3. Конфліктність юридичної практичної діяльності

Пов’язаність тим або іншим чином з конфліктами є властивістю, притаманною юридичній практичній діяльності. Конфлікт – це зіткнення протилежних сторін, думок, інтересів, суб’єктів тощо або зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок чи суб’єктів взаємодії. В основі будь-якого конфлікту лежить ситуація, яка включає:

- протилежні позиції з будь-якого приводу;

- або протилежні цілі чи засоби їх досягнення за певних умов;

- або незбіг інтересів, бажань, потреб тощо.

Конфлікти поділяють на внутрішньо особистісні, міжособові, міжгрупові, організаційні, міжнаціональні, регіональні тощо.

Конфлікти виникають у процесі здійснення юридичної практичної діяльності, тому що юристи представляють, захищають, забезпечують права однієї сторони щодо прав чи обов’язків іншої, а правопорушення, спір щодо права є конфліктами за своєю сутністю. Тому юридичну практичну діяльність можна розглядати як засіб попередження та вирішення конфліктів. Конфлікти можуть виникати й у взаємовідносинах між юристом та суб’єктом, інтереси якого він представляє тощо. Неприпустиме зіткнення інтересів може мати місце з причини суттєвих розходжень у свідченнях сторін, несумісності позицій щодо протилежної сторони або того факту, що є сутністю різні можливості вирішити претензії чи погашення зобов’язання. До конфліктів, які найчастіше виникають в юридичній практичній діяльності, доцільно віднести такі:

• Конфлікти протилежності законних інтересів юриста та протиправних інтересів особи, яку він захищає;

• Конфлікти протилежності інтересів осіб, інтереси яких одночасно представляє юрист, а бо інтересів осіб, яких він представляє, та інтересів осіб, яких він раніше представляв;

• Конфлікти протилежності власних інтересів юриста та особи, яку він представляє тощо.

З метою попередження конфліктів юрист не може:

• Брати на себе ведення юридичних справ, якщо на його професійні рішення в інтересах клієнта вплинуть або можуть вплинути його фінансові, ділові, майнові або особисті інтереси;

• Діяти як захисник протилежної сторони проти особи, яку він представляє з якоїсь іншої справи;

• Представляти клієнта, якщо це представництво буде прямо порушувати інтереси іншого клієнта або може бути суттєво обмежене зобов’язаннями юриста перед іншим клієнтом чи третьою особою;

• Використовувати інформацію щодо клієнта на його шкоду, за винятком випадків, коли це дозволяється або вимагається законом та професійними нормами;

• Надавати фінансову допомогу клієнту в зв’язку зі справою, що розглядається судом або має бути розглянута судом, чи приймати винагороду за представництво клієнта від будь-кого, крім клієнта і т. ін.

4. Гласність юридичної практичної діяльності

Гласність і конфіденційність юридичної практичної діяльності нерозривно пов’язані, є протилежними й одночасно єдиними формами забезпечення прав суб’єктів. Гласність – це відкритість, “прозорість”, об’єктивність, повнота інформації щодо юридичної практичної діяльності. Громадськість, кожен член суспільства мають право знати, що загрожує їх безпеці, правам та свободам, які заходи, спрямовані на їх забезпечення, вживаються.

Одним із основних принципів здійснення правосуддя в Україні, поряд із такими принципами, як законність, незалежність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, свобода в наданні своїх доказів суду тощо, є гласність та відкритість розгляду юридичних справ, за винятком лише випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної та комерційної таємниці або коли є обґрунтовані заперечення однієї зі сторін.

Гласність суддівської діяльності забезпечується й правом вищих судів України мати друковані органи.

Стаття 4 Закону України “Про адвокатуру” “Принципи та організаційні форми діяльності адвокатури” визначає, що адвокати та адвокатські об’єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Гласність їх створення та діяльності забезпечується реєстрацією адвокатських об’єднань у Міністерстві юстиції України, одержанням адвокатами свідоцтв на право займатися адвокатською діяльністю, а також обов’язком письмово повідомляти місцеві органи влади про свою реєстрацію чи одержання свідоцтв.

Гласністю є діяльність міліції, органів прокуратури, Служби безпеки України та інших правоохоронних органів України, які повинні інформувати органи влади і управління, трудові колективи, громадські організації, населення і засоби масової інформації про свою діяльність, стан громадського порядку та законності, заходи щодо їх зміцнення. Для цього за погодженням з ними засоби масової інформації акредитують своїх журналістів при їх органах, а в правоохоронних органах створюють прес-служби.