7.4. Розвиток екскурсійної справи в Росії у XVIII — на початку XX століття

Одним із перших організаторів екскурсійної справи в Росії вважається декабрист Якушкін, який під час свого заслання до Сибіру (в Тюменську губернію) організовував літні походи та екскурсії для дітей.

В сучасній науковій літературі підкреслюється особлива заслуга в організації екскурсій в Росії Н. Захарова — відомого педагога другої половини XIX ст., директора Олександрівської учительської школи міста Тифліса. В одному із звітів за 1870 р. відзначається користь прогулянок як частини навчального процесу, під час яких учні «наочно знайомляться з навколишньою природою, привчаються спостерігати предмети та явища і давати всьому, самостійно або за допомогою вчителів, оцінку; вчаться виготовляти колекції і, врешті, зближаються зі своїми вчителями». Підкреслювалась необхідність прогулянок при вивченні географії, історії та природознавства. Така ж точка зору була у відомого російського педагога і вченого К. Ушинського.

Особливо швидкого розвитку екскурсійна діяльність набула в Росії в другій половині XIX ст. В цей період активно працювали: Товариство аматорів природознавства, яке мало свої організації в Петербурзі, Москві, Казані, Єкатеринбурзі, Тифлісі та інших містах Росії; Кримський гірський клуб (Одеса, 1890р.); у 1902-1909 рр. діяло Кавказьке гірське товариство (П'ятигорськ); у 1895 р. створено один з перших вітчизняних екскурсійних закладів — Ялтинське екскурсійне бюро Кримська-Кавказького гірського клубу. При Педагогічному товаристві в Москві, починаючи з 1899 р., працювала комісія з організації загальноосвітніх екскурсій для учнів гімназій, комерційних і реальних училищ та шкіл, що координувала діяльність Центральної екскурсійної комісії при Московському навчальному окрузі. Незважаючи на розрізненість діяльності та елітний характер зазначених організацій, вони зіграли позитивну роль у залученні учнівської молоді до пізнання природи, історії та культури. Були зроблені перші спроби популяризації серед робітників науково-матеріалістичних знань в області природничих наук (Пречистенські робітничі курси. Товариство сприяння устрою народних розваг; ці організації, на жаль, були закриті поліцією в 1916 р. за звинуваченням у завдаванні шкоди підвалинам монархічного режиму).

Екскурсійні організації випускали перші спеціалізовані туристичні часописи: «Экскурсионный вестник» (Москва), „Школьные экскурсии и школьный музей» (Одеса), «Русский экскурсант». а також методичну літературу, інструкції для підготовки керівників екскурсій. До роботи організацій залучалися видатні вчені і суспільні діячі: Д. Мамін-Сибіряк, К. Тімірязєв, Д. Менделєєв, І. Павлов, М. Пржевальський, В. Вернадський, П. Семенов-Тянь-Шанський, І. Гревс тощо.

7.5. Туристичний бізнес в Росії наприкінці XIX — на початку XX століття. Створення та діяльність російських туристичних організацій

У питанні про початок організації туристичного бізнесу в Росії існує два погляди. За одним з них. першою комерційною туристичною фірмою в Росії деякі дослідники вважа­ють Акціонерне товариство «Іматри». Статут цієї фірми був затверджений імператором Олександром II та зареєстрований 28 лютого 1871 р. сенатом Великого князівства Фінляндського, що входило в ту пору до Російської імперії.

Інші дослідники туризму дотримуються думки, що народження туристичного бізнесу в Росії пов'язане з діяльністю Леопольда Ліпсона. У 1885 р. у Санкт-Петербурзі була опублікована невелика книжка «Первое в России предприятие для общественных путешествий во все страны света Леопольда Липсон», яка. фактично, викладала концепцію роботи туристичної фірми. В книжці вміщувався повний перелік послуг, які пропонувались клієнтам, у тому числі: проїзд та перевезення багажу, розміщення та утримання в кращих готелях, наявність провідників, або гідів, які знають місцевість, організація екскурсій. У книзі вказувались усі видатки на подорож, які необхідно було оплатити клієнту. «Добросовісне виконання обіцяного» розглядалось як девіз туристичного підприємства.

У своїй книзі Л. Ліпсон пропонував чотири програми подорожей: 40-денна подорож до Італії, літні подорожі на італійські озера терміном 45 днів, а також літній відпочинок у Фінляндії та Швеції по 20 днів. Пропонувався також великий тур зі Сходу на Захід по Дунаю з відвіданням Палестини, Єгипту, Італії, Франції терміном 120 днів.

На рубежі ХІХ-ХХ ст. успішно формувалася туристична інфраструктура (будувалися готелі, заклади харчування та розваг для туристів). Формувалися туристичні центри на Кавказі, в Криму та Прибалтиці, де розвивалися гірський, оздоровчий, розважальний види туризму. Центрами пізнавального туризму стали Санкт-Петербург, Москва та центри губерній.

В другій половині XIX ст. в Росії набули поширення гірські подорожі. У 1877 р. створено перший в країні альпійський клуб при Кавказькому товаристві природознавства в Тифлісі. Створений в 1890 р. в Одесі Кримський гірський клуб відкрив свої філії в Ялті та Севастополі. Наприкінці XIX - початку XX ст. розвитку туризму стали приділяти увагу багато наукових і аматорських товариств, зокрема. Російське географічне товариство, Товариство аматорів природознавства. Петербурзьке товариство народних університетів.

Поширення екскурсій, гірських сходжень, піших походів і велосипедних прогулянок, увага багатьох навчальних закладів, організацій, наукових і фахових товариств до туризму та екскурсій, прагнення російської інтелігенції використовувати подорожі, пересування і пізнавальні екскурсії для освіти населення створили передумови для об'єднання аматорів туризму та екскурсій у спеціалізовані організації. У 1895 р. створено Російський туринг-клуб. а в 1901 — Російське гірське товариство.

Зупинимось на першому з них. Російський туринг-клуб було створено в 1895 р. спочатку під назвою Товариство велосипедистів-туристів (ТВТ). Завданням товариства було «поширення в Росії циклізму і застосування велосипеду в практичних цілях, сприяння туризму взагалі і велосипедному зокрема».

Російський туринг-клуб мав представництва і за кордоном: в Брюсселі, Парижі, Відні, Лондоні, Женеві, Мілані, Мюнхені. За сприяння цієї організації розпочалося видання спеціалізованих ілюстрованих журналів: «Самокат» в Петербурзі, «Велосипедист» і «Циклист» у Москві.

З 1899 р. Товариство велосипедистів-туристів почало видавати перший в країні туристичний журнал «Русский турист», який відіграв велику роль в розвитку та рекламі туризму в країні. У журналі публікувалися описи подорожей відомих людей, характеристики різних регіонів, цікавих для туристів, поради туристам, описи маршрутів. Додатками до журналу «Русский турист» були «Дорожник» і «Ежегодник», що випускались у вигляді дорожньо довідкової книжки.

Товариство велосипедистів-туристів стало ініціатором укладання перших угод з власниками готелів з метою пільгового обслуговування членів цього товариства. А готелі за цими угодами отримували право називатись «Готелями Товариства велосипедистів туристів». Це були: «Отель Эрмитаж» в Петербурзі, «Гостиница В. С. Уткина» в Царскому Селі, «Гостиница Семена Веревкина» в Гатчині, «Славянская гостиница» в Тамбові. При Товаристві велосипедистів-туристів в подальшому були створені секції інших видів туризму. Популярність і авторитет товариства був настільки великим, що воно мало свої відділення не тільки в 24 містах Росії, але й за кордоном.

У 1898 р. на Люксембурзькому конгресі російське Товариство велосипедистів-туристів було прийнято до Ліги туристичних організацій.

Діяльність ТВТ була дуже помітною в розвитку вітчизняного туризму, і деякі історики вважають 1895 р. (рік створення ТВТ) початком туристичної діяльності в Росії. Дійсно, товариство було всебічно активним у популяризації та організації туризму в Росії. Під впливом діяльності ТВТ Онисим Панкратов у 1911-1913 рр. здійснив першу кругосвітню подорож на велосипеді. Він почав її в м. Харбін, перетнув Сибір, об'їхав усю Європу, побував у Великобританії, на пароплаві дістався США, відвідав Японію, Китай і повернувся до Харбіна.

У 1901 р. Російський туринг-клуб перетворили в Російське товариство туристів (РТТ). Воно мало свої відділення в Петербурзі, Москві, Владикавказі, П'ятигорську, Сочі, Алма-Аті. Творцями товариства були всесвітньо відомі вчені Д. Анучін, В. Вернадський, П. Семенов-Тянь-Шанський. В роботі товариства брав активну участь популярний письменник-журналіст В. Гіляровський. Товариство, яке об'єднувало багатьох передових людей, ставило за мету «розвиток туризму в Росії з метою пробудження інтересу до нашої Батьківщини як у середині країни, так і за її межами».

Російське товариство туристів і Російське гірське товариство не були масовими туристичними організаціями; перше нараховувало близько 5 тис. чоловік, що було мізерною часткою із загальної чисельності населення Росії.

В 1902 р. у Санкт-Петербурзі виник один із перших клубів автотуристів. Але автомобільний туризм на початку XX ст. був значно менш доступним, ніж велосипедний.

Завдяки великій кількості судноплавних річок, в Росії успішно розвивалося судноплавство, а услід за ним зростала популярність відпочинку на суднах. Організовувалися круїзи, або водні прогулянки, по Волзі, Неві, Дніпру, Москві-річці. Освоювалися нові природні туристичні ресурси, споряджалися експедиції по великих ріках Сибіру та Далекого Сходу.

Сприяли розвитку туризму, як внутрішнього так і виїзного (за межі імперії), міцна російська валюта та відміна після 1907 р. багатьох формальностей, які гальмували переміщення по країні.

Близько півсторіччя склала історія туризму дореволюційної Росії. Проте, як і в роки свого зародження, туристичні подорожі залишалися нечисельними, були насамперед привілеєм заможних верств, хоча наприкінці XIX ст. і розпочався процес залучення до туристичних подорожей широких кіл суспільства, у тому числі селян та небагатих міщан.