Картинка р. Устя

Загалом довжина водотоку річки Устя становить 68 км, протікає вона лише в Рівненській області.

Значного впливу річка зазнає не лише від великих підприємств, але й від господарської діяльності звичайних жителів області. Особливо негативно впливають чисельні забудови берегової лінії, які призводять до ерозії земель та замуленні річки. Також неврегульованим залишається масовий випас худоби у річковій долині, винищення річкової рослинності, без якої знижується рівень насичення річки киснем та ін.

Шматок водотоку, що припадає на м. Рівне зазнає особливої шкоди, цьому сприяє ряд особливостей розташування та природи річки. Рівне розташоване нижче місця викидів шкідливих речовин, тож уся їхня маса концентрується саме на цій території. А той факт, що на території міста вода в річці не має динамічної течії, призводить до застоювання води, тому все сміття та шкідливі речовини залишаються. Масла в вогонь підливають також жителі міста, які зробили з річки сміттєзвалище, і тепер там можна побачити від пляшки та пластикового пакета до меблів та побутової техніки.

КАРТИНКА

Очере́т звича́йний ( латинська назва Phragmites communis Trin., від грецького слова «Phragma» - тин, паркан). Місцеві назви — очерет. Трав'яниста багаторічна блакитнувато-зелена рослина родини злакових (0,8-4 м заввишки), з довгим повзучим кореневищем.

Стебло прямостояче, кругле, товсте (до 12 мм), голе, гладеньке.

Листорозміщення чергове, стебло до верхівки облистнене. Листки лінійно-ланцетні (1-5 см завширшки), плескаті, шорсткі, по краю гострошорсткі. В місці переходу листкової пластинки в піхву замість язичка розміщений ряд волосків.

Листя очерету повертаються ребром до вітру, а гнучка соломинка згинається, але не ламається. На вітрі все листя очерету виявляються на одній стороні, майорять, мов прапор, вказуючи напрям вітру, як флюгер.

Квітки дрібні, непоказні, зібрані у велике (10-30 см завдовжки) волотисте суцвіття. Волоть густа, пухнаста, під час цвітіння розлога, звичайно з пониклою верхівкою. Гілочки волоті гострошорсткі. Колоски (9-12 мм завдовжки) темнувато-буруваті, звичайно з фіолетовим відтінком, рідше жовтуваті. Колоски 37-квіткові, лінійно-ланцетні, стиснуті з боків. Колоскові луски ланцетні, неоднакової довжини, коротші від квіткових. Нижні квітки в суцвітті тичинкові, решта — двостатеві. Квітки мають дві квіткові луски, три тичинки з фіолетовими пиляками і маточку з верхньою зав'яззю та двома короткоперистими темно-червоними приймочками. Нижня квіткова луска на верхівці витягнута в довге шилоподібне вістря, яке в 2-3 рази довше за луску. Верхня квіткова луска в кілька разів коротша від нижньої, вісь колоска майже на всій довжині вкрита волосками.

Плід — довгаста зернівка.

Росте у вільшняках, на лісових та низинних болотах, у плавнях. Часто утворює густі зарості. Тіньовитривала рослина. Цвіте в липні — вересні. Поширений у всій Україні. Заготівля провадиться в районах поширення. Промислова заготівля можлива в дельтах рік Дніпра і Дунаю. Запаси сировини великі.

Рослина, що дає будівельний матеріал, целюлозу; плетивна, кормова, вітамінозна, харчова, лікарська і фітомеліоративна рослина.

РОЗДІЛ 5

БІОІНДИКАЦІЯ

Системи моніторингу, побудовані на основі дослі­дження поведінки рослин і тварин, дають змогу оцінити біологічні ефекти від впливу забруднення повітря, їх просторовий розподіл, можливе нагромадження на значних територіях.

У деяких видів рослин і тварин змінюються особли­вості розвитку (швидкість росту, процес цвітіння, утво­рення плодів, інтенсивність забарвлення та ін.) у відпо­відь на різні подразнюючі фактори. Ці властивості людство помітило уже давно і використовувало для практичних потреб. У зв'язку з загальною екологізацією різних наукових напрямів, людського мислення за­галом методи біоіндикації усе частіше використовують сучасні науковці, зокрема і в моніторингу навко­лишнього середовища.

Моніторинг біологічних ефектів під впливом різних забруднювачів довкілля використовують у локальному, регіональному та національному масштабах.

Біоіндикація (грец. bіоs – життя лат. іпdісо – вказую – оперативний моніторинг навколишнього середовища на основі спостережень за станом і поведінкою біологічних об'єктів (рослин, тва­рин та ін.).

Цей метод дедалі поширюється, оскільки має такі переваги:

• вимірювання сумарного ефекту зовнішнього впливу;

• вивчення впливу забруднення на рослини і тварин;

• визначення впливу у просторі й часі;

• можливість застосовувати профілактичні засоби.

Користуючись інструментальними методами дослі­дження, можна визначити характеристики повітря, води і ґрунту, але лише на момент відбору проб. Однак лишайники, наприклад, здатні накопичувати радіоактивні еле­менти, мікроелементи, вміст радіонуклідів у них може бути у 10 разів вищий, ніж у трав'янистих рослинах. Ли­шайники нагромаджують газоподібні й тверді речовини з атмосфери практично постійно і необмежено. Тому, відстежуючи процеси їх накопичення (відсутності), можна оцінити рівень забруднення середовища. Наприклад, біо­індикатором водного середовища може бути фітоплан­ктон. Його надмірний розвиток спричиняє евтрофікацію водоймищ – підвищення рівня первинної продукції, зу­мовлене збільшенням концентрації біогенних елементів, азоту та фосфору, що призводить до загибелі риби внаслі­док накопичення надмірної кількості азоту і фосфору, які різко прискорюють розвиток рослин.

Під впливом забруднень довкілля змінюються еколого-фізіологічні ознаки: пігментація, забарвлення рослин, їх спричиняє надлишок токсичних солей у ґрунті або нестача поживних речовин.

Біоіндикація має певні переваги як метод отриман­ня безпосередньої інформації про зміни стану біоти в конкретних умовах забруднення, але він повинен поєднуватись з хімічними й геофізичними дослідами для отримання не лише якісних, а й кількісних відомостей.

РОСЛИНАМИ БІОІНДИКАТОРАМИ Є:

• КРОПИВА ДВОДОННА

• ЖУРАВЛИНА

• КОТЯЧІ ЛАПКИ

• СФАГНОВИЙ (ТОРФ’ЯНИЙ) МОХ

• БАРБАРИС ЗВИЧАЙНИЙ

• М’ЯТА ПОЛЬОВА