10.Кримінальне право за законами х. І м.

Нормам кримінального права присвячено багато статей в законниках Хаммурапі та інших законів тих часів. Зокрема, в законнику передбачена ціла система злочинів і покарань. Злочини можна поділити на такі групи: проти держави – недонесення про змову, бунт, невиконання військового обов.язку. проти здійснення справедливого правосуддя, зокрема не справедливе звинувачення. проти життя і здоров.я. проти майна – грабунок , крадіжка звичайна і кваліфікована . проти моралі. проти честі і гідності. злочини скоєні через невміле виконання професійного обов.язку. Злочини. Злочини проти особи – життя, здоров.я, честі, гідності. Вбивство – навмисне чи ненавмисне – каралось смертю. Коли дружина вбивала чоловіка, то за це її саджали на палю (ст. 153). У випадку смерті господаря будинку, спричиненого обвалом, карали смертю будівельника (ст. 229). якщо загинув син господаря, то страті підлягав син будівельника (ст.230). Так, якщо лікар-хірург спричинив хворому каліцтво або в результаті операції хворий помер, то йому належало відрізати руку (ст. 218). Коли від операції помирав раб, то лікар відшкодовував його вартість. За удар по щоці рівного за соціальним станом і походженням винний має заплатити йому штраф, а за такий вчинок, заподіяний особі з вищих соціальних сфер, винний привселюдно одержував 60 ударів канчуком (ст.202). Якщо раб вдарив вільного йому відрізали вухо (ст. 205). Злочин проти власності. До них відносять посягання на будь-які категорії власності, будь-яке майно – царське, храмове, общинне, приватне. За такі злочини карали з усією безоглядністю і жорстокістю. За крадіжку царського чи храмового майна загрожувала смертна кара (ст.6). За вкрадене майно мушкенума накладали штраф у 10 –ти кратному розмірі. За крадіжку з проломом стіни спійманого злочинця карали смертю біля цього пролому, де його закопували (ст.21). За крадіжку під час пожежі злодія кидали у вогонь (ст.25). Високі штрафи були встановлені за порубку дерев у чужому саді (ст. 59). Злочини проти сім.ї і моралі. Законник передбачав ряд правопорушень проти сім.ї, моралі, статевих злочинів. Покаранню підлягала подружня зрада (тільки з боку дружини) статеві відносини з близькими родичами, чужоложство, скотоложство. За подружню зраду дружину та її співучасника зв.язували і кидали в воду – топили (ст.129). За зв.язок сина з матір.ю після смерті чоловіка їх обох спалювали, інтимний зв.язок батька з дочкою карали його вигнанням з даної місцевості. Сина, який підняв руку на батька, карали відрубанням руки (ст.195).

  З одного боку, кримінальне право, представлене в законах Ману, відрізняється досить високим для свого часу рівнем розвитку, що проявляється у вказівці на форми вини (умисел і необережність), на рецидив, на співучасть, на тяжкість злочину залежно від приналежності потерпілого і винного до певної варни. З іншого боку, закони відображають пережитки старовини, про що свідчить збереження принципу таліона, ордалія, відповідальності громади за злочин, скоєний на її території, якщо злочинець невідомий. Серед злочинів, званих законом Ману, на першому місці стоять державні. У ст. 280 гол. IX говоритися про те, що ламали царський склад, арсенал або храм, що краде слонів, коней або колісниці слід стратити без зволікання. Стаття 289 передбачала вигнання осіб, які ламають міську стіну або ворота, закопують рови. У ст. 275 встановлювалися вказівки для осіб, наполегливо протидіють царським наказам і заохочують ворогів. Більш докладно закони описують злочини проти власності та проти особистості. Серед майнових злочинів багато уваги приділяється крадіжці, при цьому цар закликає до приборкання злодіїв. Слід зазначити, що закони чітко розрізняють крадіжку як таємне викрадення майна від грабежу, скоєного в присутності викрадення майна від грабежу, скоєного в присутності потерпілого і з застосування насильства до нього. Міри покарання, що застосовуються до злодія, залежали від того, чи був він затриманий на місці злочину чи ні, здійснена крадіжка вдень або вночі. Спійманого з краденим і з злодійським інструментом закони наказували страчувати не вагаючись. Злодіїв, які роблять крадіжку вночі, випливало, відрубавши обидві руки, посадити на палю. При першій крадіжці злодієві відрізали два пальці, при другій - руку і ноги, третя крадіжка спричиняла за собою смертну кару. Покарання несли також особи, які бачили крадіжку, але не повідомили про неї; укриватель злодія ніс таке ж покарання, як якщо б він сам украв. Закони Ману засуджували всяке насильство, скоєне над особистістю. Гвалтівника вважали найгіршим лиходієм, ніж ругателя, злодія і вдарила палицею. До насильства ставилися і вбивство, і тілесні ушкодження. Умисне вбивство тягло за собою смертну кару. Вбивство при захисті себе, охорони жертовних дарів, захист жінок і брахманів (необхідна оборона) не каралося. Тяжкість покарання була пов'язана з кастовою приналежністю потерпілого і злочинця. Найбільш тяжким злочином в Стародавній Індії вважалося вбивство брахмана. Іншою була кримінальна відповідальність самих брахманів. У ст. 230 записано: «Не можна вбивати брахмана, навіть загрузнуло у всяких вадах; треба вигнати його з країни з усім його майном без (тілесних) ушкоджень».