
- •1.1. Основні терміни і визначення
- •1.2. Основні види електроприводів
- •1.3. Види електричних схем електропривода
- •1.4. Основи механіки електропривода
- •1.4.1. Приведення моментів і сил
- •1.4.2. Механічні характеристики робочих механізмів
- •1.4.3. Механічні характеристики електродвигунів
- •1.4.4. Умови роботи електропривода в усталеному режимі
- •1.4.5. Рівняння руху електропривода
- •2.1. Основні визначення і класифікація
- •2.2.1. Електричні контакти
- •2.2.2. Пристрій дугогасіння
- •2.2.3. Привод електричних апаратів
- •2.3. Основні характеристики і параметри електромагнітного привода
- •3.1. Пускорегулювальні електричні апарати
- •3.1.1. Контактори
- •3.1.2. Реле проміжні
- •3.1.3. Реле часу
- •3.2. Електричні апарати захисту
- •3.2.1. Запобіжники плавкі
- •3.2.2. Реле теплові
- •3.2.3. Реле струму
- •3.2.4. Реле напруги
- •3.2.5. Мікроперемикачі
- •3.2.6. Кіницеві вимикачі
- •3.3. Комутаційні електричні апарати
- •3.3.1. Рубильники
- •3.3.2. Пакетні вимикачі
- •3.3.3. Тумблери
- •3.3.4. Кнопки керування і кнопкові станції
- •3.4. Комбіновані електричні апарати
- •3.4.1. Автоматичні вимикачі (автомати)
- •3.4.2. Магнітні пускачі
- •4.1. Аналіз режиму роботи електродвигуна
- •4.1.1. Тривалий режим роботи
- •4.1.2. Короткочасний режим роботи
- •4.1.3. Повторно-короткочасні режими роботи
- •4.1.4. Переміжні режими роботи
- •4.2. Вибір виду електродвигуна
- •4.2.1. Асинхронні двигуни з короткозамкненим ротором
- •4.2.2. Асинхронні двигуни з фазним ротором
- •4.2.3. Синхронні двигуни
- •4.2.4. Двигуни постійного струму
- •4.3. Вибір номінальної напруги
- •4.4. Вибір номінальної швидкості
- •4.5. Вибір за конструктивним виконанням
- •4.5.1. Вплив кліматичних факторів навколишнього середовиша
- •4.5.2. Ступінь захисту
- •4.5.3. Спосіб монтажу
- •4.6. Вибір електродвигуна за потужністю
- •4.6.1. Методи розрахунку необхідної потужності електродвигуна
- •4.6.2. Вибір електродвигуна і перевірка правильності вибору при роботі в режимі s1
- •4.6.3. Вибір електродвигуна і перевірка правильності вибору при роботі в режимі s2
- •4.6.4. Вибір електродвигуна і перевірка правильності вибору при роботі в режимі s3
- •4.6.5. Вибір електродвигуна і перевірка правильності вибору при роботі в режимах s4 - s8
- •4.6.6. Спрошений спосіб вибору електродвигуна
- •5.1. Особливості пуску електропривода
- •5.1.1. Вимоги до пускового моменту електродвигуна
- •5.1.2. Вимоги до пускових струмів
- •5.1.3. Вимоги до часу пуску
- •5.1.4. Шляхи вирішення проблем пуску
- •5.2. Особливості гальмування електропривода
- •5.2.1. Гальмування на вибіг
- •5.2.3. Гальмування противмиканням
- •5.3. Регулювання швидкості електропривода
- •5.3.1. Регулювання швидкості електропривода з асинхронним двигуном із короткозамкненим ротором
- •5.3.2. Регулювання швидкості електропривода з асинхронним двигуном із фазним ротором
- •5.3.3. Регулювання швидкості електропривода із синхронним двигуном
- •5.3.4. Регулювання швидкості електропривода з двигуном постійного струму
- •5.4. Реверс електропривода
- •5.5. Робота електропривода з постійною швидкістю
- •6 .1. Особливості роботи робочих машин для переміщення рідин і газів
- •6.2. Спеціальні електричні апарати
- •6.2.1. Спеціальні електричні апарати для автоматичного керування роботою компресорів
- •6.2.2. Спеціальні електричні апарати для автоматичного керування роботою насосів
- •6.3. Електричні схеми керування роботою робочих машин для переміщення рідин і газів
- •6.3.1. Основні правила креслення та опису роботи принципових електричних схем
- •6.3.2. Принципова електрична схема керування роботою насоса з використанням поплавкового реле
- •6.3.3. Принципова електрична схема керування роботою
- •6.3.4. Принципова електрична схема керування роботою компресорної установки з використанням електроконтактних манометрів
3.2.4. Реле напруги
Реле напруги - це електричні апарати захисту від недопустимих значень напруг на окремих споживачах або на окремих ділянках електричних кіл. Реле напруги мають такі самі складові частини, що й реле струму. Суттєвою відміною є те, що обмотки котушок у них підключаються паралельно до джерела живлення, споживача або ділянки електричного кола, від недопустимої зміни напруги яких вони мають захищати. Тому обмотка їх виготовляється з ізольованого дроту зі значно меншим перерізом, ніж у реле струму, і має значний електричний опір.
Такі реле можуть виконувати функцію як реле максимальної, так і реле мінімальної напруги.
Електромагнітний привод цього реле складається з двох котушок 1, обмотки яких можуть з'єднуватися як послідовно, так і паралельно; ярма 2, яке виготовляється шихтованим з електротехнічної сталі; та якоря 3 Z-подібної
форми
з тонкого листа електротехнічної сталі,
який має можливість обертатися
навколо осі в зазорі між полюсами ярма.
На одній осі з якорем закріплені рухомі контакти 6. При досягненні деякого критичного значення напруги - напруги спрацювання реле, рухомі контакти замикаються з нерухомими контактами.
Пружина 4 забезпечує рух якоря та рухомих контактів у зворотному напрямку при зменшенні або відсутності напруги на обмотках.
Важіль 5 забезпечує можливість регулювати значення напруги спрацювання в діапазоні (0,8-1,4) Uном. При послідовному з'єднанні Uном = 200 В, а при паралельному - U ном = 400 В.
Умовні графічні позначення на електричних схемах основних елементів реле напруги показані в п. 31, 32, 46 додатку А.
3.2.5. Мікроперемикачі
Мікроперемикачі - це електричні апарати захисту, які не допускають роботи електропривода робочих машин з порушенням правил безпеки їх експлуатації, наприклад, при незачинених захисних кожухах, люках, кришках, дверях та ін. Їх контактна система розрахована на малі значення струмів (до 4 А), а тому вони призначені для роботи в допоміжних електричних колах змінного струму
напругою до 220 В та постійного струму напругою до 110 В. У мікроперемикачі типу МП-1 (рис. 3.13) рухомий контакт 2 з допомогою пружини 3 притискається до верхнього нерухомого контакту 1. Рухомі частини електропривода, натискаючи на шток 4, сприяють розмиканню рухомого контакту 2 з верхнім та замиканню його з нижніми нерухомими контактами 1.
Умовні графічні позначення мікроперемикачів на електричних схемах показані в п. 33 додатку А.
3.2.6. Кіницеві вимикачі
Кінцеві вимикачі - це електричні апарати захисту, які обмежують переміщення рухомих частин електропривода робочих машин, а при досягненні останніми граничних положень зумовлюють гальмування, блокування, вмикання звукової або світлової сигналізації та ін.
На рис. 3.14 показано кінцевий вимикач типу ВПК2. У початковому стані шток 1 і рухомі контакти 2 знаходяться в лівому крайньому положенні. Лівий рухомий контакт при цьому замкнений із нерухомими контактами 3, а правий залишається розімкненим. Під дією рухомої частини привода, при досягненні нею деякого граничного положення, шток разом із рухомими контактами переміщується вправо і тим самим здійснює розмикання лівої і замикання правої контактних груп.
Кінцеві вимикачі призначені для роботи в електричних колах змінного струму з напругою до 500 В та в колах постійного струму з напругою до 440 В, а їх контакти розраховані на струми до 15 А.
Умовні графічні позначення кінцевих вимикачів на електричних схемах показані в п. 43 додатку А.