Григоріанський календар

У григоріанському календарі початком відліку вважається рік народження Ісуса Христа (свого часу його неправильно визначили), дати обчислюються назад (до нової ери) і вперед (нової ери). Період між повними фазами Місяця у природі дорівнює 29,5 добам, але західний календар використовує календарний місяць з 30 або 31 днем (лише в лютому 28), загалом — 365 днів. Оскільки рік триває приблизно на 6 годин більше, то раз на чотири роки до лютого додається один додатковий день (високосний рік).

На григоріанський календар Російська імперія перейшла лише в 1918 році — майже через 350 років пізніше Європи. Була введена поправка в 13 діб: після 31 січня 1918 відразу настало 14 лютого. Але православна церква й досі відзначає свої свята за юліанським календарем, саме тому Різдво святкують не 25 грудня, а 7 січня. У 2100 році, якщо церква не перейде на Григоріанський календар, різниця зросте до 14 днів і Різдво почнуть святкувати 8 січня.

Французький революційний календар

Календар Французької революції (або республіканський) був введений у Франції 24 листопада 1793 року і відмінений 1 січня 1806 року. Він використовувався короткий час знов під час Паризької комуни в 1871 році. Відлік років за цим календарем починався з встановлення першої Французької республіки 22 вересня 1792 року. Цей день став 1 вандем'єра 1-го року Республіки (хоча календар був введений тільки наступного року).

Кожен рік поділявся на дванадцять місяців по 30 днів. Місяць складався з трьох декад по десять днів, останній день декади — вихідний для державних службовців. Наприкінці року залишалися ще п'ять, або у високосному році шість днів, що не входили до жодного місяця. Ці дні мали особливі назви та вважалися святковими.

Календар на Русі

До прийняття християнства рахунок часу вели за чотирма порами року. Рік починався з весни, найважливішим сезоном, ймовірно, вважалося літо. Тому до нас дійшло слово «літо» як синонім року, наприклад «літочислення». Стародавні слов'яни користувалися також біло-сонячним календарем, у якому кожен 19 рік містив сім додаткових місяців. Семиденний тиждень називали «седмицею».

Наприкінці X століття Русь підпадає під вплив християнства. З цією подією пов'язане і впровадження юліанського календаря. Проте на Русі за традицією початком року продовжували вважати весну, і рік починали 1 березня а не 1 вересня як у Константинополі. Літочислення вели «від створення світу», прийнявши візантійський варіант цієї дати — 5508 рік до н. е. Лише в 1492 році (7001 рік від створення світу) Московським церковним собором початок року на Русі було перенесено на 1 вересня. Зважаючи на захопленням турками в 1453 році Константинополя, столиці східного християнства, у світі поширилися забобонні чутки про кінець Світу в 7000 році.

2010 Н. Е. Згідно з середньовічним православним календарем є 7518 роком від створення світу.

Запровадження р Росії

З указом московського царя Петра I від 20 грудня 7208 від створення світу:« Нині від Різдва Христового доходить 1699, а з майбутнього генваря (січня) з 1 числа стане новий 1700 рік сукупно і нове століття. Впреть літа вважати не з 1 вересня, а з 1 січня і не від створення світу, а від Різдва Христового. »

Рік 7208 від «створення світу» виявився найкоротший і тривав лише чотири місяці, у той час як новий 1699 рік зустрічався двічі — 31 серпня і 31 грудня. У 1702 році в Амстердамі був надрукований перший російський друкований календар із відліком року з 1 січня та рахунком років від Різдва Христового.

Петро докладно розписав також, як прикрашати оселю і святкувати свято:« Через те, що в Росії вважають Новий рік по-різному, з цього числа перестати дурити голови людям і вважати Новий рік повсюдно з першого січня. А на знак доброго починання і веселощів привітати один одного з Новим роком, бажаючи в справах благополуччя і в родині благоденства. На честь Нового року влаштовувати прикраси з ялин, дітей забавляти, на санках катати з гір. А дорослим людям пияцтва і мордобою не чинити — на те інших днів вистачає. »