21.Право власносты за 12 табл

Важливою рисою римського права власності згідно ХІІ Таблиць був поділ

речей на два типи – res mancipi і res nec mancipi. До першого типу

відносилася земля (спочатку біля Риму, а потім уся земля в Італії

взагалі), робоча худоба, раби, будинки і споруди, тобто об'єкти

традиційно общинної власності.

До другого типу відносилися всі інші речі, володіння якими могло бути

індивідуалізоване.

Для відчуження речей першого категорії - продажу, міни, дарування й ін.

- було потрібно дотримання формальностей, що носили назву манципації.

Слово це походило від "manus" – “рука” й укладає в собі образне уявлення

про перехід власності при накладенні руки на придбану річ. Наклавши

руку, потрібно було ще сказати: "я затверджую, що ця річ належить мені

по праву квірітів..." (тобто нащадків обожненого Ромула-Квіріна).

Манципація повідомляла набувачу незаперечне право власності на річ.

Сплата грошей без манципації була ще недостатньою підставою, як бачимо,

для виникнення права власності.

Варто ще сказати, що передача манципованої речі відбувалася в урочистій

формі, у присутності 5 свідків і ваготримача з вагами і міддю. Останнє

вказує на те, що обряд манципації виник до появи карбованої монети -

аса, але мідь у визначеній сторонами вазі уже фігурувала як загальний

еквівалент. Формальності ж служили запам'ятовуванню угоди, якщо

коли-небудь, у майбутньому часі, виникне зв'язана з нею суперечка про

власність.

Всі інші речі, навіть і дорогоцінні, переходили за допомогою простої

традиції, тобто безформальної передачі на умовах, установлених

договором закупівлі-продажу, міни, дарування й ін.

Старий раб, як і старий кінь, вимагав - при переході з рук у руки -

манципації. Дорогоцінна ваза - традиції. Перші дві речі відносилися до

розряду знарядь і засобів виробництва; по своєму походженню вони

тяжіють до верховної колективної власності римської громади, тоді як

ваза, прикраса, як і всяка інша повсякденна річ були як споконвічно,

так і в наступному часі предметами індивідуальної власності. І в цьому

вся справа!

Вже в найдавніший період складається порядок, відповідно до якого, право

власності на річ могло виникнути внаслідок тривалого володіння річчю.

Особливим видом речового права, зафіксованим у Законах XII таблиць є у Законах XII таблиць є сервітути, норми права, що обмежують права власників на приналежне їм майно а також наділяє суб'єкта поруч прав на майно йому не приналежне.

Закони Дванадцяти таблиць в своїх встановленнях відображають розвиток

обміну. Нам відомий один з основних способів придбання власності

манціпація.

Це був особливий обряд, який передбачав обов'язкову присутність набувача

речі і колишнього власника (відчужувача). Крім того, повинні були бути

присутніми п'ять повнолітніх громадян як свідки і шостий, що тримав

мідну вагу. Набувач, торкаючись рукою предмета, що передається, ударяв

шматочком міді (що символізував плату за річ) об вагу, передавав його

відчужувачу і вимовляв певну формулу.