2. Принципова електрична схема керування роботою насоса з використанням поплавкового реле
- •6.3.3. Принципова електрична схема керування роботою
- •6.3.4. Принципова електрична схема керування роботою компресорної установки з використанням електроконтактних манометрів
3.3. Комутаційні електричні апарати
Комутаційні електричні апарати призначені для комутації як силових, так і допоміжних електричних кіл керування роботою електропривода робочих машин. Переважна більшість із них має ручний привод, за допомогою якого рухомі електричні контакти переміщуються під дією сили, створеної рукою оператора.
До цієї групи електричних апаратів можна віднести: рубильники, пакетні перемикачі, кнопки та кнопкові пости.
3.3.1. Рубильники
Рубильники - комутаційні електричні апарати, що призначені для нечастих (до шести вмикань/вимикань за годину) силових і допоміжних електричних кіл змінного струму напругою до 660 В і частотою 50 Гц та кіл постійного струму напругою до 440 В.
Рубильники класифікують на такі групи:
одно-, дво- і триполюсні;
з центральною рукояткою, з боковою рукояткою та з боковим важільним приводом;
відкриті та захищені;
з переднім та заднім підключенням провідників.
Рис. 3.15. Двополюсний рубильник із центральною рукояткою: 1 - нерухомі контакти; 2 - рухомі контакти; 3 — рукоятка; 4 — основа
Відкритий двополюсний рубильник із центральною рукояткою представлений на рис. 3.15. Рухомі контакти - ножі 2 жорстко скріплені з рукояткою 3, виготовленою з ізоляційного матеріалу, і шарнірно закріплюються на стійках, які, у свою чергу, закріплюються на ізоляційній основі 4. Нерухомі контакти 1
виготовляються
з двох стрічок провідникового матеріалу,
які з допомогою кільцевих пружин
забезпечують надійний електричний
контакт з рухомими контактами. Оскільки
в таких рубильниках відсутній пристрій
дугогасіння, то вони використовуються
для комутації електричних кіл без
навантаження, або ж при незначних
величинах сили струму. Надійність
гасіння електричної дуги забезпечується
шляхом швидкого розмикання контактів
та створенням великого повітряного
зазору між рухомими та нерухомими
контактами в розімкненому стані.
У триполюсному рубильнику з боковою рукояткою (рис. 3.16) є пристрій дугогасіння у вигляді дугогасильних решіток 5, які охоплюють зони горіння дуги при розмиканні нерухомих 1 та рухомих 4 контактів. Тому такі рубильники дозволяють надійно виконувати комутацію електричних кіл під навантаженням.
Основними параметрами, що обумовлюють вибір рубильника, є: номінальна напруга, номінальний струм, кількість полюсів, конструктивне та кліматичне виконання.
В електроприводах робочих механізмів використовуються рубильники на номінальні струми до 630 А типів Р, РБ, PC. Але слід зазначити, що в сучасних зразках електроприводів робочих машин ці комутаційні апарати використовуються рідко. Їх функції все частіше виконуються автоматичними вимикачами, конструкцію яких буде розглянуто нижче.
Умовні графічні позначення на електричних схемах рубильників показані в п. 31, 37, 38, 39 додатку А.
3.3.2. Пакетні вимикачі
Пакетні
вимикачі -
це
багатоступеневі електричні апарати з
ручним приводом, які призначені для
нечастих комутацій як у силових, так і
в допоміжних електричних колах напругою
до 380
В
змінного струму 50
Гц та
до
220
В
постійного струму. Їх використовують
як групові комутаційні апарати на щитах
керування кількох взаємозв'язаних
електроприводів, як перемикачі режиму
роботи електропривода, для пуску
електродвигунів, реверсу, перемикання
зі схеми з'єднання обмоток двигуна
«зірка» на «трикутник» та ін.
Назва цих вимикачів походить від того, що вони набираються з пакетів 3, кожний з яких складається із нерухомих контактів 6, рухомого контакту 5 і пластин 4 із фібри.
Рухомі контакти 5 закріплюються з допомогою пружин на валу квадратного перетину, зверху якого знаходиться рукоятка 1. Для переключення пакетного вимикача зусилля від руки оператора передається на рукоятку 1 і вал 2, зводиться пружина (на рис. 3.17 не показана), і лише при досягненні певного механічного зусилля швидко розмикаються одні групи рухомих і нерухомих контактів і замикаються інші.
Таке швидке розімкнення контактів і наявність у кожному пакеті пластин 4 із фібри зумовлюють швидке та надійне гасіння електричної дуги.
До переваг пакетних вимикачів серії ВПМ можна віднести їх компактність і можливість змінювати кількість пакетів, до недоліків - низьку зносостійкість та ненадійність механізму ручного привода.
Пакетні вимикачі вибирають за такими параметрами: номінальні напруга і струм, кількість пакетів, кількість позицій.
На електричних схемах пакетні вимикачі зображають графічним умовним позначенням, як показано в п. 45 додатку А.