6. Особливості стародавньосх. Деспотії

Склався особливий тип держави – східна деспотія. Її особливості зумовлені саме необхідністю створювати і підтримувати іригаційну систему: жорстка централізація влади, повне всевладдя і навіть обожнювання правителя, існування бюрократичного апарату, застосування рабської праці, але при цьому – збереження сільської общини.Ці загальні риси мали конкретні своєрідні прояви в різних країнах Стародавнього Сходу. Схід в давнину був представлений багатьма країнами.

7.Сусп. Лад країн стародавнього сходу

У середовищі вільного населення почали виділятися:

1. панівний клас - зосереджував у своїх руках велику кількість рабів, був власником землі, худоби та іншого майна, тримав най-ішжливіші посади у державному апараті, мав усю повноту економічної та політичної сили. Був представлений правителем, спадковою аристократією, воєначальниками, жрецтвом, а також новою майновою знаттю, подібною до торговців-лихварів;

2. вільні селяни (общинники і ремісники) - відбували різноманіт-ш податі: натуральну (зерном, худобою, домашньою птицею тощо), будівельну, військову та інші, внаслідок чого досить швидко зубожіли. Працювали на будівництві храмів, палаців, царських гробниць, іригаційних споруд, прокладанні шляхів тощо.

На протилежному полюсі від вільного населення знаходилися раби. Джерелами рабства ставали військовий полон, боргове рабство, продаж батьками в рабство своїх дітей, віддання в рабство злочинців. Раби працювали в царському, храмовому господарстві, на будівництві різних споруд, доріг, іригаційних систем, в ремісничих майстернях, на рудниках; значну кількість рабів використовували в домашньому господарстві як слуг. До рабів ставилися як до худоби: їх таврували, відрізали їм вуха, карали на розсуд господаря, аж до смертної кари включно, приносили в жертву, примушували виконувати найважчу, брудну роботу. Раби у величезній кількості гинули на будівництві пірамід, храмів і палаців, у каменоломня; їх продавали, дарували, обмінювали, закладали, передавали у спадщину.

                                                                Кастовий поділ

Кастовий поділ у тій або іншій мірі був властивий усім давньосхідним суспільствам, а його сутністю було те, що все вільне населення поділялося на зв’язані однією професією замкнені касти, які мали різні права та обов’язки.

     Особливості кастового поділу у країнах Стародавнього Сходу

В Єгипті відособленими групами були жерці, воїни, переписувачі та інші.

У Стародавньому Вавилоні:

1. вільне населення поділялося на дві категорії: авілуми (людина, син людини) і мушкенуми (дрібний люд);

2.          за своїм правовим становищем авілум стояв вище мушкену-ма. Його особа, життя, здоров’я, честь, сім’я охоронялися більш суворо;

3.    різниця між авілумами і мушкенумами полягала в тому, що авілуми були повноправними общинниками, а мушкенуми - людьми, які стояли поза общиною і були пов’язані з царським або храмовим господарством.

У Стародавній Індії:

1. все вільне населення поділялося на чотири замкнені групи варни.

2.         для кожної варни жерцями було розроблено свій закон, що регламентував спосіб життя, визначав права;

3.          від варни залежали тяжкість покарання, розмір одержаної і шідщини, відсоток за договором позики;