Барбарис звичайний
ХАРАКТЕРСТИКА + КАРТИНКА
РОЗДІЛ 6
ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОСИСТЕМИ : ЛИСТЯНИЙ ЛІС
Являє собою листяний, місцями мішаний ліс, грабовий, іноді грабово – березовий з домішкою клена, тополі чорної, черешні.
Деревостан у такому лісі густий, крони щільно зімкнені і через них на землю потрапляє мало сонячних променів. Отже, влітку трав’яний покрив тут розвинений слабо. Проте ранньою весною спостерігається буяння ефемероїдів – багаторічних рослин з дуже коротким вегетаційним періодом. Ці рослини змушені розвинутись, відцвісти і дати насіння до того часу, як розів’ється листя на деревах, поки на землю через голі кроні потрапляє сонце.
На краю лісу серед чагарників, а іноді і в лісі розцвітає первоцвіт весняний, дуже цінна рослина – її листки багаті на вітаміни. Підсніжник білосніжний, ковила волосиста та лілія лісова, які зустрічаються на Вишневій горі, входять до "Червоної книги України". Крім того на цій території можна зустріти багато видів лікарських рослин – буквиця лікарська, перстач білий, звіробій, маренка запашна, суниці, шипшина.
Клён, липа, ясень, вяз ????!!!!!!
маюнок + характеристика.
РОЗДІЛ 7
ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАКАЗНИКА ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНОГО ЗНАЧЕННЯ “ВИШНЕВА ГОРА”
МЕТОДИЧКА+2ФОТО
“Вишнева гора” – є одним з найцікавіших ботанічних заказників України. Він знаходиться біля древнього селища Городок, Рівненського району, над правим берегом річки Устя. Люди давно вподобали цю місцевість. Неподалік від гори, на північній околиці с. Городок, археологи відкрили стоянку первісної людини епохи пізнього палеоліту. Знайдено залишки великого вогнища, кості древніх тварин, кремнієві вироби, прикраси. Відомими є також два поселення епохи бронзи (III – II тис. до н. е.). Одне з них виявлено безпосередньо на Вишневій горі – на її західному схилі. В XI – XII ст. тут було давньоруське неукріплене поселення, жителі якого займалися землеробством та скотарством, постачаючи продукти у центри Погоринської землі та в Пересопницьке князівство. Вишнева гора розташована на північній околиці Волинського лісового плато і відмежовує його від Полісся. Висота гори близько 50 м. Вона складена потужними товщами крейди, яка зверху вкрита кількаметровою лісовою шапкою. Біля підніжжя гори накопичуються продукти руйнування її поверхні – крейда та глина. Схили гори дуже круті, перерізані ярами, урвищами і вкриті густими заростями. На вирівняних ділянках помітні сліди колишньої оранки. Вишнева гора вже багато років не знає плуга, а знищена колись природна рослинність і досі не відновилась.
Назву заказник одержав завдяки поширенню вишні степової, висотою до 1,5 м. Найбільш цікавим є південний схил гори, де рослинний покрив чітко змінюється з висотою, утворюючи вертикальні мікрозони. Біля підніжжя гори переважають вологолюбні рослини — гадючник шестипелюстковий, шавлія лучна, буквиця лікарська та ін. Вище на схилах росте змішаний грабовий ліс з домішками сосни і берези. Підлісок утворений ліщиною, бруслиною, крушиною, тереном, глодом та іншими чагарниками. Вище на схилах росте вишня степова, зиновать руська, трав`янисті рослини — півник угорський, адоніс (горицвіт) весняний, осока Мікелі. Степова рослинність представлена кипцево-кострицево-різнотравною асоціацією, ковилою волосистою, волошкою рейнською, цибулею круглоголовою, різухою звичайною та ін. Навесні тут багато ефемероїдів, які протягом місяця встигають зацвісти і дати плоди — анемона дібровна, бурачок польовий, первоцвіт весняний та ін. Є і рослини з Червоної книги України — горицвіт весняний, підсніжник білосніжний, лілія лісова. Всього тут визначено понад 50 видів степової рослинності.
Уперше про цю пам`ятку природи написав визначний український ботанік Опанас Рогович (1869). У 30-х роках XX століття її вивчив рівненський дослідник Йосип Панек, який публікував свої праці в польськомовному “Рочніку Волинському” та інших виданнях. У 1960-1965 роках археологічна експедиція львівського інституту суспільних наук виявила на Вишневій горі сліди двох майстерень крем`яних знарядь. У могильниках періоду неоліту знайдено плити з крейди, яка добувалася в її ярах.
У 1968-1970 роках випускник Городоцької середньої школи, нині професор, доктор біологічних наук Яків Дідух, зібрав тут гербарій та провів ґрунтовні геоботанічні дослідження. Він відніс степ Вишневої гори до західно-поліського типу, хоч і зазначив деякі його відмінності: “Це цікавий флористичний об`єкт, де зібрані рідкісні для Західної України степові види, як ковила найкрасивіша, ковила пірчаста, ковила волосиста, ірис угорський, горицвіт весняний, що потребують охорони не тільки в лісовій зоні, але і в степу, і по всій Україні”.
